Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 334/6635/19

провадження № 61-19064св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Концерн «Міські теплові мережі»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання правовідношення припиненим та визнання вимог про сплату послуг протиправними.

В обґрунтування позову вказувала, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1 . З жовтня 2008 року її квартира від`єднана від централізованого теплопостачання, оскільки в ній облаштоване автономне опалення з використанням газового котла.

Відповідач не визнає факту припинення відносин щодо централізованого теплопостачання та продовжує надсилати їй рахунки з вимогами оплати за вказані послуги, які позивач фактично не отримує. Договір на постачання послуги з централізованого теплопостачання сторони не укладали.

Позивач зазначала, що відключення її квартири від системи централізованого опалення здійснено у зв`язку з реконструкцією квартири з приєднанням мансардного поверху. Така реконструкція відбулась підставі проекту, виготовленого державною установою, яка має відповідну ліцензію, з додержанням державних будівельних норм. Горище будинку, яке внаслідок реконструкції стало мансардою, до реконструкції не мало централізованої опалювальної системи, тобто щодо горища не потребувався дозвіл на його від`єднання.

Безпідставними вважає позивач рахунки відповідача, розраховані із загальної площі квартири - 129,7 кв.м, з врахуванням площі першого рівня

квартири - 67,6 кв.м (в тому числі балкону - 2,8 кв.м) та другого її рівня - мансарди площею 64,9 кв.м.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила визнати правовідношення з централізованого теплопостачання квартири

АДРЕСА_1 припиненими з 16 вересня 2016 року, а вимоги Концерн «Міські теплові мережі» про оплату послуг за централізоване теплопостачання, починаючи з цієї дати, - протиправними.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2020 року, ухваленим у складі судді Козлової Н. Ю., позов задоволено.

Визнано правовідношення з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , припиненим з 16 вересня 2016 року.

Визнано протиправними вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до

ОСОБА_1 щодо оплати послуг за централізоване опалення вказаної квартири, починаючи з 16 вересня 2016 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що послуга з централізованого теплопостачання, яка мала надаватися відповідачем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання до помешкання позивача, з лютого 2009 року до теперішнього часу фактично позивачу не надається, оскільки її квартира від`єднана від централізованої системи постачання тепла у спосіб, який виключає можливість подання тепла до реконструйованого приміщення позивача. Місцевий суд вважав від`єднання квартири позивача від системи централізованого постачання тепла із облаштуванням автономної системи обігріву помешкання таким, що відповідає закону.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 відключила свою квартиру від централізованого теплопостачання в порушення Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - порядок № 4 від 22 листопада 2005 року), тому відсутні підстави для визнання правовідношення припиненим і визнання вимог відповідача про оплату послуг протиправними.

Суд апеляційної інстанції врахував, що правомірність нарахування вартості послуг з централізованого теплопостачання квартири

АДРЕСА_1 , виходячи з загальної площі реконструйованої

квартири - 129,7 кв.м, також підтверджена постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року у справі № 334/6055/16 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 липня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-295цс15 та

від 18 листопада 2015 року у справі № 6-582цс15, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 2 березня 2018 року у справі № 915/89/16, оскільки у вказаних справах між сторонами виникли правовідносини, які не є подібними до правовідносин, які виникли у даній справі, з огляду на предмет позову та встановлені судами фактичні обставини. У вказаних справах, які переглядалися Верховним Судом та Верховним Судом України, суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо підведення централізованого теплопостачання до приміщень відповідачів. При цьому у справі, яка переглядається, квартира позивача знаходиться на п`ятому поверсі, а мережі подачі централізованого опалення закінчуються на рівні четвертого поверху, тобто внутрішньобудинкова мережа теплопостачання не проведена до квартири позивача, що виключає можливість як надання вказаних послуг, так і вимогу оплачувати їх.

Заявник вказує про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

заявника про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

10 листопада 2007 року на замовлення позивача Запорізьким відділенням Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій розроблено проект реконструкції належної їй квартири з приєднанням мансардного приміщення. Проектом реконструкції, крім іншого, передбачено відключення опалювальної системи квартири від опалювальної системи жилого будинку та влаштування автономного опалення квартири газовим двоконтурним котлом, що підлягає встановленню у мансардному приміщенні квартири.

Рішенням Запорізької міської ради від 26 червня 2008 року № 274/25 позивачу надано дозвіл на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

Проект реконструкції узгоджено з головним архітектором міста Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради протокольним рішенням № 375/3 від 25 червня 2009 року.

Судами встановлено, що відключення квартири

АДРЕСА_1 від центрального опалення погоджено з власниками приватизованих квартир, про що складені листи узгоджень, додані до проекту реконструкції квартири від 10 листопада 2007 року.

Зі змісту акта № 12/08 здачі приймання робіт (надання послуг) від 12 серпня

2008 року суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БСК» надало ОСОБА_1 послуги з демонтажу існуючих трубопроводів та приладів системи опалення у вказаній квартирі та від`єднання від стояків системи централізованого опалення на рівні четвертого поверху у квартирі № 6 вказаного будинку. ТОВ «БСК» відповідно до ліцензії серії АВ № 192319 від 1 вересня

2006 року має право на виконання робіт, в тому числі, з монтажу внутрішніх інженерних мереж опалення, водопроводу та каналізації.

30 жовтня 2008 року мешканцями квартир АДРЕСА_5 , які розташовані на одному стояку подачі централізованого опалення з квартирою позивача, складено акт, в якому зазначено, що у вересні 2008 року квартира № 8 за вказаною адресою від`єднана від централізованої мережі теплопостачання, що не призвело до погіршення теплозабезпечення інших квартир.

Суди встановили, що квартира позивача розташована на п`ятому (останньому) поверсі будинку. Подача централізованого теплоносія здійснюється знизу. Відключення системи опалення квартири від системи опалення будинку здійснено шляхом обрізання та заглушення труб подачі та повернення теплопостачання на рівні четвертого (нижчого) поверху у приміщенні квартири № 6 на рівні опалювальних приладів. Внаслідок такого загальнобудинкові мережі теплопостачання закінчуються на четвертому поверсі та до квартири позивача не доходять.

На підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області видано Сертифікат відповідності № ЗП 00049 від 15 березня 2010 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - квартири

АДРЕСА_1 , після реконструкції з приєднанням мансардного поверху проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 серпня 2012 року № 323/86 «Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 після виконаного перепланування» ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право власності на вказану квартиру загальною площею 132,5 кв.м та зареєструвала право власності на квартиру після реконструкції.

З 1 лютого 2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення для населення міста Запоріжжя, яке проживає у житловому фонді комунальної власності, є Концерн «Міські теплові мережі». Позивач та Концерн «Міські теплові мережі» не укладали договір на централізоване опалення квартири № 8 за вказаною адресою загальною площею 132, 5 кв.м (з урахуванням площі балкону - 129,7 кв.м).

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до постійно діючої комісії при районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району для розгляду питань відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання в Дніпровському районі (далі - Комісія) для від`єднання її квартири від централізованого опалення.

З протоколу № 1 від 22 листопада 2017 суди встановили, що Комісія дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що реконструкція квартири позивача здійснено незаконно. Крім того, представники Комісії здійснили обстеження квартири позивача та підтвердили відсутність у квартирі мереж централізованого теплопостачання, про що склали акт від 24 листопада

2017 року.

14 грудня 2017 року позивач звернулася до Концерну «Міські теплові мережі» із заявою про визнання останнім припинення відносин з централізованого опалення її квартири та здійснення перерахунку вартості пред`явлених до оплати послуг. Листом від 22 січня 2018 року № С-2721/п відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для припинення відносин та нарахування плати за послуги.

5 червня 2018 відбулося повторне засідання Комісії, на якій прийнято рішення про визнання законною виконаної у відповідності до Проекту улаштування мансардного поверху над квартирою АДРЕСА_1 реконструкції квартири з відособленням опалювальної системи квартири від опалювальної системи будинку. Вказано Концерну «Міські теплові мережі» припинити нарахування та пред`явлення рахунків за централізоване опалення зазначеної квартири (протокол № 2 від 5 червня 2018 року).

Суди встановили, що зазначене рішення Комісії не виконано, Концерн не визнає факту припинення правовідношення з централізованого теплопостачання до квартири позивача та продовжує нараховувати і пред`являти рахунки на оплату таких послуг з урахування реконструйованої площі квартири 129,7 кв. м.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов таких висновків.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до статті 19 Закону України від 2 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Крім того, відповідно до Порядку № 4 від 22 листопада 2005 року для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України

від 6 листопада 2007 року № 169 внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України

від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 209/4950/15-ц (провадження № 61-12661св18),

від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17 (провадження № 61-44982св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 215/1724/16-ц

(провадження № 61-1632св18) та від 1 грудня 2021 року у справі № 607/25229/18 (провадження № 61-13855св19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не дотримано визначеної

Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури та не надано до суду акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж.

Встановивши, що позивачем здійснено самовільне відключення від мереж централізованого опалення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 квітня

2016 року у справі № 6-295цс15 та від 18 листопада 2015 року

у справі № 6-582цс15, та висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 2 березня 2018 року у справі № 915/89/16 не впливають на правильність вирішення справи, оскільки відключення від мереж централізованого опалення, як і винесення стояка теплопостачання за межі квартири позивача, здійснено нею самовільно - без дотримання визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури.

Колегія суддів не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1875-IV 24 червня 2004 року) щодо невиконання споживачем обов`язку зі сплати за послуги, які не надавались, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відключення системи опалення в квартирі відповідача з дотриманням визначеної Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедури і того, що відповідач зменшив загальнобудинкове теплове навантаження на житловий будинок АДРЕСА_7 (без урахування квартири позивача). Без встановлення таких обставин неможливо дійти однозначного висновку про те, що відповідач (в тому числі, з його вини) не надавав послуг з централізованого опалення квартири позивача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук