Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.11.2019 року у справі №462/2299/17

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 462/2299/17

провадження № 61-34309св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: суддя Фракнівського районного суду м. Львова Кузь Василь Ярославович, секретар судового засідання Янковська О. О.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2017 року у складі судді Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до судді Франківського районного суду м. Львова Кузя В. Я. та секретаря судового засідання Янковської О. О. про зобов'язання вчинити дії, в якому просила зобов'язати суддю Франківського районного суду м. Львова Кузя В. Я. забезпечити виконання її права та права її представника на ознайомлення їх з матеріалами справи № 465/6417/16-ц у загальній канцелярії зазначеного суду; припинити порушення суддею Кузем В. Я. частини першої

статті 27 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 оскаржили її до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова

від 25 травня 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання апелянтом ухвали, інакше апеляційна скарга буде визнана неподаною та такою, що підлягає поверненню.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підставою для звільнення від сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони, підтверджений належними доказами. Розглянувши клопотання заявників про звільнення від сплати судового збору, суд вважав, що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки останніми не подано жодних доказів, які б стверджували про наявність такого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору.

А відтак, апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 297 ЦПК України 2004 року, оскільки не сплачений судовий збір, тому суд залишив її без руху для оплати заявником судового збору у розмірі 320 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що не сплата судового збору не є підставою для відмови у наданні судового захисту шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, право на яке гарантується статтею 55 Конституції України. 15 червня 2017 року позивач подала до апеляційного суду заяву про звільнення від сплати судового збору з причин її скрутного матеріального становища зі всіма доказами, які суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано із суду першої інстанції указану цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до судді Фракнівського районного суду м. Львова Кузя В. Я. та секретаря судового засідання Янковської О. О. про зобов'язання вчинити дії призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова

від 25 травня 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання апелянтом ухвали, інакше апеляційна скарга буде визнана неподаною та такою, що підлягає поверненню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції відповідає у повному обсязі.

Частиною 2 статті 297 ЦПК України 2004 року встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених Частиною 2 статті 297 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення Частиною 2 статті 297 ЦПК України.

За змістом частини 2 статті 297, статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог частини 2 статті 297, статті 121 ЦПК України або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявникові.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії", "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня

2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland"

від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України 2004 року, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Із підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних розглядом справи, або звільнити від їх оплати (частина 3 статті 82 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року "Про судовий збір" (із змінами, внесеними згідно із Законами від 22 травня

2015 № 484-VIII, від 16 липня 2015 року № 629-VIII) (далі - Закон) та

статті 82 ЦПК України 2004 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацезданих членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Таким чином, звільнити, розстрочити чи відстрочити сплату судового збору суд може за наявності відомостей про майновий стан заявника.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення останньої від сплати судового збору, так як вона не надала доказів, які підтверджують її майновий стан.

Доводи касаційної скарги щодо порушення прав заявника на доступ до правосуддя є необґрунтованими, оскільки залишення без руху апеляційної скарги з підстав несплати судового збору не перешкоджало заявнику оскаржити судове рішення, усунувши недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі.

Посилання касаційної скарги на те, що 15 червня 2017 року позивач подала до апеляційного суду заяву про звільнення від сплати судового збору та докази на підтвердження свого майнового стану є необґрунтованими, оскільки не впливають на законність ухвали апеляційного суду

від 09 червня 2017 року, тому що на момент її постановлення вказані докази позивачем надано не було.

За таких обставин апеляційним судом обґрунтовано постановлено ухвалу про залишення поданої апеляційної скарги без руху, а заявнику надано строк для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а тому вказане судове рішення відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович