Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 205/2018/17

провадження № 61-20110св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Барабаш Юлія Володимирівна,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , подану їх представником ОСОБА_7 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Барабаш Ю. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 03 листопада 1981 року до 20 травня 2005 року вона та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі. 08 травня 1996 року подружжя набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване за ОСОБА_8 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Вона продовжувала проживати у зазначеній квартирі.

Їй стало відомо, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_8 продав квартиру

ОСОБА_2 , вказавши у договорі купівлі-продажу, що це майно належить йому на праві власності у повному обсязі.

Вважала квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому при відчуженні її ОСОБА_2 необхідна була її згода на продаж квартири.

На підставі підробленого (на її переконання) рішення суду Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2014 року у справі

№ 205/6537/14-ц її знято з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, після чого 26 травня 2015 року ОСОБА_2 продала квартиру

ОСОБА_9 . 09 жовтня 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останні стали власниками квартири по Ѕ частині кожен.

У свою чергу 06 листопада 2015 року ОСОБА_10 подарувала сину ОСОБА_3 Ѕ частину квартири.

Зазначала, що ОСОБА_2 не могла не знати про те, що ОСОБА_8 продавав квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки в цій квартирі проживала вона (позивачка) разом зі своїм сином - ОСОБА_11

ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири на підставі наданих правовстановлюючих документів та документів, що посвідчують особу сторін договору. ОСОБА_8 подав нотаріусу заяву, в якій зазначив, що він є неодружений. ОСОБА_8 у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах з іншою особою не перебуває, і на час придбання квартири не перебував, відчужувана ним квартира є його особистою приватною власністю, не є спільною сумісною власністю, та осіб, які могли б порушити питання про визнання за ними права власності на зазначену квартиру (чи її частку), у тому числі відповідно до статей 60-65 СК України, немає.

Позивачка не довела, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 діяли недобросовісно, укладаючи договір купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2014 року, а треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 знали чи за обставинами справи не могли не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Позивачка не довела, що спірна квартира дійсно буда предметом спільної сумісної власності подружжя, і що ОСОБА_8 не мав права особисто розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки надані свідком ОСОБА_11 пояснення свідчать про те, що спірна квартира була придбана на кошти від відчуження чотирикімнатної квартири, яка у свою чергу була спільною сумісно власністю усіх членів родини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що

ОСОБА_8 , здійснюючи продаж квартири, не міг не знати, що він продає об`єкт права спільної власності, а не майно, яке належить йому на праві особистої приватної власності; ОСОБА_2 не могла не знати про те, що ОСОБА_8 продавав не особисто свою квартиру, а квартиру, що є спільною сумісною власністю, оскільки у спірній квартирі, як до її продажу, так і після укладання договору купівлі-продажу від 22 грудня 2014 року, постійно проживали позивачка та її син ОСОБА_11 зі своєю родиною, який був допитаний в суді першої інстанції, як свідок, та який підтвердив їхнє проживання, а також спростував інформацію що міститься в пункті 4.4. договору купівлі-продажу від 22 грудня 2014 року, що зазначена квартира була оглянута покупцем. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про визнання недійсним оспорюваного договору з моменту його укладання, оскільки при його укладанні було порушено норми цивільного та сімейного законодавства.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій їхній представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справ, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, при дослідженні показань свідків. Позивачка не надала жодного доказу на підтвердження того, що квартира на момент продажу ОСОБА_2 дійсно належала їй на праві власності, а також того, що були визначені частки подружжя. ОСОБА_2 не могла знати ні про шлюб позивачки з продавцем, який був розірваний ще за 10 років до укладення договору купівлі-продажу, ні про будь-які інші обставини, які б перешкоджали купівлі квартири. Недобросовісність покупця не доведена. ОСОБА_1 мала можливість звернутися до суду з позовом до свого колишнього чоловіка ОСОБА_8 про стягнення компенсації частини вартості квартири. У будь-якому разі, на переконання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відсутні підстави саме для задоволення позову про визнання недійним оспорюваного правочину.

Зміст відзиву

У лютому 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона зазначає, що апеляційний суд правильно оцінив усі докази і дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому воно не могло бути відчужене її чоловіком без її згоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щоОСОБА_1 і ОСОБА_8 з 03 листопада 1981 року до 20 травня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

На підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1996 року ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР на ім`я ОСОБА_8

22 грудня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.

26 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

09 жовтня 2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири.

На підставі договору дарування частки квартири від 06 листопада 2015 року ОСОБА_10 подарувала 1/2 частину спірної квартири ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 20 жовтня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано по 1/2 частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що:

«вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Разом з тим, якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної власності, суд відповідно до вимог ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 та постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача»;

«проаналізувавши аргументи щодо відступу від висновку, Великої Палати Верховного Суду, вивчивши зміст та мотиви її постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Велика Палата констатує, що позов, який пред`являється особою, яка не була учасником правочину про визнання правочину недійсним, повинен бути пред`явлений до всіх учасників такого правочину. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову саме через неналежність відповідача, зокрема через те, що не всі сторони правочину є сторонами справи. Так само суд діє у випадку, якщо предметом правочину є майно, яке належить кільком особам на праві спільної власності, залучаючи відповідно до вимог ЦПК України до участі у справі співвідповідачами (належними відповідачами) усіх співвласників».

У справі, що переглядається, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яку позивачка вважала об`єктом спільної сумісної власності подружжя, укладений 22 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та чоловіком позивачки - ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, спадкоємцями якого, як установив суд першої інстанції при постановленні ухвали про залучення як третіх осіб, є ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу лише до ОСОБА_2 . Позовних вимог до вказаних спадкоємців ОСОБА_8 (продавця за оспорюваним договором купівлі-продажу) позивачка не пред`являла, клопотань про залучення їх співвідповідачами не заявляла.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про задоволення позову, пред`явленого до неналежного складу відповідачів.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити з викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 ЦПК України (у редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , подану їх представником ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов