Історія справи

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 453/1540/15-ц

провадження № 61-265св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на рішення Сколівського районного суду Львівської області у складі головуючого судді Брони А. Л. від 05 січня 2016 року, додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області у складі головуючого судді Брони А. Л. від 21 січня 2016 року, та на ухвалу апеляційного суду Львівської області, постановлену у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 24 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 подав позовну заяву про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2015 року позивача було звільнено з посади начальника Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме: за порушення строків виплати працівникам Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» заробітної плати. Разом з тим, ОСОБА_3 своє звільнення вважає незаконним, оскільки станом на 13 листопада 2015 року заборгованості по заробітної платі не існувало.

05 січня 2016 року рішенням Сколівського районного суду Львівської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 13 листопада 2015 року № 178-к «Про розірвання трудового договору». Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з 13 листопада 2015 року. Стягнуто з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2015 року по 05 січня 2016 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 21 січня 2016 року стягнуто з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2015 року по 05 січня 2016 року у розмірі 6 644 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено факту одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, не надано доказів заподіяння шкоди діями позивача.

24 травня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права та враховано роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» і положення частини третьої статті 149 КЗпП України.

У червні 2016 року Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» подало касаційну скаргу на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 05 січня 2016 року, додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2016 року.

02 липня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

21 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», і відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що районний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов безпідставного висновку про порушення положень трудового законодавства при звільненні позивача.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України підстав для звільнення позивача.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з пунктом 1 статті 41 КЗпП трудовий договір з керівним працівником може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення ним трудових обов'язків. Звільнення з цієї підстави може бути здійснене з додержанням передбаченого статтями 148, 149 КЗпП порядку застосування дисциплінарного стягнення. Зокрема, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинні враховувати, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, та попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 11 червня 2015 року позивача переведено на посаду начальника Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

З копії наказу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 13 листопада 2015 року за № 781-к «Про розірвання трудового договору» вбачається, що ОСОБА_3 - начальника Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звільнено з займаної посади з 13 листопада 2015 року у відповідності до пункту 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме за порушення строків виплати заробітної плати працівникам Сколівського лісгоспу, яка станом на 09 листопада 2015 року становила понад 200 тис. грн. Підставою такого звільнення значиться протокол об`єднаного профкому від 12 листопада 2015 року.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу об`єднаного профкому від 12 листопада 2015 року вбачається, що станом на 09 листопада 2015 року у Сколівському військовому лісгоспі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» має місце заборгованість по заробітній платі, відтак було прийнято рішення рекомендувати адміністрації Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» притягнути керівника Сколівського військового лісгоспу до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Встановлено, що позивач неодноразово звертався до керівництва Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з проханням вжити заходів щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам Сколівського військового лісгоспу, який є структурним підрозділом відповідача (а.с. 42, 44, 45, 46). Крім того, останнім, з метою уникнення виникнення заборгованості по заробітній платі, неодноразово вносились пропозиції щодо отримання додаткових надходжень на рахунки очолюваного ним Сколівського військового лісгоспу (а.с. 20-25).

Також встановлено, що на момент видачі оскаржуваного розпорядження керівництвом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не було з`ясовано чи були кошти на рахунку Сколівського військового лісгоспу станом на 06 листопада 2015 року (на день виплати заробітної плати) та чи була виплачена заробітна плата станом на 13 листопада 2015 року, при цьому відповідно до наданої довідки про поступлення і розхід грошових коштів по Сколівському військовому лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», станом на 10 листопада 2015 року було нараховано та сплачено заробітну плату (а.с. 50, 51, 53, 116, 117, 123, 128, 132-133), що не було враховано при звільненні позивача.

Установивши у справі, яка переглядається, недоведеність факту одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків та заподіяння шкоди діями останнього (з яким відповідач пов'язував звільнення позивача з роботи), врахувавши ступінь вини працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність правових підстав для застосування положень пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки однією з умов її застосування є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов'язків, а й вини працівника в такому порушенні.

Таким чином, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, з одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Сколівського районного суду Львівської області від 05 січня 2016 року, додаткового рішення Сколівського районного суду Львівської області від 21 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 18, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 05 січня 2016 року, додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В.Черняк