Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №361/5009/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 361/5009/22

провадження № 61-15279св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Радзівіл А. Г., від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П., від 23 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 12 серпня 2006 року сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2019 року у справі

№ 361/6591/19.

3. Від шлюбу сторони мають синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. У період шлюбу сторонами за спільні кошти було набуто у власність нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 2 га, у Маньківському р-ні Черкаської обл., кадастровий номер 7123155100:03:001:0483, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

5. Право власності на вказане майне зареєстровано за відповідачем.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею

у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 2 га, у Маньківському р-ні Черкаської обл., кадастровий номер 7123155100:03:001:0483, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 25 січня 2024 року позов задоволено частково. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири

АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 443 грн. В іншій частині позову відмовлено.

8. Не погодившись із рішенням суду в частині задоволених вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

9. Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року залишено без змін.

10. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири, вказали, що ця квартира набута сторонами у шлюбі та є спільним майном подружжя.

11. Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги, додатково зазначив, що договір купівлі-продажу квартири було укладено в інтересах сім`ї, будь-яких домовленостей щодо належності цього майна одному із подружжя не було, а реєстрація права власності на квартиру за одним із подружжя, не змінює її належності до об`єктів спільної власності.

12. Щодо доводів відповідача про пропуск позовної давності, апеляційний суд врахував, що шлюб між сторонами розірвано в листопаді 2019 року, а із позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_1 звернулась у жовтні

2022 року, тобто в межах трирічного строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири і розподілу судових витрат та постанову Київського апеляційного суду

від 23 жовтня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. 18 листопада 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 490/14627/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вказує, що спірна квартира придбана ним за кошти, які він отримав у якості компенсації за неотримане житло, як військовослужбовець Збройних Сил України за контрактом, що перебував із 11 травня 2016 року у пільговій черзі на отримання житла. Стверджує, що матеріалами справи не підтверджено, що грошова компенсація за неотримане житло була розрахована та виплачена на площу, яку потребувала його сім`я.

19. Зауважує, що ОСОБА_1 , розуміючи виключне право ОСОБА_2 на спірну квартиру, не заперечувала проти реєстрації права власності за ним,

а також укладення ним особисто правочинів стосовно набуття права власності на квартиру. Більш того, ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену згоду на укладення ОСОБА_2 договору щодо спірного нерухомого майна.

20. Судом першої інстанції не було враховано, що у подружжя був наявний борг у розмірі 25 000 доларів США за пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді автомобіль, який сплачено відповідачем, а також, що спірна квартира була придбана без ремонту, який наразі виконаний відповідачем за власні кошти. Не прийнято до увагу надані відповідачем квитанції про сплату кредитних коштів за його особисті кошти після припинення шлюбних відносин з грудня 2009 року по 2013 рік.

21. Вважає, що суди попередніх інстанцій, виходячи виключно з презумпції спільності майна подружжя, порушили норми сімейного права, які регулюють спірні правовідносини, а також не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17.

22. Посилається на те, що початок позовної давності має обчислюватись не з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, а від дня, коли позивачка дізналась про порушення свого права власності.

23. Звертає увагу, що він звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення спільної сумісної власності, а тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказує, що нею була подана заява про вчинення відповідачем правочину в інтересах сім`ї. Вважає посилання заявника на наявність боргу, який повернуто за його рахунок, та проведення ним ремонту безпідставними і такими, що не відповідають дійсності. Наголошує, що відповідача було допитано як свідка та він визнав існування нотаріально посвідченої заяви, поданої до житлової комісії

в/ч НОМЕР_1 , на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жиле приміщення.

Інші процесуальні звернення, подані до Верховного Суду

25. У грудні 2024 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій зауважує, що ОСОБА_1 не надала доказів хто саме перебував разом з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Наполягає, що перебував на вказаному обліку сам. Вважає, що копія нотаріально посвідченої заяви, поданої голові житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , є підробленою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. 12 серпня 2006 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2019 року у справі № 361/6591/19.

27. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 08 квітня 2020 року у справі № 361/649/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

29. Відповідно до договору купівлі-продажу деривативу № 140119-008

від 14 січня 2019 року ОСОБА_2 придбав форвардний контракт

№ 060417-054 від 06 квітня 2017 року, яким зобов`язано Приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» продати майнові права на квартиру.

30. Згідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу деривативу № 140119-008 від 14 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінек ЕССЕТ Менеджмент» та ОСОБА_2 , останній 18 січня 2019 року отримав у власність дериватив (форвардний контракт № 060417-054 від 06 квітня

2017 року), загальною вартістю 296 205 грн.

31. Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 08/107

від 14 січня 2019 року ОСОБА_2 отримав майнові права, що пов`язані з виникненням у майбутньому прав володіння, користування, розпорядженням вищезазначеної квартири. За будівництво і придбання квартири у 2019 році було сплачено 683 550 грн.

32. Загальна вартість придбаної квартири склала 979 755 грн.

33. Із платіжного доручення за № 22 від 12 грудня 2018 року, платник Київське квартирно-експлуатаційне управління, отримувач ОСОБА_2 , вбачається, що останньому виплачено 950 452,25 грн грошової компенсації за належне для отримання житло, ПКМУ від 02 вересня 2015 року за № 728, згідно з наказу МОУ № 380 від 31 липня 2018 року. Вказана сума була розрахована на площу, яку потребувала сім`я ОСОБА_2 в складі чотирьох осіб, які на той час перебували на квартирному обліку.

34. 19 вересня 2022 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2

35. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

36. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості

від 07 серпня 2022 року оціночна вартість на вторинному ринку житла в Україні спірної квартири становить 2 218 265,19 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

40. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

41. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

42. Вказаний висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

43. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

44. У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

45. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

46. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

47. Відповідно до частини другої статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

48. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс

(див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня

2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

49. У розглядуваній справі, встановивши, що спірна квартира придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна подружжя, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали квартиру об`єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснили її поділ між сторонами в рівних частках.

50. Оцінивши надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи ОСОБА_2 про те, що спірна квартира придбана ним за кошти, які належали йому особисто.

51. Виплачена у 2018 році ОСОБА_2 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, що перебував із 11 травня 2016 року у пільговій черзі на отримання житла, сума компенсації за неотримане житло розрахована на всіх членів сім`ї, які з ним перебували на квартирному обліку, а отже ці кошти не є його особистими.

52. Відповідно до пункту 23 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника), до якого, у тому числі, додається витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї.

53. У травні 2016 року, тобто на момент взяття ОСОБА_2 на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, він перебував у шлюбі.

54. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , поданої голові житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , він надав згоду на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сім`ї».

55. Вказана заява підписана також і ОСОБА_7 .

56. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 одноособово перебував на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов,

а вказана заява є підробленою, матеріали справи не містять.

57. Реєстрація права власності на спірну квартиру, які придбана під час шлюбу, лише на ім`я одного з подружжя - ОСОБА_2 не спростовує презумпцію належності цієї квартири до спільної сумісної власності подружжя.

58. Таким чином суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не спростована презумпція спільності майна подружжя.

59. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними

у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 444/2841/16-ц.

У цій справі суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відхилили доводи відповідача про те, що здійсненні відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сім`ї» виплати є особистими коштами, одного з подружжя.

60. Колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду, який, врахувавши дату розірвання шлюбу та звернення позивачки до суду, правильно відхилив доводи заявника про пропуск позовної давності. Відповідачем у цій справі не доведено, що спір між подружжям з приводу поділу спільного майна виник до розірвання шлюбу.

61. Підписання позивачкою заяви про згоду на укладення відповідачем договору щодо спірної квартири не свідчить про визнання нею одноосібного права ОСОБА_2 на майно та, відповідно, про обізнаність позивачки стосовно порушення її права у спільній сумісній власності. Крім того, у цій заяві зазначено, що договір відповідатиме інтересам сім`ї.

62. Щодо доводів заявника про те, що ним були витрачені особисті кошти на сплату боргу за пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді автомобіль та проведення ремонту у спірній квартирі, Верховний Суд зазначає, що у розглядуваній справі не було заявлено вимог з приводу цих витрат, а правовідносини щодо відшкодування цих коштів не є предметом заявленого спору.

63. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

64. Інші доводи касаційної скарги щодо вирішення спору по суті, переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за визначені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

65. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

66. Водночас колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо помилкового розподілу судом першої інстанції судових витрат.

67. Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

68. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (див. постанови Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01 березня 2017 року та

№ 6-1065цс17 від 16 серпня 2017 року).

69. У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи.

70. Оскільки ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладення на нього обов`язку відшкодувати судовий збір, сплачений ОСОБА_1 при поданні позову, а апеляційний суд цієї помилки не виправив.

71. За змістом статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

72. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущена помилка при розподілі судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.

73. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 25 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 25 січня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду.

3. У резолютивній частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2024 року абзац третій викласти в такій редакції: «Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7 443 грн, сплаченого при поданні позову до Броварського міськрайонного суду Київської області».

4. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 23 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович