Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

місто Київ

справа 676/5086/15-ц

провадження № 61-25032св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 12 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на спадкування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 1996 року вона з ОСОБА_5 перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживала однією сім`ю, разом вели спільне господарство. ОСОБА_5 є батьком відповідача. У ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. ОСОБА_5 з 2006 року хворів, був інвалідом І групи, унаслідок чого перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду, який йому надавала позивач. Відповідач не підтримував з батьком відносин, не допомагав матеріально, хоча знав про його безпорадний стан. ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом. Уточнивши вимоги, позивач просила усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області; встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 28 червня 2000 року і по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кам`янець-Подільському. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю з 28 червня 2000 року в будинку по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт проживання однією сім`ю з померлим ОСОБА_5 та встановлено, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через важку хворобу був у безпорадному стані.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що спадкодавець додатково потребував допомоги та звертався за нею до ОСОБА_2 , а відповідач, маючи змогу надати допомогу, умисно ухилявся від її надання.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що вона здійснювала опіку над спадкодавцем та матеріально його забезпечувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх обставин справ, зробив хибні висновки та не навів у своєму рішенні жодних мотивів, за яких він вважає невірними висновки суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення апеляційного суду в частині вирішення питання стягнення судових витрат до закінчення касаційного провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 1996 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, проводили ремонтні роботи за спільні кошти.

ОСОБА_5 військовий пенсіонер.

Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Кам`янець - Подільським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, встановлено, що 27 червня 2000 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , про що складено актовий запис № 258.

ОСОБА_5 належало на праві власності 11/50 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить на праві власності 17/50 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Із виписки з історії хвороби ОСОБА_5 , який знаходився на амбулаторному лікуванні з 09 грудня 2013 року по 20 грудня 2013 року, встановлено, що він у лютому 2006 року переніс ішемічний інсульт у вигляді вираженого лівобічно-спастичного геміпарезу з порушенням функції ходи та самообслуговування, у 2012 році йому було ампутовано ліву ногу на рівні нижньої третини стегна.

ОСОБА_5 із 17 січня 2014 року встановлено першу групу інвалідності та визначено, що він потребує стороннього догляду, що підтверджено довідкою, доданою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0319019.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, подавши заяви до нотаріальної контори.

Відповідач ОСОБА_2 проживає в Італії, що підтверджується копією паспорта.

Із показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 установлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_1 проживали однією сім`ю, вели спільне господарство, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_10 , коли він хворів та поховала його.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд погоджується з висновками, викладеним в рішенні суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не довела, що спадкодавець додатково потребував допомоги та просив про неї ОСОБА_2 , а також те, що відповідач, маючи змогу надати допомогу, умисно ухилявся від її надання.

Щодо вимог про визнання права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім`ю, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

При цьому установлено, що спадкодавець отримував пенсію. Доказів того, що ОСОБА_2 дійсно знаходився у безпорадному стані і не міг себе матеріально забезпечити, або самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребував стороннього догляду, допомоги і піклування, а також доказів того, що позивач протягом тривалого часу не лише опікувалася, а матеріально забезпечувала його, матеріали справи не містять. Натомість встановлено, що позивач зі спадкодавцем мали спільний бюджет, проводили ремонтні роботи в будинку за спільні кошти.

З огляду на вказане Верховний Суд вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права та показання свідків, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за умови наявності яких відповідача ОСОБА_2 слід усунути від права на спадкування за законом, а у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Оскільки від встановлення факту спільного проживання позивача з ОСОБА_10 не залежить виникнення права на спадкове майно у позивача, то апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Сам по собі факт надання позивачем допомоги ОСОБА_10 не є доказом того, що ОСОБА_10 не міг матеріально забезпечити умови свого життя та перебував у безпорадному стані. Наявність у спадкодавця І групи інвалідності, перенесений у 2006 році інсульт та обмежене пересування також не свідчить про те, що він перебував у безпорадному стані весь час з 2006 по 2015 роки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Такі висновки суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновком суду щодо їх оцінки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 10 листопада 2017 року зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець