Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.02.2020 року у справі №749/322/19

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

місто Київ

справа № 749/322/19

провадження № 61-2593св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року у складі судді Шаповал З. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3. За життя вона заповіту не склала. Після її смерті спадщину прийняв її син та брат позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого спадщину прийняв лише відповідач ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з проживанням в іншій країні - Республіка Казахстан, м. Костанай, що на його думку унеможливлювало його приїзд в установлений законом строк. Крім того, позивач з 13 жовтня 2017 року до 30 жовтня 2017 року перебував на лікуванні з діагнозом гіпертонічний криз, потім тривав реабілітаційний період після хвороби та лише на початку грудня 2017 року позивач приїхав на батьківщину, що співпало зі зникненням його брата ОСОБА_4.

У грудні 2017 року він звертався з позовом до Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області (далі - Сновська міська рада) про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини (єдиний унікальний номер справи 749/1498/17), зазначений позов на день подання заяви знаходився на розгляді у суді.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на шість місяців з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач є спадкоємцем першої черги майна померлої матері, пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому позов підлягає задоволенню та позивачу слід визначити додатковий строк терміном у 6 місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері з врахуванням проживання позивача за межами України.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначив, що суд першої інстанції в обсязі необхідному для правильного вирішення справи, установив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що в період шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (останній день звернення з відповідною заявою 25 жовтня 2017 року), позивач у період з 13 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року перебував на лікуванні з діагнозом - бронхопневмонія, гіпертонічний криз. Зазначене, на думку суду, об'єктивно свідчить про наявність істотних труднощів для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини до консульської установи в Казахстані або до нотаріуса на території України в межах шестимісячного строку. Суд першої інстанції також правильно урахував первинне звернення ОСОБА_1 до Щорського районного суду Чернігівської області суду з позовом до Сновської міської ради про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини відбулося з пропуском шестимісячного строку лише на один місяць і десять днів (12 грудня 2017 року), що на думку судді свідчить про те, що позивач претендує та всіляко намагається вибороти право на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який він пропустив з об'єктивних, істотних труднощів, у тому числі і щодо встановлення належного відповідача у справі, яким є ОСОБА_2

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 у лютому 2020 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що судами не враховано, що позивач не навів обґрунтованих доводів на підтвердження поважності пропуску строків. Крім того, у первісно поданому позові у справі № 749/1498/17 позивач не посилався на таку обставину поважності пропуску строку як перебування на лікуванні у медичному закладі.

Також є незрозумілими висновки судів про те, що обставини лікування у період з 13 жовтня 2017 року до 30 жовтня 2017 року свідчать про поважність пропуску строків, оскільки наведені обставини не доводять неможливості звернення до нотаріальної контори у період з 25 квітня 2017 року до 13 жовтня 2019 року. Крім того, відповідно до наданої довідки позивач проходив амбулаторне лікування, а не стаціонарне, що додатково свідчить про відсутність підстав визнавати строк пропущеним з поважних причин.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 02 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law24~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law25~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана 04 лютого 2020 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

15 червня 2017 року із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, після померлої ОСОБА_3 звернувся її син ОСОБА_4, проте свідоцтво про право на спадщину не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2018 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, строком на три місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

01 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Сновської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4, на підставі заяви заведена спадкова справа № 158/2018.

20 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Щорського районного суду Чернігівської області з позовом до Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини. Розгляд справи тривав до 02 липня 2019 року.

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2019 року позов залишено без розгляду.

У квітні 2019 року позивач вдруге звернувся до суду з позовом у цій справі до ОСОБА_2 як до належного відповідача.

Відповідно до довідки КГП "Поліклініка № 2 міста Костанай" від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 у період з 13 жовтня 2017 року до 30 жовтня 2017 року перебував на лікуванні у лікарні з діагнозом - бронхопневмонія, гіпертонічний криз.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить їх системного аналізу.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є такі причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінюючи доводи про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про наявність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи касаційної скарги про те, що суд неправильно оцінив наведені докази, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, випливають з помилкового розуміння норм матеріального права, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Отже, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, з урахуванням яких правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частин 1 -3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, і не впливають на законність та справедливість ухвалених судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко

Постанова складена та оформлена суддею Усиком Г. І. відповідно до вимог статті 415 ЦПК України.