Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 523/13662/17

провадження № 61-12293св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди в довічному проживанні в квартиріта відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживав у кв. АДРЕСА_1 і, яка належала йогодружині ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12 серпня 1996 року№ НОМЕР_3 більше 26 років.

У 2001 року між позивачем та ОСОБА_3 укладеношлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 30 січня 2001 року НОМЕР_1 .

У квартирі ОСОБА_1 зареєстрований з 03 листопада 2008 року, іншогожитла у нього немає, він проживає в житлі своєї покійної дружини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина ОСОБА_1 ОСОБА_3 склала заповіт, в якому вказала, що заповідає кв. АДРЕСА_1 і ОСОБА_2 з правом довічного проживання у зазначеній квартирі ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , знаючи від дружини, що має право довічно мешкати у квартирі не звернувся своєчасно до нотаріуса.

Однак,після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_5 стала його постійно виганяти з квартири, викинула диван, особисті речі, поламала замки.

Тривала, неправомірна поведінка відповідача завдає позивачуморальної шкоди, що виразилась у моральних переживаннях, постійним нервовим напруженням, нервозності, роздратування та втомі.

Таким чином, просив зобов`язати відповідача не чинити перешкоди в довічному проживанні в квартирі та відшкодувати моральну шкоду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні та довічному проживанні позивача у кв. АДРЕСА_1 .

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджувалися належним чином докази, подані позивачем та не приймалися до уваги усі його доводи. Вказує, що суди неправильно оцінили докази у справі та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, не захистивши при цьому людину похилого віку.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що кв. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з ЄДР.

Зазначену квартиру ОСОБА_2 отримала у спадок від своєї тітки ОСОБА_3 за заповітом (з правом довічного проживання в цій квартирі ОСОБА_1 ).

Відповідачзі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловіком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 та свекрухою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 проживають спільно у двокімнатній квартирі житловою площею 42 кв. м, відповідач, її чоловік та діти мешкають в одній кімнаті площею 15 кв. м, в іншій кімнаті мешкає свекруха.

У зв`язку із нестачею в сім`ї ОСОБА_11 встановленої законодавством норми житлової площі, сім`я вимушена була прийняти рішення про переселення сина, ОСОБА_8 у кв. АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 , отримала у спадок, та, відповідно має право приватної власності на неї.

Як власник кв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 надала згоду на реєстрацію місця проживання свого сина, ОСОБА_8 , у вищезазначеній квартирі, про що в його паспорті зроблено відповідну відмітку.

Після реєстрації місця проживання ОСОБА_8 за вказаною адресою відповідач намагалася потрапити до квартири, проте, ОСОБА_1 своїми діями всіляко намагався завадити (не відчиняв дверей, ключі від квартири не надав).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що тільки він має право проживання та користування квартирою, позивач підтвердив, що він змінив замки на вхідних дверях та взагалі вхідні двері за для того, щоб відповідач - власник квартири не змогла потрапити до квартири, також те, що влітку він дійсно проживає за містом на своїй дачі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Закон надає фізичній особі право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту й розподілити спадкове майно, майнові права й обов`язки на свій розсуд.

Заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1237 ЦК України заповідач має право у заповіті зробити заповідальний відказ.

Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Пунктом 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 . Крім того, установлено, що позивач всіляко чинить перешкоди власнику квартири в користуванні і розпорядженні даною квартирою.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

Оскільки суди дійшли висновку про відмову в задоволенні основної вимоги про зобов`язання не чинити перешкоди у довічному проживанні в квартирі, тому вимога про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною від основної, задоволенню також не підлягає.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди неправильно оцінили докази у справі та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, не захистивши при цьому людину похилого віку не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов