Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №333/907/19

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 333/907/19

провадження № 61-16523св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2019 року у складі судді Піх Ю. Р. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

15 лютого 2019 року позивач подав заяву про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви зазначив, що відповідач ухиляється від сплати боргу і тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Сума боргу становить 1 056 822,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив накласти арешт на майно відповідача, яке належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3

ОСОБА_3, не погодившись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що заходи забезпечення позову вжиті судом без належного з'ясування всіх обставин та є передчасними. Так, накладаючи арешт на його нерухоме майно, суд не з'ясував, яка його орієнтовна вартість, чи не порушено правило про співмірність.

Враховуючи наведене, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції правильно задовольнив заяву про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки вид забезпечення позову знаходиться у прямому зв'язку із предметом даного спору і невжиття відповідних заходів може призвести до порушення майнових прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували обставини, які б підтверджувались належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Крім того, позивач при поданні заяви не зазначив, що в забезпечення виконання договору позики з ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого останній передав позивачу в іпотеку належну на праві власності квартиру.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені без порушення норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та витребувано з Комунарського районного суду міста Запоріжжя зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1 056 822,00 грн за договором позики, укладеним між ними 06 червня 2014 року.

ОСОБА_3, який поручився за виконання ОСОБА_2 зобов'язань з повернення боргу, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ленінською районною адміністрацією міста Запоріжжя 20 листопада 2002 року № 210/Д, є власником квартири АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно зі статтею 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, який укладено 06 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2. Позов пред'явлено до двох відповідачів - позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до обохвідповідачів, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначав про наявність договору поруки між ним та ОСОБА_3, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань за основним договором позики, згідно з яким поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, забезпечення виконання можливого майбутнього рішення у справі шляхом вжиття заходів забезпечення позову щодо обох боржників є обгрунтованим.

Суд установив, що існує реальна загроза невиконання можливого судового рішення, обсяг позовних вимог та їх співмірність із вартістю арештованого та переданого в іпотеку майна. Зокрема, ціна заявленого позову складає 1 056 822,00 грн, а вартість квартири, що була передана в іпотеку, складає 600 000,00 грн, що є недостатнім для задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обравши спосіб захисту шляхом стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителя, позивач вправі вимагати забезпечення свого позову шляхом арешту іншого, відмінного від іпотечного, майна, яке належить в тому числі й поручителю.

Виходячи зі встановлених, на підставі належних та допустимих доказів, поданих сторонами фактичних обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Доводи касаційної скарги щодо наявності іпотечного договору як підстави відсутності необхідності в забезпеченні позову, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не гуртуються на вимогах закону.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки гуртуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 лютого 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук