Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №321/320/17

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 321/320/17

провадження № 61-7521св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В., від 26 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2009 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який був збільшений до 1 800 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29 листопада 2016 року становить 36 154,61 грн і складається із: 1 725,72 грн - заборгованість за кредитом; 28 331,05 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 900 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 697,84 грн - штраф (процентна складова).

З урахуванням зазначеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 03 листопада 2009 року у розмірі 36 154,61 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області у складі судді Олійника М. Ю. від 26 червня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснила 12 березня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся 02 березня 2017 року, тобто пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 листопада 2009 року, яка утворилась станом на 29 листопада 2016 року, в сумі 32 305,98 грн, в тому числі: за тілом кредиту - 1 725,72 грн, за відсотками - 27 803,78 грн, за пенею - 800 грн, за штрафами - 1 976,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зобов'язання за договором не припинились, оскільки строк дії картки закінчився 30 вересня 2014 року, а тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась за період з 30 вересня 2014 року по 30 вересня 2017 року.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк пропустив строк позовної давності, оскільки останній платіж на погашення кредитної заборгованості було внесено у березні 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у березні 2017 року.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга з доданими до неї документами передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали від 04 травня 2018 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

У справі, що переглядається, установлено, що 03 листопада 2009 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримала грошові кошти в сумі 550,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць. Строк дії платіжного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти.

Погашення кредиту визначено щомісячними платежами (а. с. 13).

Надалі кредитний ліміт був збільшений до 1 800 грн.

Строк дії платіжної картки - 30 вересня 2014 року.

Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за договором, останній платіж здійснила 12 березня 2013 року.

Згідно з розрахунком, наданим банком, заборгованість за кредитним договором станом на 29 листопада 2016 року становить 36 154,61 грн і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 725,72 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 28 331,05 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 900 грн; а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 697,84 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

У справі, що переглядається, установлено, що останній платіж відповідачем здійснено 12 березня 2013 року, строку дії картки - 30 вересня 2014 року, а банк пред'явив позов у березні 2017 року, нарахувавши проценти за користування кредитом після визначеного договором строку кредитування.

Установивши, що у листопаді 2009 року відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідач внесла 12 березня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся у березні 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у позові.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково вважав, що строк позовної давності слід відраховувати з дати закінчення дії картки, а не з моменту здійснення останнього платежу, а тому помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 920 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року скасувати, рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 920 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк