Історія справи

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 592/799/17

провадження № 61-29668 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

третя особа - начальник філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Радченко Олег Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року у складі судді Косолап М. М. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), третя особа - начальник філії Сумського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» Радченко О. В., про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2016 року наказом ПАТ «Державний ощадний банк України» № 197-к її прийнято на посаду контролера-касира операційного відділу територіально відокремленого безбалансового відділення філії Сумського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. 20 квітня 2016 року наказом ПАТ «Державний ощадний банк України» № 472-к її переведено на посаду начальника відділу касових операцій філії. 26 квітня 2016 року між нею та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким вона виконувала роботу, пов'язану зі зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей, вона бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй установою банку цінностей.

20 вересня 2016 року наказом ПАТ «Державний ощадний банк України» № 1248-к її було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки такими діями відповідача було порушено її трудові права. 2 серпня 2016 року о 15 год. 09 хв. вона здійснила операцію по поповненню карткового рахунку без використання платіжної картки на суму 15 тис. грн, але кошти клієнта нею отримано не було, так як останній заявив, що не бажає продовжувати виконання операції і покинув приміщення відділення банку, тому вона намагалася відмінити здійснену операцію поповнення карткового рахунку користуючись терміналом. Оскільки через термінал їй самостійно скасувати операцію з поповнення карткового рахунку не вдалося, вона задіяла відділ бек-офісу до процедури сторнування вказаної операції. Операція відміни транзакції була здійснена о 15 год. 38 хв., проте власник карткового рахунку, на якій вона помилково здійснила поповнення, у період з 15 год. 17 хв. до 15 год. 28 хв. вчинив операції по зняттю готівки з карткового рахунку через банкомат публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у м. Харкові, а саме 15 транзакцій по 1 тис. грн і одну транзакцію 650 грн.

Після сторнування центральним апаратом банку операції згідно зі зверненням бек-офісу обласного управління банку, станом на 4 серпня 2016 року у клієнта ОСОБА_6, на рахунок якого вчинено вказану операцію, виник від'ємний залишок по картковому рахунку у розмірі мінус 15 310 грн 47 коп.

Відповідачем було проведено службове розслідування, за наслідками якого 15 вересня 2016 року складено висновок і комісією було запропоновано притягнути її до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани, проте наказом відповідача її було звільнено з роботи. Вважала дії клієнта ОСОБА_6, на рахунок якого нею вчинено зазначену операцію, та невстановленої особи є умисними шахрайськими, спрямованими на заволодіння коштами банку, а вона є потерпілою. У висновку службового розслідування не зазначено про наявність в її діях вини, а вказано про те, що вона вчинила усі дії необхідні у таких ситуаціях, тому підстави для її звільнення відсутні.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд поновити строк для звернення до суду, так як її первісний позов було визнано неподаним та повернуто заявнику, визнати її звільнення з роботи незаконним, поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 4 890 грн та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка займала посаду начальника відділу касових операцій філії ПАТ «Державний ощадний банк України». 2 серпня 2016 року здійснила через РОS-термінал операцію по поповненню карткового рахунку, відкритого на ім'я третьої особи - ОСОБА_6 - без використання платіжної картки на суму 15 500 грн, до проведення операції не отримала готівку для внесення на рахунок з урахуванням комісійної винагороди за поповнення рахунку згідно з тарифами банку від клієнта ОСОБА_7, чим порушила вимогу пункту 7.1.6.3. Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах ПАТ «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою правління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 28 березня 2012 року № 196. Отже, відповідач при винесенні спірного наказу про звільнення позивачки з роботи у зв'язку з вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як працівника, який за своїми посадовими обов'язками здійснює обслуговування грошових та матеріальних цінностей, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, діяв згідно з положеннями трудового законодавства, оскільки такі дії позивачки давали підстави для втрати довір'я і при цьому настання негативних наслідків для роботодавця не є обов'язковим.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ «Державний ощадний банк України» при винесенні спірного наказу про звільнення позивачки з роботи у зв'язку з вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як працівника, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, діяло згідно з положеннями трудового законодавства. Позивачка займала посаду начальника відділу касових операцій філії ПАТ «Державний ощадний банк України», тобто була особою, яка за своїми посадовими обов'язками здійснює обслуговування грошових та матеріальних цінностей, 2 серпня 2016 року здійснила через РОS-термінал операцію по поповненню карткового рахунку, відкритого на ім'я третьої особи - ОСОБА_6 - без використання платіжної картки на суму 15 500 грн, до проведення операції не отримала готівку для внесення на рахунок з урахуванням комісійної винагороди за поповнення рахунку згідно з тарифами банку від клієнта ОСОБА_7, чим порушила вимогу пункту 7.1.6.3. Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах ПАТ «Державний ощадний банк України».

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що її звільнено з роботи незаконно, оскільки 15 вересня 2016 року після проведення службового розслідування щодо здійснення нею через РОS-термінал операції по поповненню карткового рахунку комісією було запропоновано притягнути її до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани, проте у порушення трудового законодавства наказом відповідача її було звільнено з роботи. Вина в її діях не встановлена.

У січні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, позивачку звільнено з роботи у зв'язку з втратою довір'я, оскільки нею було допущено грубе порушення правил операційно-касової роботи, а саме за неналежне дотримання вимог пункту 7.1.6.3. Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» та пунктів 2.3, 2.11, 2.21, 2.27 посадової інструкції начальника відділу касових операцій, тому спірний наказ про звільнення ОСОБА_4 винесений відповідачем на підставі положень трудового законодавства.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП Україникрім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП Україниможливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз'яснено судам в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року № 6-100 цс 16. Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позивачка виконувала роботу, пов'язану зі зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням і видачею цінностей, вона брала на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй установою банку цінностей.

Суди дійшли вірного висновку про те, що позивачка займала посаду начальника відділу касових операцій філії ПАТ «Державний ощадний банк України», тобто за своїми посадовими обов'язками здійснювала обслуговування грошових та матеріальних цінностей, 2 серпня 2016 року вона через РОS-термінал здійснила операцію по поповненню карткового рахунку, відкритого на ім'я третьої особи - ОСОБА_6 - без використання платіжної картки на суму 15 500 грн, до проведення операції не отримала готівку для внесення на рахунок з урахуванням комісійної винагороди за поповнення рахунку згідно з тарифами банку від клієнта ОСОБА_7, чим порушила вимогу пункту 7.1.6.3. Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах ПАТ «Державний ощадний банк України».

Вказані неправомірні дії позивачки дали підстави роботодавцю для втрати до неї довір'я. При цьому аналіз наведених норм права і правовий висновок Верховного Суду України свідчать про те, що настання негативних наслідків для роботодавця не є безумовною підставою для звільнення працівника згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» при винесенні спірного наказу про звільнення позивачки з роботи у зв'язку з вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як працівника, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, діяло згідно з положеннями трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що її звільнено з роботи незаконно, оскільки 15 вересня 2016 року після проведення службового розслідування щодо здійснення нею через РОS-термінал операції по поповненню карткового рахунку, комісією було запропоновано притягнути її до дисциплінарної відповідальності, шляхом оголошення догани, проте у порушення трудового законодавства наказом відповідача її було звільнено з роботи, безпідставні, так як унаслідок вчинених позивачкою дій ПАТ «Державний ощадний банк України» до неї, як до особи, яка за своїми посадовими обов'язками здійснювала обслуговування грошових та матеріальних цінностей, втратило довір'я, тому були підстави для звільнення з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк