ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 524/5568/18

провадження № 61-12384св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Кривич Ж. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою пенсіонером за віком. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчук Полтавської області, де отримує пенсію на картку, видану АТ «Ощадбанк».

У червні 2017 року відповідач заблокував її картку, тому вона не змогла скористатись належними їй грошовими коштами. Вважала, що банк неправомірно втрутився у її право власності на кошти, позбавив права на соціальний захист (одержання пенсії) та порушив права споживача банківських послуг.

Вважаючи, що дії банку мають характер дискримінаційних, оскільки таке блокування пенсійних карток застосовується виключно до осіб, які проживають на непідконтрольній території України, просила суд визнати протиправними, дискримінаційними та такими, що порушують права споживача,

дії АТ «Ощадбанк» щодо обмеження доступу до власних коштів, які знаходяться на її рахунку; зобов`язати банк негайно зняти обмеження доступу до цих коштів.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2009 оку у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження нею ідентифікації відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, вважаючи, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що судами не встановлено, кому саме належать грошові кошти, які перебувають на її рахунку, відкритому

в АТ «Ощадбанк». Також заявник вказує на помилковість висновків судів, що до неї як внутрішньо переміщеної особи застосовуються додаткові вимоги під час здійснення соціальних виплат, не з`ясували, чи відноситься до таких виплат пенсія, яка за своєю правовою природою є особистими коштами заявника.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року АТ «Ощадбанк» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому послалось на необґрунтованість її доводів, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Зазначило, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Зі змісту довідки від 1 серпня 2016 року № 1604002721 суди встановили, що ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

1 серпня 2016 року ОСОБА_1 подала, а АТ «Ощадбанк» оформило заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 (Тарифного пакет «Моя країна»), операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картка/платіжна картка) за дебетовою-кредитною схемою.

АТ «Ощадбанк» у відповідь на заяву позивача від 7 серпня 2018 року листом

від 10 серпня 2018 року № 2052 повідомив, що у зв`язку з непроходженням нею процедури фізичної ідентифікації, 5 червня 2018 року зупинено видаткові операції. Після проходження ОСОБА_1 обов`язкової фізичної ідентифікації 7 серпня 2018 року банком поновлено видаткові операції за пенсійною карткою.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заявника на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

При цьому відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції.

Місто Довжанськ (Свердловська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня

2015 року № 1275-р, із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 року № 1085.

Постановою Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року

№ 436 на території Донецької та Луганської областей з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

В подальшому здійснення всіх видів фінансових операцій в населених пунктах, які не контролюються українською владою, було призупинено відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 6 серпня

2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» основним напрямом захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги, зокрема надання медичних та соціальних послуг на контрольованих Україною територіях.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (частина перша статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Статтею 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 8.2 глави 8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, використовується відповідно до визначених цією Інструкцією режимів поточних рахунків з урахуванням обмежень, установлених законодавством України, у тому числі цією главою.

Пунктом 1 Постанови № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що: призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитися Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб; для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Під час формування списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, зазначаються відомості про отримувачів пенсій та грошової допомоги, що перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи. Дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» (перші два рази - кожні шість місяців, надалі - кожні 12 місяців). Після завершення строку дії картка перевипускається за рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України». Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі ПАТ «Державний ощадний банк України» для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, проводиться кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації. Інформація про одержувачів соціальних виплат, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення щотижня надається в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку ПАТ «Державний ощадний банк України» Міністерству соціальної політики для внесення відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат ПАТ «Державний ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком і не пізніше ніж наступного робочого дня інформує про таке рішення: щодо одержувачів пенсій - Пенсійний фонд України та Міністерство фінансів; щодо одержувачів інших соціальних виплат - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад і Міністерство фінансів. Відновлення видаткових операцій проводиться ПАТ «Державний ощадний банк України» з дати, наступної за днем проведення фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ «Державний ощадний банк України». Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що зупинення видаткової операції (блокування рахунку) клієнта банку - внутрішньо переміщеної особи, може бути здійснено в разі невиконання клієнтом вимог постанови № 637 щодо проходження фізичної ідентифікації.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14 серпня

2020 року у справі № 234/4866/18 (провадження № 61-850св19), від 2 вересня 2020 року у справі № 335/4815/19 (провадження № 61-20120св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 234/12090/18 (провадження № 61-8688св19) та

від 22 грудня 2021 року у справі № 461/8535/18 (провадження № 61-1577св20).

Питання законності постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада

2014 року № 637 в частині необхідності здійснення фізичної ідентифікації клієнта установами АТ «Ощадбанк» для отримання пенсії було предметом розгляду в суді адміністративної юрисдикції (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16), за результатами якого суд дійшов висновку про те, що вказані положення не суперечать чинному законодавству, є необхідним інструментом, що повинен забезпечувати безпеку та запобігання вчинення злочинів.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційного суду про те, що дії АТ «Ощадбанк» щодо блокування її рахунку призвели до неможливості розпоряджатись її коштами, не спростовують тих обставин, що блокування рахунку відбулося через непроходження позивачем фізичної ідентифікації як того вимагає чинне законодавство, зокрема Постанова № 637. Крім того, судами встановлено, що після проходження ОСОБА_1 обов`язкової фізичної ідентифікації 7 серпня 2018 року банком поновлено можливість здійснення видаткові операції за її рахунком. Тобто на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не мала перешкод в отриманні пенсії та розпоряджанні коштами на банківському рахунку.

Посилання заявника на дискримінаційні дії відносно неї зі сторони АТ «Ощадбанк» є безпідставними.

Відповідно до частини другої, третьої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Доводи позивача про те, що дії банку щодо зупинення видаткових операцій за її картковим рахунком у червні 2017 року є дискримінаційними, безпідставні, адже особа, яка вимушено переселилась з тимчасово окупованої території, з метою запобігання вчинення злочинів з боку третіх осіб, має пройти фізичну ідентифікацію на отримання вказаних виплат, які здійснюються державою.

Необхідність проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи з метою отримання пенсії не покладає на позивача надмірний тягар.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, які оцінено судами з додержанням норм процесуального права, і містить посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук