Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2018 року у справі №512/392/17

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 512/392/17-ц

провадження № 61-43446св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: Савранська селищна рада Одеської області, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Савранського районного суду Одеської області, у складі судді Бростовської Н. О., від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., від 02 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Савранської селищної ради Одеської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Зазначав, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, проте був позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний термін з тих підстав, що після смерті його матері між ним та його сином ОСОБА_3, який теж претендує на спадкове майно, виник конфлікт, в ході якого останній звертався до суду з позовом про усунення його від права на спадкування, у задоволенні якого рішенням Савранського районного суду Одеської області від 02 червня 2016 року йому було відмовлено. Крім того, син завдав йому тілесні ушкодження, внаслідок яких він тривалий час лікувався та проходив курс реабілітації, у зв'язку з чим від понесених затрат опинився у тяжкому матеріальному стані і не мав коштів для прийняття і оформлення спадщини у встановленому законом порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю у три місяці для подання до Савранської державної нотаріальної контори Одеської області заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 13 грудня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу її відкриття. Посилаючись на те, що з позовом ОСОБА_2 звернувся до суду після спливу строку позовної давності, доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску не надав, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що мати позивача померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 звернувся у серпні 2017 року, не надавши належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення ним цих дій, а тому суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, отже підстави для його скасування відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу та не надали належну правову оцінку доказам, які були надані позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, зокрема конфлікт із відповідачем, його побиття та тривалий період реабілітації, а також загострення хронічних захворювань, скрутний матеріальний стан, що призвело до встановлення йому другої групи інвалідності. Всі ці обставини свідчать про поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим 19 липня 2012 року, актовий запис про смерть № 63.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, спадковим майном є житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її син ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до довідки Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 11 травня 2017 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію по інвалідності другої групи загального захворювання.

Суди встановили, що позивач має хронічні захворювання, у вересні

1994 року йому було встановлено другу групу інвалідності.

З наданих позивачем медичних документів вбачається, що 04 вересня

2012 року амбулаторно він проходив обстеження комп'ютерного томографа у клініці «Інто-Сана».

Інвалідність позивача пов'язана з загальним захворюванням, у період смерті матері та у період, встановлений законодавцем для прийняття спадщини, він не перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, вік, наявність конфліктів між спадкоємцями, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на інвалідність, потребу у консультаціях, виникнення конфлікту між ним та його сином, а також на те, що останній звертався до суду з позовом про усунення його від права на спадкування. Крім того позивач вказував, що син завдав йому тілесних ушкоджень, внаслідок чого він тривалий час проходив курс лікування та реабілітації, у зв'язку з чим від понесених витрат опинився у тяжкому матеріальному стані і не мав фінансової можливості для прийняття та оформлення спадщини у встановленому законом порядку.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 02 червня

2016 року у справі № 512/194/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності непереборних труднощів для вчинення дій, а отже і поважності причин пропуску ним більш, ніж на чотири роки строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому не довів підстав для визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем у справі.

За правилами статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстави його необґрунтованості.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позовна давність не розповсюджується.

У справі, яка переглядається, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем поважності причин пропуску шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, передбаченого статтею 1270 ЦК України, проте помилково відмовив у задоволенні позову, пославшись на пропуск строку позовної давності, отже оскаржені судові рішення підлягають зміні у частині підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, з виключенням посилання місцевого суду на статті 256, 261, 263, 264, 267 ЦК України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Савранського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення Савранського районного суду Одеської області

від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта