Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2019 року у справі №705/3723/17

Постанова

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 705/3723/17

провадження № 61-5700св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубова",

третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап Віктор Іванович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дубова" (далі - ТОВ "Дубова") про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав порушення статей 203 та 215 ЦК України.

В обґрунтування позовної заяви вказував на те, що являється власником земельної ділянки розташованої на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124385600:02:000:0115, загальною площею 3.4401 га.

22 жовтня 2012 року між ним та ТОВ "Дубова" було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області, про що 22 грудня 2012 року зроблено запис за номером 712438314007974.

3 січня 2017 року між сторонами було укладено новий договір оренди земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано 17 червня 2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Позивач зазначає, що має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, тому 19 серпня 2017 року звернувся з письмовою заявою до директора ТОВ "Дубова" про розірвання договору оренди землі у зв'язку з тим, що реєстрація договору оренди пройшла поспішно з порушенням Закону.

Так як договір оренди землі від 3 січня 2017 року укладений під час дії іншого договору, вважає його недійсним.

З таких підстав ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 03 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Дубова" про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, відмовлено повністю у позові ОСОБА_1 до ТОВ "Дубова" про визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що сторони по справі визначили строк дії договору оренди землі 5 років. За взаємною згодою тих самих сторони уклали новий договір оренди землі, в якому змінили розмір орендної плати і строк дії договору. Жодна із сторін не заперечували проти укладення нового договору.

Відповідальність за укладення нового договору несуть як відповідач так і позивач.

Тому, виходячи із принципу вільного укладення договору та засад доброчесності, розумності та справедливості, суди прийшли до висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, у якій просив скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір оренди землі від 3 січня 2017 року був укладений із порушенням вимог закону статей 203, 215 ЦК України, оскільки згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" був дійсний договір оренди землі, укладений з ТОВ "Дубова" 21 жовтня 2012 року. У зв'язку із тим, що сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов і земельна ділянка використовувалась ТОВ "Дубова ", договір з ТОВ "Дубова" укладений без попереднього розірвання договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2012 року, а тому наявні підстави для визнання договору оренди від 3 січня 2017 року недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, а отже суд має визнати недійсним договір Оренди землі, укладений 3 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Дубова".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, розташованої на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер undefined, загальною площею
3.4401 га, що підтверджується Державний актом на право приватної власності на землю серії ІІ- ЧР №033236, виданий 6 червня 2002 року Вільшанослобідської сільською радою Уманського району Черкаської області.

22 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Дубова" було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу, строком на 5 років.

Відповідно до Прикінцевих положень договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що 22 грудня 2012 року у Державному реєстрі вчинено запис за номером 712438314007974.

Умовами даного договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Вказаний договір оренди землі виконувався сторонами. Спір щодо виконання цього договору відсутній.

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 отримав 10 000 грн за заключення в подальшому нового договору оренди землі.

3 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Дубова" було укладено новий договір земельної ділянки.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що договір укладено на 7 років.

Відповідно до п. 14.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та проведення державної реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства України. Цей договір був зареєстрований державний реєстратором Виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап В. І. про що вчинено запис від 17 червня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник має право виконати свій обов'язок дострокового, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 531 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюється законом.

Спеціальним законом щодо оренди земельних ділянок є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Сторони по справі визначили строк дії договору оренди землі 5 років.

За взаємною згодою сторін сторони уклали новий договір оренди землі, в якому змінили розмір орендної плати і строк дії договору.

Жодна із сторін не заперечували проти укладення нового договору.

Відповідальність за укладення нового договору несуть як відповідач так і позивач.

Тому, виходячи із принципу вільного укладення договору та засад доброчесності, розумності та справедливості, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім того, сам по собі факт реєстрації двох договорів між тими самими сторонами не свідчить про недійсність первинного.

Інші викладені в касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров