Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 592/4238/17

провадження № 61-24835св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І. від 28 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що між ним та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 19 та 23 лютого 2017 року укладено договори щодо надання послуг з купівлі - продажу об`єкта нерухомості.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів, сума винагороди агентства складала по 500 доларів США.

На виконання умов укладених договорів відповідачам надано комплекс агентських, інформаційних та консультаційних послуг з метою придбання об`єкту нерухомості, зокрема 15 лютого 2017 року представником агентства нерухомості було показано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу ОСОБА_2

02 березня 2017 року між ОСОБА_3 , як покупцем, і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як продавцями, укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.

Посилаючись на те, що у порушення умов договору відповідачі уклали договір купівлі-продажу квартири між собою без повідомлення та сплати винагороди агентству нерухомості, та на його претензію від 09 березня 2017 року не відреагували, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з останніх заборгованість за договорами про надання послуг з купівлі-продажу об`єкта нерухомості по 13 590 грн з кожної.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач ФОП ОСОБА_1 особисто ніяких послуг по виконанню договорів не надавав, а договори не передбачали надання послуг іншими особами; позивачем не доведено, що відповідачам не було відомо про намір купити (продати) квартиру до звернення до нього, не з`ясовано юридичної можливості продати квартиру без згоди іншого співвласника та не надано доказів надання будь-яких послуг, передбачених договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 по 13 590 грн з кожної. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач, виконуючи укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори щодо надання послуг, знайшов відповідно для кожного з них покупця і продавця, і як результат наданої послуги, відповідачі уклали між собою договір купівлі-продажу квартири, яка зазначена як об`єкт нерухомості в обох договорах.Відмова відповідачів від надання позивачем інших послуг, передбачених укладеними договорами, не може бути підставою для зменшення розміру плати за надані послуги чи відмови у виплаті такої плати в повному розмірі, оскільки така відмова не пов`язана з винними діями позивача, відповідачі на свій розсуд розпоряджаються своїми правами як сторони в договорі, і в силу вимог статті 903 ЦК України повинні провести оплату послуги в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційні скарги, які є аналогічними за змістом, мотивовані тим, що за укладеними між сторонами договорами оплачується результат праці, що є результатом закінчення роботи, і який оформлюється актами здавання-приймання виконаних робіт, проте позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт здійснення ним діяльності та виконання зобов`язань, передбачених вказаними договорами. Сам факт укладання договору купівлі-продажу квартири не свідчить про виконання позивачем умов договору.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 592/4238/17 з Ковпаківського районного суду м. Суми. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 19 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з купівлі-продажу об`єкту нерухомості.

Крім того, 23 лютого 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з купівлі-продажу об`єкту нерухомості.

За умовами пунктів 1.1 вказаних договорів замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати комплекс риєлторських послуг по питанням придбання, продажу, обміну об`єкту нерухомості, відповідно до отриманої заявки.

Згідно пунктів 2.1 договорів сума винагороди складала по 500 доларів США з кожного відповідача в перерахунку курсу Національного банку України в гривнях, на дату оформлення угоди у нотаріуса.

Пунктами 2.3 договорів сторони погодили, що оформлення договору завдатка між продавцем та покупцем є підтвердженням виконання пункту 1 цього договору та є підставою для подальшої 100 % оплати послуг виконавця.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.6 договорів виконавець зобов`язується займатись пошуком потенційного покупця для запропонованої до продажу нерухомості на умовах замовника, пропонує потенційним покупцям варіанти купівлі нерухомості. Консультує замовника з питань купівлі-продажу нерухомості, рекламує заявки на продажу об`єкта нерухомості в інтересах замовника в ЗМІ, ресурсах інтернет, забезпечує нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу в зручний для замовника час.

Договір може бути припинений достроково тільки за письмовою заявою однієї із сторін. Розірвання договору не звільняє замовника від оплати винагороди за договором в разі покупки, продажу квартири (будинку), наданої замовнику виконавцем (пункт 4.1 договору).

Відповідно до таблиці, яка міститься у пункті 8 договору, укладеного із ОСОБА_3 , 15 лютого нею оглянуто спірну квартиру, яка зазначена як об`єкт продажу у договорі, укладеному із ОСОБА_2 , про що остання поставила свій підпис.

02 березня 2017 року між ОСОБА_3 , як покупцем, і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як продавцями, укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судами встановлено, що співвласником проданої квартири, крім відповідача ОСОБА_2 , була й інша особа - ОСОБА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири.

Матеріали справи містять претензію позивача, надіслану на адреси відповідачів, з вимогою сплати винагороди у розмірі по 500 доларів, що по курсу Національного банку України станом на день розрахунку становить 13 475 грн.

Доказів сплати вказаних сум матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Установивши, що виконавцем договорів про надання послуг з купівлі-продажу об`єкту нерухомості умови цих договорів виконано та знайдено нерухоме майно (квартира) з метою придбання, однак замовниками умови договорів виконані не були, оплати за надані послуги в установлений строк не здійснено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати послуг у розмірі по 13 590 грн з кожного.

При цьому судом вмотивовано відхилено заперечення відповідачів щодо ненадання послуг позивачем, оскільки такі спростовується поясненнями самих відповідачів, які в суді апеляційної інстанції підтвердили, що працівники позивача спілкувалися з ними по телефону, присутні були при огляді квартири, пропонували інші послуги, обумовлені укладеними договорами, зокрема: нотаріальна перевірка документів, виготовлення експертної оцінки.

Відмова відповідачів від надання позивачем інших послуг, передбачених укладеними договорами, не може бути підставою для зменшення розміру плати за надані послуги чи відмови у виплаті такої плати в повному розмірі, оскільки така відмова не пов`язана з винними діями позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на свій розсуд розпоряджаються своїми правами як сторони в договорі і в силу вимог статті 903 ЦК України повинні провести оплату послуги в повному обсязі. Умови укладених договорів іншого механізму розрахунку в даному випадку не передбачають.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно не укладання між сторонами акта приймання-передачі отриманих послуг, то такі спростовуються пунктом 2.3 договорів, відповідно до якого оформлення договору завдатка між продавцем та покупцем вже є підтвердженням виконання пункту 1 цього договору та є підставою для подальшої 100 % оплати послуг виконавця. В даному випадку між відповідачами укладено договір купівлі-продажу квартири, яка зазначена об`єктом купівлі-продажу у спірних договорах.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук