Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 175/4964/17-ц

провадження № 61-42780св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєв ЮрійОлександрович, виконуючий обов'язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов Олексій Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року у складі судді Новік Л. М. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. Ю., Деркач Н. М., Лепешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність виконувача обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О. В. щодо неналежного розгляду його (ОСОБА_4) скарги від 28 листопада 2017 року на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 41936000;

- зобов'язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. або іншу особу, яка буде виконувати обов'язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повторно розглянути його скаргу від 28 листопада 2017 року.

Скарга мотивована тим, що з 08 лютого 2014 року до теперішнього часу у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі № 4с-175/2504/2013.

Незважаючи на невиконання боржником судового рішення, постановою старшого державного виконавця Попіва Р. І. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України виконавче провадження», яка у подальшому скасована судовим рішенням як незаконна, а державного виконавця зобов'язано відновити виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду.

Після його відновлення 12 листопада 2014 року старший державний виконавець Попів Р.І. вдруге неправомірно, оскільки судове рішення не виконано боржником, закінчив виконавче провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Поліщука Д. В. від 26 травня 2017 року постанову про закриття виконавчого провадження скасовано, як неправомірну та зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевську І. І. привести його у відповідність з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

23 червня 2017 року начальник відділу примусового виконання рішень Ярушевська І. І. прийняла постанову про скасування постанови старшого державного виконавця від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000, яка вже була скасована 26 травня 2017 року постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Поліщуком Д.В.

28 листопада 2017 року він (заявник) звернувся до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. зі скаргою, у якій просив протягом 10 робочих днів із дня її отримання скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року.

Листом від 12 грудня 2017 року № Л-29492/20.1-13 виконувач обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов О. В. повідомив його про відмову у задоволенні скарги.

Вважає таку бездіяльність неправомірною, оскільки за результатами його скарги не було проведено перевірку законності виконавчого провадження, не прийнято відповідну постанову про результати перевірки, та не скасовано неправомірну постанову начальника відділу примусового виконання рішень Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність виконувача обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О. В. щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_4 від 28 листопада 2017 року на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 41936000.

Зобов'язано директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. або іншу особу, яка буде виконувати обов'язки директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_4 від 28 листопада 2017 року на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 41936000.

Суд першої інстанції виходив із того, що дії виконувача обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйовим О. В. призвели до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про неналежний розгляд скарги ОСОБА_4 від 28 листопада 2017 року виконувачем обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйовим О. В.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

При ухваленні судових рішень судам не було застосовано статтю 41 Закону України «Про виконавче провадження», а також надано звужене тлумачення частини першої статті 447 ЦПК України.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013.

23 червня 2017 року начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І. І. було прийнято постанову про скасування постанови старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000.

28 листопада 2017 року ОСОБА_4 на цю постанову подано скаргу директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєву Ю. О.

Листом від 12 грудня 2017 року № Л-29492/20.1-13 виконувач обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйов О. В. повідомив про розгляд скарги та про звільнення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І. І.

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність виконувача обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О. В., ОСОБА_4 посилався на те, що на порушення статей 6, 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» за результатами розгляду його скарги від 28 листопада 2017 року не проведена перевірка законності виконавчого провадження № 41936000 та не прийнята відповідна постанова за результатами її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку встановленому Міністерством юстиції України.

Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Встановивши, що при розгляді скарги ОСОБА_4 від 28 листопада 2017 року виконувачем обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйовим О. В. не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час розгляду справи), зокрема, належним чином скаргу не розглянуто та про результати її розгляду не повідомлено заявника, що, у свою чергу, призвело до порушення прав останнього, як стягувача у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про задоволення вимог скарги.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання у скарзі на те, що судами не застосовано положення статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена норма закону не стосується розгляду скарг учасників виконавчого провадження.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат