Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.08.2018 року у справі №609/853/17

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 609/853/17

провадження № 61-42327св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ВисоцькоїВ. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Шумська міська рада Тернопільської області,

особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2017 року, у складі судді Ковтуновича О. В., та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року, у складі суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Шумської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка є рідною бабою позивача, та проживала одна в с. Обич Шумського районуТернопільської області.

ОСОБА_4 вказувала, що їй, як єдиному спадкоємцю п'ятої черги за законом померлої ОСОБА_6, рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року визначено додатковий строк в три місяці для прийняття спадщини.

При оформленні права на спадщину їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку у зв'язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай), що стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.

Заочним рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті баби - ОСОБА_6, що складається з права на земельну частку (пай), розміром 1,91 га в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Зоря».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Рішення суду мотивовано тим, що позивач належить до п'ятої черги спадкоємців за законом, про що свідчать відповідні подані нею документи. Їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва, оскільки нею не подано сертифікат на право на земельну частку (пай), а також не підтверджено відносини з померлою.

До апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення місцевого суду звернулась ОСОБА_5, вказуючи, що зазначеним заочним рішенням вирішено питання про її права, без її залучення до участі у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначала, що вона, згідно заповіту від 25 травня 1999 року, посвідченого Рохманівською сільською радою, є спадкоємцем усього належного ОСОБА_6 майна. Проживаючи разом зі спадкодавцем до її смерті та продовжуючи проживати у належному спадкодавцю будинку, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року заочне рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована існуванням спору з приводу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 Розгляд справи без участі ОСОБА_5 не відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник посилається на наявність обґрунтованих підстав вважати поданий ОСОБА_5 заповіт, складений від імені ОСОБА_6, підробкою, що, на її переконання, є підставою для направлення справи до місцевого суду на новий розгляд за участю ОСОБА_5

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що місцевим судом за ОСОБА_4 визнано право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 Водночас, апеляційним судом враховано, що з поданих ОСОБА_5 документів вбачається, що остання є спадкоємцем усього майна ОСОБА_6, згідно складеного нею заповіту, посвідченого 27 травня 1999 року Рахманівською сільською радою Шумського району.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та визнаючи за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, судом було вирішено питання про права ОСОБА_7, не залученої до участі у справі.

Так, пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення апеляційним судом визначено, зокрема, порушення норм процесуального права у випадку прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішення питання про залучення до участі у справі осіб, права та інтереси яких зачіпаються, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування заочного рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2017 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасоване рішення суду першої інстанції, оцінка законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, колегією суддів не надається.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.В. Пророк

І.М. Фаловська