Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №278/2649/18

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 278/2649/18

провадження № 61-5681св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду

від 02 березня 2020 року у складі судді Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з відчуження нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 був укладений договір на надання послуг з відчуження нерухомого майна, згідно з умовами якого відповідач, як продавець, доручила позивачу

ФОП ОСОБА_1 (агентство нерухомості «РІО») виконати ряд фактичних дій з метою відчуження шляхом продажу, міни тощо об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . 01 червня 2018 року позивачу стало відомо, що однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відчужено відповідно до договору купівлі-продажу без відома

ФОП ОСОБА_1 , тобто в порушення договору про надання послуг, в наслідок чого виникла заборгованість за договором в розмір 26 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на користь

ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання послуг з відчуження нерухомого майна від 26 квітня 2018 року, яка визначена станом на 03 вересня 2018 року в сумі 26 000,00 грн, з яких: 13 000,00 грн - сума несплаченої винагороди та 13 000,00 грн сума нарахованого штрафу. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 19 червня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 заборгованість за договором на надання послуг з відчуження нерухомого майна від 26 квітня 2018 року станом на 03 вересня 2018 року в сумі 26 000,00 грн, в тому числі: 13 000,00 грн - сума несплаченої винагороди,

13 000,00 грн - сума нарахованого штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн та 700,00 грн витрат на правничу допомогу пов`язану із розглядом справи в суді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із невиконання ОСОБА_2 перед ФОП ОСОБА_1 договору про надання послуг з відчуження нерухомого майна від 26 квітня 2018 року, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає відшкодування в судовому порядку.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня

2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року відмовлено.

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором на надання послуг з відчуження нерухомого майна залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 пропустила встановлений законом строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, не вказала поважних причин пропуску строку звернення і не надала доказів на підтвердження цього, а тому підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення немає.

Залишаючи заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 19 червня 2019 року без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи і не надає їх суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив із того, що заявником порушено встановлений процесуальний законом порядок оскарження заочного рішення, що є обов?язковою умовою для подальшого його оскарження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 березня 2020 року через засоби поштового зв?язку представник

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 березня

2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка не отримувала судових повісток про виклик до суду та не знала про наявність судової справи незалежно від їх направлення за місцем реєстрації, що є доказом неналежного повідомлення її про розгляд справи, а отже і поважною причиною неприбуття до суду і несвоєчасного отримання судового рішення.

Апеляційний суд порушив процесуальні норми, чим обмежив права

ОСОБА_2 , гарантовані їй статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України на судовий захист та на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Житомирського районного суду Житомирської області.

18 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Даючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

За правилами статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, право апеляційного оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 червня 2019 року відмовлено. Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Таким чином, встановлено, що судом першої інстанції заочне рішення не переглядалося у порядку, встановленому статями 284-287 ЦПК України, що є обов`язковою умовою для подальшого його оскарження. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не оскаржували.

Встановивши, що ОСОБА_2 не дотримано встановлений процесуальний законом порядок оскарження заочного рішення, що є обов?язковою умовою для подальшого його оскарження, апеляційний суд зробив правильний висновок про повернення апеляційної скарги заявнику.

Верховний Суд, здійснивши касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення згідно правил, встановлених частиною першою статі 400 ЦПК України, робить висновок про те, що апеляційним судом під час вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги дотримано вимоги процесуального законодавства. Підстав, передбачених частиною другою статі 389 ЦПК України, для скасування ухвали Житомирського апеляційного суду від 02 березня

2020 року, Верховним Судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду

від 02 березня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун