Історія справи

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 752/17539/14-ц

провадження № 61-167св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач),

Курило В. П.

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним - ОСОБА_2,

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним - ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та представляє інтереси малолітнього ОСОБА_4,

представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_5,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Київенерго», Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура №1, Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київська міська рада,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2016 року у складі судді Мирошниченко О. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у складі суддів Геращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М.

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 752/17539/14-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа № 752/17539/14-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_2звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив: (1) виселити відповідача ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1; (2) вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1

Позовна заява мотивована тим, що згідно положень ст.58 Житлового кодексу Української РСР № 5464-X від 30 червня 1983 року (далі - ЖК) єдиною підставою для вселення в житлове приміщення є ордер. Відповідач немає ордеру, проживає у квартирі незаконно разом із малолітнім ОСОБА_4 В свою чергу, позивач вказує що йому був виданий ордер № 1 рішенням адміністрації ПАТ «Київенерго», як працівнику цієї компанії, для проживання у цій квартирі.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ордер № 1 виданий ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 є недійсним. Оскільки він був виданий з порушенням норм передбачених в чинному законодавстві.

5 травня 2016 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

28 вересня 2016 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва вищезгадану апеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2016 року залишено без змін.

24 жовтня 2016 року ОСОБА_3 оскаржила рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судами норм права. На обґрунтування, зокрема, вказує, що судом першої та апеляційної інстанції невірно надано оцінку доказам та помилково зроблено висновок про те, коли Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація набула права управління будинком АДРЕСА_1, що в свою чергу привело до неправильного встановлення фактичних обставин справи.

Верховний Суд приймає аргументи викладені в касаційній скарзі, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази.

Судами встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 21 грудня 2000 року № 128/1105 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» будинок по АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і був тимчасово переданий у володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Судами встановлено, що на підставі цього рішення між Київської міською державною адміністрацією та АЕК «Київенерго» укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року. Відповідно до п.1.1 цієї угоди, АЕК «Київенерго» було передано в управління для подальшої експлуатації майно, відповідно до додатків, у тому числі будинок по АДРЕСА_1. Згідно з п.п. 4.2, 4.4 Угоди передача майна не призводить до переходу права власності і воно залишається у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Як наслідок суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані докази в контексті можливості публічного акціонерного товариства «Київенерго» видавати ордери на житлові приміщення, які перебували у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Європейський суд з прав людини зауважив, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (Кривіцька та Кривіцький проти України, № 30856/03, § 44, від 2 грудня 2011 року).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина 3 статті 411 ЦПК України). Відповідно, це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до підпункту г пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України дії, що їх повинні виконати суд першої інстанції полягають в наступному: (1) встановити правовий режим будинку АДРЕСА_1 на час видачі ОСОБА_2 ордеру № 1 (квартир № 116); (2) встановити, чи мало право публічне акціонерне товариство «Київенерго» видавати ордери, на будинок, що знаходиться у комунальній власності; (3) для вирішення питання про виселення сім'ї ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та представляє інтереси малолітнього ОСОБА_4,потрібно встановити наскільки виселення становитиме для них надмірний тягар і є співрозмірним у конкретній ситуації, щодо балансу між їх інтересами та інтересами ОСОБА_2.

Відповідно до частини п'ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Передати справу №752/17539/14-ц на новий розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 876 грн 96 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило