Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.03.2023 року у справі №350/636/21
Постанова КЦС ВП від 17.03.2023 року у справі №350/636/21

Постанова

Іменем України

17 березня 2023 року

м. Київ

справа № 350/636/21

провадження № 61-4823св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Спаська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року в складі судді Пулика М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Спаська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений у селі Липовиця Рожнятівського району Івано-Франківської області, посвідчений 18 квітня 2014 року сільським головою Липовицької сільської ради Рожнятівського району Дранчуком Я. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 15, відповідно до якого спадкодавець ОСОБА_5 заповів на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , та застосувати наслідки недійсності правочину.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано особою, а саме ОСОБА_6 , яка не мала повноважень на ведення справи, оскільки позовна заява підписана на підставі довіреності, без надання доказів, що остання є адвокатом чи законним представником ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

27 травня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 222 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що суди помилково ототожнили поняття «підписання та подання позовної заяви» з поняттям «представництво в суді». Так ЦПК України розмежовує ці поняття та передбачає, що право на підписання та подання позовної заяви має право позивач, його представник, або інша особа, якій законом надано право звертатися до суду, у той час як право на представництво в суді має безпосередньо заявник, законний представник заявника або адвокат. Наведене свідчить про те, що звернення позивача до суду через представника за довіреністю, якою передбачено право на подання позову, відповідає вимогам процесуального законодавства та не є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

При цьому ухвалою суду першої інстанції від 14 травня 2021 року відкрито провадження у цій справі. В ухвалі зазначено, що позовна заява від імені ОСОБА_1 подана за дорученням ОСОБА_6 , підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження, встановлених статтями 185 186 ЦПК України, не встановлено. Тобто суд першої інстанції своєю ухвалою надав правову оцінку дорученню.

Звертає увагу, що твердження суду про те, що звернення з позовною заявою в його інтересах здійснено представником ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, оскільки з відповідним позовом до суду в його інтересах звертався адвокат Німак М. Я., з яким ОСОБА_6 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності, укладений договір про надання правової допомоги.

Тобто повноваження ОСОБА_6, як особи, яка уповноважена на укладення договору з адвокатом, підтверджені довіреністю від 01 квітня 2019 року, а повноваження адвоката Німака М. Я. засвідчувалися договором про надання правової допомоги від 08 квітня 2021 року та ордером, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, заявник зазначає про те, що залишення позовної заяви без розгляду породжує в подальшому підстави для повторного залишення позову без розгляду, у зв`язку із закінченням процесуальних строків звернення до суду, що, в свою чергу, порушує право позивача на справедливий судовий розгляд, захист судом порушених прав та інтересів.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 касаційної скарги не підписував та відповідно не подавав її до суду.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження в зазначеній цивільній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2021 року ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Спаська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності заповіту.

На підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_6 до позовної заяви додала довіреність, посвідчену 01 квітня 2019 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Григорець В. М., згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 представляти його інтереси, у тому числі, у всіх судах будь-якої ланки, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з правом подання позову до суду, з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано законом позивачу. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до першого квітня дві тисячі двадцять другого року, якщо не буде припинена раніше, без права передоручення наданих довіреністю повноважень третім особам (а. с. 25).

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року відкрито провадження у цій справі та постановлено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08 червня 2021 року на 10:30 год. (а. с. 46).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення позовної заяви позивачу, мотивуючи його тим, що позовна заява підписана особою, яка не мала права звертатися до суду в інтересах ОСОБА_1 .

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження в зазначеній цивільній справі.

Заявник вказує, що на підставі пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України та частини четвертої статті 398 ЦПК України відмовляється від касаційної скарги і просить касаційне провадження у справі закрити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

За частиною четвертою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі, чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 398 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

З метою встановлення дійсного волевиявлення ОСОБА_1 щодо здійснення процесуальних прав Верховний Суд листами від 18 серпня та від 11 листопада 2022 року роз`яснив заявнику положення процесуального законодавства щодо наслідків відмови від касаційної скарги і запропонував підтвердити волевиявлення на таку відмову з рекомендацією засвідчення справжності підпису заявника у заяві відмови від касаційної скарги.

Зазначені листи отримані ОСОБА_1 29 серпня та 28 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте станом на момент розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 не направив на адресу суду відповідну заяву.

З огляду на викладене у суду касаційної інстанції відсутні належні відомості про дійсне і безумовне волевиявлення ОСОБА_1 на відмову від касаційної скарги, що виключає можливість задоволення поданого ним клопотання про відмову від касаційної скарги.

Щодо доводів касаційної скарги

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У пункті 18 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції наведеного вище Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України доповнено статтею 131-2 , за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом або коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Згідно із частинами першою, другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Предметом спору в даній справі є визнання заповіту недійсним та застосування наслідків його недійсності. Тобто дана справа не є малозначною.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі № 592/7206/21 (провадження № 61-19869св21).

Як встановлено судами, ОСОБА_1 у квітні 2021 року через свого представника ОСОБА_6 звернувся до суду з цим позовом.

На підтвердження повноважень на представництво ОСОБА_1 в суді ОСОБА_6 надала довіреність, проте у матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують її повноваження на надання правничої допомоги як адвоката.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову ОСОБА_1 , поданого в його інтересах ОСОБА_6 , без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали помилково ототожнив поняття «підписання та подання позовної заяви» з поняттям «представництво в суді» колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до неправильного розуміння заявником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Так, представництво в суді включає, у тому числі, подання та підписання позовної заяви від імені позивача, яке у справах щодо спадкування може здійснюватися виключно адвокатом.

Посилання заявника на те, що позов від його імені поданий адвокатом Німаком М. Я., що підтверджується наявним у матеріалах справи договором про надання правової допомоги, є безпідставними. Дійсно, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 08 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6 , та адвокатом Німаком М. Я., проте позовна заяві від імені та в інтересах ОСОБА_1 подана не вказаним адвокатом, а ОСОБА_6 на підставі довіреності.

Доводи касаційної скарги заявника про обмеження його права на судових захист порушених прав, не заслуговують на увагу, оскільки залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду у разі усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів і не дають підстав вважати про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 396 398 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відмову від поданої ним касаційної скарги на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська