Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 725/4590/17

провадження № 61-21584св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Чернівціводоканал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 грудня 2017 року у складі судді: Стоцької Л. А., та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Половінкіної Н. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Чернівціводоканал» (далі - КП «Чернівціводоканал»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання неправомірним нарахування боргу та стягнення компенсації моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2012 року контролером КП «Чернівціводоканал» було знято пломбу з належного йому лічильника з метою спонукання його до здійснення повірки лічильника. Такі дії представника відповідача позивач вважав неправомірними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_1 вказував, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04 квітня 2013 року у справі №725/534/13-ц було задоволено його позов та визнано неправомірними дії КП «Чернівціводоканал» щодо покладення обов`язку повірки лічильника води на позивача. Зобов`язано КП «Чернівціводоканал» здійснити демонтаж, транспортування, перевірку та монтаж лічильника води, що перебуває у власності позивача та який використовується ним для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду. А тому КП «Чернівціводоканал» протиправно обчислює обсяги та вартість спожитої води не за показниками лічильника, а по загальним нормам споживання. Внаслідок протиправних дій відповідачів йому було завдано моральної шкоди, оскільки системні порушення законодавства ними призвели до погіршення стану його здоров`я.

ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірним нарахування відповідачем позивачу станом на 01 серпня 2017 року боргу з оплати послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 10 147,59 грн та таким, що суперечить рішенню Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2013 року та положенням ЦК України;

стягнути з КП «Чернівціводоканал» завдану йому моральну шкоду у розмірі 70 000 грн з погашенням підприємству таких збитків шляхом стягнення вказаної суми з безпосередніх винних осіб: головного бухгалтера ОСОБА_2 та начальника абонентного відділу ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не вказав за який період було нарахована заборгованість, у якому розмірі ним здійснювалась оплата послуг за водопостачання та водовідведення та який дійсний розмір заборгованості. Судам не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами у справі. Нарахування КП «Чернівціводоканал» ОСОБА_1 заборгованості з оплати водопостачання не порушує прав позивача, оскільки таке нарахування не пред`явлено до стягнення в примусовому порядку.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 202, 203, 215, 228 ЦК України апеляційний суд вказав, що вказані норми матеріального права не регулюють спірні правовідносини, оскільки позивач не пред`являв вимог про визнання правочину недійсним, або встановлення його нікчемності.

Аргументи учасників справи

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не дали належної оцінки рішенню Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 квітня 2013 року. Щодо позивача було порушено публічний порядок надання послуг. Договір про надання комунальних послуг було змінено в односторонньому порядку. На позивача здійснюється психологічний тиск, через що було завдано моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 10 квітня 2012 року між КП «Чернівціводоканал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно акту від 05 квітня 2012 року, представником КП «Чернівціоводоканал» було знято пломбу з лічильника абонента ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 для державної повірки. Відповідно до акту від 20 вересня 2012 року представником КП «Чернівціводоканал» обов`язки проведення державної повірки лічильника були покладені на позивача ОСОБА_1 .

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2013 року визнано неправомірними дії КП «Чернівціводоканал» щодо покладення обов`язку повірки лічильника на ОСОБА_1 Зобов`язано КП «Чернівціводоканал» здійснити демонтаж, транспортування, перевірку та монтаж лічильника води, що перебуває у власності ОСОБА_1 , та який використовується ним для здійснення розрахунків за спожиту воду.

Суди встановили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів. ОСОБА_1 не вказав за який період було нарахована заборгованість, у якому розмірі ним здійснювалась оплата за водопостачання та водовідведення та який дійсний розмір заборгованості. Позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідачів та негативними наслідками від цього.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков