Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 595/694/17-ц

провадження № 61-17609св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Тернопільської області в складі суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Бершадської Г. В., від 21 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 03 серпня 2015 року склав та передав позивачу розписку, згідно змісту якої 30 січня 2012 року відповідач отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 69 519 грн, а також 02 березня 2012 року - грошові кошти в сумі 70 000 грн для виплати заробітної плати працівникам ПП «Росаварембуд».

Позивач указав, що розпискою не встановлена дата, до якої відповідач повинен був виплатити заробітну плату працівникам ПП «Росаварембуд», а тому позивач вважає, що попередній договір не був укладений сторонами, оскільки термін виконання зобов'язання є суттєвою умовою договору. Також зазначено, що відповідач не виконав свої зобов'язання, отримані грошові кошти не виплатив працівникам ПП «Росаварембуд», та не повернув грошові кошти в сумі 139 519 грн, які позивач вважала безпідставно отриманими.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 139 519 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області в складі судді Федорончука В. Б. від 07 липня 2017 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами у справі складена розписка від 03 серпня 2015 року, яка свідчить про те, що ОСОБА_2 30 січня 2012 року отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 69 519 грн, а також 02 березня 2012 року - грошові кошти в сумі 70 000 грн для виплати заробітної плати працівникам ПП «Росаварембуд» та передав ці кошти бухгалтеру Тарасенко С. І. для видачі заробітної плати працівникам. У зв'язку із зазначеним, наявність відносини, на які посилалась позивач, а саме безпідставне отримання відповідачем коштів, позивачем не доведені.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 07 липня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 139 519 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 929,91 грн судового збору, сплаченого під час подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що обставини, які виникли між сторонами свідчать про те, що мало місце безпідставне набуття відповідачем грошових коштів на загальну суму 139 519 грн за рахунок позивача. У звязку із чим спірні кошти мають бути стягнуті з відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову. Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1, яку остання подала із пропуском строку на апеляційне оскарження, а також апеляційний розгляд даної справи здійснено неналежним складом суду. Між сторонами справи складена розписка, що виключає можливість застосування у справі положення статті 1212 ЦК України.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 серпня 2015 року ОСОБА_2 склав розписку, у якій зазначено, що 30 січня 2012 року останній отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 69 519 грн для виплати заробітної плати працівникам ПП «Росаварембуд» і передав їх бухгалтеру Тарасенко С. І. для видачі працівникам. 02 березня 2012 року він отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 70 000 грн і теж передав їх Тарасенко С. І. для видачі заробітної плати працівникам, на що є відповідні платіжні відомості.

Крім того, у 2014 році ДП «Бучацьке лісове господарство» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, третя особа ПП «Торенс», у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Бучацьке лісове господарство» безпідставно отримані кошти у розмірі 140 700 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2016 року у справі № 607/19990/14-ц, яке ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін, позов ДП «Бучацьке лісове господарство» до ОСОБА_1, третя особа - ПП «Торенс», про повернення безпідставно набутих коштів задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Бучацьке лісове господарство» безпідставно отримані кошти у розмірі 140 700 грн.

Ухвалюючи рішення у цивільній справі № 607/19990/14-ц, що набрало законної сили, суд виходив із того, що ОСОБА_1 отримано кошти в сумі 140 700 грн для розрахунків із ПП «Торенс», остання не довела, що такі кошти були нею передані вказаному підприємству, тобто вона набула (зберегла) дане майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Районним судом зазначено, що обставини, встановлені у цивільній справі № 607/19990/14-ц не містять інформації щодо предмета доказування в розглядуваній даної справі, а тому не доводять ті обставини, що ОСОБА_2 безпідставно набув грошові кошти в сумі 139 519 грн, а також, що дані кошти не виплачені працівникам ПП «Росаварембуд».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину, або інших підстав, передбачених статтею11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) викладено наступний висновок.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове протилежне за змістом рішення про задоволення позову, не врахувавши при цьому, що сторони у справі посилалися на існування розписки ОСОБА_2 від 03 серпня 2015 року, у якій зазначено, що останній отримав від ОСОБА_1 спірні кошти для виплати заробітної плати працівникам ПП «Росаварембуд» і передав їх бухгалтеру Тарасенко С. І. для видачі працівникам, що виключає виникнення кондикційного зобов'язання відповідача та стягнення спірних коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що позивач не довела належними та допустимими доказами своїх вимог про існування підстав для застосування у справі статті 1212 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1

Недостатнє обґрунтування рішення суду першої інстанції, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові Верховного Суду, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року скасувати, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 07 липня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С.П. Штелик