Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 183/3265/14-ц

провадження № 61-6271св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року у складі судді Марченко Н. Ю. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Болтунової Л. М., Козлова С. П., Тамакулової В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 06 липня 2002 року до 08 серпня 2012 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. 30 серпня 2007 року вони за спільні кошти придбали автомобіль «Honda Civic», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 140 390 грн, що на момент розрахунку було еквівалентно 28 000 доларів США. Оплата за автомобіль проводилася в декілька етапів: 2 800 доларів США та 1 570 доларів США - власними коштами сторін, а інша частина вартості автомобіля була оплачена за рахунок кредиту на підставі договору, укладеного 14 липня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», на суму 23 630 доларів США.

Згідно з випискою за кредитним договором станом на 01 серпня 2012 року сума заборгованості за кредитом становить 6 976,18 доларів США, які були сплачені ОСОБА_2 одноособово після розірвання шлюбу.

Вважає, що на день розірвання шлюбу її частка сплаченої вартості автомобіля складає 10 512 доларів США (28 000 - 6 976,18), що відповідає 37,54 частини спірного майна.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 29 квітня 2014 року № 12/14 ринкова вартість автомобіля «Honda Civic», 2007 року випуску складає 167 844 грн. Таким чином, вартість 37,54 частини автомобіля становить 63 008,64 грн.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати вказаний транспортний засіб спільним сумісним майном подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 63 008,64 грн у рахунок компенсації 1/2 частини сплаченої вартості транспортного засобу, стягнути з відповідача на свою користь 3 000 грн витрат на правову допомогу та судовий збір.

02 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення частини сплачених боргових зобов`язань подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що з моменту припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у серпні 2011 року він за період з 05 серпня 2011 року до 27 серпня 2013 року самостійно сплатив грошові кошти у рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 492,80 доларів США, відсотки за користування кредитом - 1 680,23 доларів США, а всього - 12 173,03 доларів США.

1/2 частини від цієї суми складає 6 086,52 доларів США, що станом на 30 жовтня 2015 року становить 139 381,31 грн. Крім того, в період з 15 вересня 2011 року до 03 липня 2013 року ним були сплачені страхові платежі за договором страхування транспортного засобу (КАСКО), укладеним з Українською страховою компанією «Гарант-Авто» (далі - УСК «Гарант-Авто»), у розмірі 20 480 грн. 1/2 частини цієї суми, з урахуванням інфляційного збільшення, складає 18 155,19 грн. Тобто ОСОБА_1 повинна сплатити йому 157 536,50 грн. Крім того, 09 серпня 2013 року як компенсацію частки ОСОБА_1 у спільному майні він перерахував їй грошові кошти в сумі 24 135 грн.

Враховуючи викладене вище, а також дійсну вартість 1/2 частини спірного автомобіля - 83 922 грн, ОСОБА_2 просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову про стягнення з нього компенсації вартості частини спірного автомобіля та стягнути з неї на його користь грошові кошти, сплачені ним за борговим зобов`язанням за кредитом та за договором страхування у розмірі 97 749,50 грн, за винятком половини вартості автомобіля «Honda Civic», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 29 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля

«Honda Civic», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за кожним та залишено автомобіль у їхній спільній частковій власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок сплачених боргових зобов`язань подружжя 97 749,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 не вніс на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму як компенсацію частки ОСОБА_1 у спільному майні, то за сторонами слід визнати право власності на спірний автомобіль, тобто на 1/2 його частини за кожним. Враховуючи, що після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 самостійно сплатив 12 173,03 доларів США на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також 20 480 грн за договором добровільного страхування транспортного засобу, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню половина від цих витрат - 6 086,52 доларів США, що на день ухвалення рішення еквівалентно 159 954,62 грн. Однак, враховуючи зміст статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року щодо розгляду справи у межах заявлених позовних вимог, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок сплачених боргових зобов`язань подружжя 97 749,50 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня

2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 29 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Honda Civic», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 55 948 грн. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що в рахунок сплати вартості спірного автомобіля сторонами як подружжям було сплачено 24 037,14 доларів США (19 667,14 + 2 800 + 1 570). Тому частина, яка припадає на кожного з подружжя за цей період, дорівнює 9 833,57 доларів США (19 667,14 / 2). Отже, частка ОСОБА_1 складає 1/3 частини від вартості автомобіля.

Враховуючи встановлену звітом від 29 квітня 2014 року № 12/14 ринкову вартість спірного автомобіля у розмірі 167 844 грн, розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , складає 1/3 частини від цієї суми, тобто 55 948 грн.

Водночас, вирішуючи спір за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з їх безпідставності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на

1/2 частини автомобіля відмовити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок сплачених боргових зобов`язань подружжя 97 749,50 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям законності і обґрунтованості. Вирішуючи цей спір, судами неправильно застосовані положення частини четвертої статті 65, частини п`ятої статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Також не надано оцінку доказам, наданим на підтвердження сплати ОСОБА_2 боргових зобов`язань подружжя; проігноровано докази на підтвердження сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 24 135 грн в рахунок компенсації вартості її частки спірного автомобіля. Стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/3 вартості автомобіля, апеляційний суд фактично вийшов за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та не врахував, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти аргументів ОСОБА_2 , вважала їх такими, що висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Зазначила, що спірним автомобілем користувався виключно ОСОБА_2 , а його посилання на той факт, що у рахунок 1/2 частини сплачених подружжям коштів за автомобіль він виплатив їй 24 225 грн, є необгрунтованими, оскільки вказані кошти стосувались оплати за виконання ремонтних робіт у квартирі, яку ОСОБА_2 придбав для сина.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цивільну справу № 183/3265/14-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення частини сплачених боргових зобов`язань призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди встановили, що з 06 липня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2012 року.

Під час перебування у шлюбі сторони на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року № 302/08-2007 придбали автомобіль «Honda Civic», 2007 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 140 390 грн, який був зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13 вересня 2007 року № НОМЕР_5 та довідкою від 18 січня 2014 року № 14/9 ЦНП-7, виданою Новомосковським ВРЕВ УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області (а. с. 13).

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу сума за цим договором підлягає сплаті у два етапи. Перша частина, яка складає не менше 10 % від вартості автомобіля, сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, а залишкова сума - після отримання кредиту у банку (а. с. 151).

На виконання вищевказаних умов договору подружжя на рахунок продавця внесло почергово 2 800 і 1 570 доларів США.

14 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11216411000 на суму 23 630 доларів США для сплати залишку вартості транспортного засобу (а. с. 155-159).

Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2012 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, сторони не підтримують шлюбних відносин та проживають окремо, не ведуть спільного господарства з серпня 2011 року (а. с. 12).

Указані обставини сторонами не заперечувались.

Згідно зі звітом від 29 квітня 2014 року № 12/14, складеним експертом-оцінювачем Петрюченко В. І. , ринкова вартість автомобіля «Honda Civic», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 167 844 грн. З результатом такої оцінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися, що підтверджується змістом позовних заяв сторін та їх поясненнями у судовому засіданні (а. с. 15-18).

Згідно з випискою за кредитним договором та копіями квитанцій за період з серпня 2011 року, тобто з часу припинення спільного проживання сторонами, до 27 серпня 2013 року ОСОБА_2 сплатив кредит та проценти за користування кредитом на загальну суму 12 173,03 доларів США.

Як вбачається з довідки відділення АТ «УкрСиббанк» від 30 вересня 2013 року № 599, зобов`язання за кредитним договором виконані ОСОБА_2 у повному обсязі.

Крім того, згідно з довідкою Дніпропетровської філії УСК «Гарант-Авто» від 29 серпня 2014 року за період з вересня 2011 року по липень 2013 року ОСОБА_2 сплатив страхові платежі за договорами добровільного страхування наземного транспорту від 19 вересня 2011 року № 19G/378537 та від 03 жовтня 2012 року № 05-00/2069 на загальну суму 20 480 грн.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Той з подружжя, хто порушує питання спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначено статтею 71 СК України.

Згідно з частиною першою цією статті майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно із частиною п`ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

У цій справі у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний частково за рахунок кредитних коштів автомобіль, унаслідок укладення кредитного договору, виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення отриманої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, праву спільної сумісної власності на автомобіль кореспондує зобов`язання подружжя щодо повернення грошової суми, отриманої на підставі кредитного договору від 14 липня 2007 року.

Отже, висновок апеляційного суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 є помилковим.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення частини сплачених боргових зобов`язань подружжя, ОСОБА_1 наполягала на поділі спірного автомобіля шляхом визнання його спільним сумісним майном подружжя з одночасним стягненням компенсації у вигляді 1/2 частини сплачених грошових коштів у рахунок його вартості.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 частину боргових зобов`язань подружжя, сплачених ним особисто.

Аналізуючи підстави звернення до суду з обома позовами, колегія суддів зазначає, що стягненням компенсації у вигляді 1/2 частини сплачених грошових коштів у рахунок вартості автомобіля, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, на користь одного з подружжя, саме по собі вказує на наміри особи припинити її право на частку в указаному майні.

Водночас поділ майна у такий спосіб, окрім згоди позивачки на отримання компенсації, можливий лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, чого ОСОБА_2 не зробив.

Суд першої інстанції врахував зазначене вище та обґрунтовано визначив за сторонами ідеальні частки без здійснення компенсації.

З аналогічних обставин суд першої інстанції виходив, вирішуючи питання про можливість звернення вартості частки ОСОБА_1 в спільному майні в рахунок відшкодування сплачених відповідачем боргових зобов`язань, вважаючи, що в такому випадку буде порушено право власності позивачки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів з мотивів, зазначених у рішенні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначеного вище не врахував та здійснив поділ спірного автомобіля, який придбаний у шлюбі і належить подружжю на праві спільної сумісної власності, з порушенням вимог статті 71 СК України. Судом також не враховано, що у подружжя виникло право спільної сумісної власності на автомобіль, придбаний частково за рахунок кредитних коштів, отриманих під час шлюбу, у зв`язку з чим у сторін як подружжя виникло солідарне зобов`язання за договором кредиту, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї. При поділі майна мають бути враховані борги подружжя (частина четверта статті 65 СК України).

Також апеляційний суд дійшов висновку про можливість виплати другому із подружжя компенсації вартості його частки у спільній сумісній власності, попередньо не припинивши право особи на частку у спільному майні, оскільки положеннями статті 365 ЦК України позовні вимоги сторін не обґрунтовані.

Указане свідчить про вихід апеляційного суду за межі позовних вимог.

Крім того, вирішуючи указаний спір у частині зустрічних вимог, апеляційний суд зазначив про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Разом з цим зі змісту рішення апеляційного суду не зрозуміло, яким чином враховані інтереси ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року скасувати.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк