Постанова

Іменем України

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 308/8567/20

провадження № 61-3480сво21

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: виконавчий комітет Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Ємчук Лідією Вікторівною, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року в складі судді Бенца К. К., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С.

Д., Кожух О. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт та зобов'язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 просила:

скасувати повідомлення на початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року серії ЗК № 061201850976 "Реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння" в АДРЕСА_1, забудовники: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити стан земельної ділянки в АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 211010000:05:001:0091 у стан до початку виконання будівельних робіт, а саме демонтувати розпочате будівництво на зазначеній земельній ділянці (фундамент, частину стіни, які розташовані за межами сформованої квартири загальною площею 53,40 кв. м та житловою площею 39,20 кв. м).

У серпні 2020 року одночасно із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідачі протягом серпня 2020 року активно здійснюють будівництво з порушенням правил забудови без виконання містобудівних умов та обмежень від 21 жовтня 2019 року і порушують права та інтереси суміжного користувача ОСОБА_1. У разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі проведуть будівництво, що унеможливлять виконання рішення у цій справі і відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів позивача.

ОСОБА_1 просила в заяві про забезпечення позову:

заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проводити будівельні роботи на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976, назва будівництва - реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено до ухвалення судом рішення по суті спору ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведення будівельних робіт на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976 назва будівництва реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідачі на протязі серпня 2020 року активно здійснюють будівництво з порушенням правил забудови без виконання містобудівних умов та обмежень від 21 жовтня 2019 року та грубо порушують права та інтереси суміжного користувача ОСОБА_1.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, суд вважав, що заява позивача про забезпечення позову в цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 21 жовтня 2019 року управлінням містобудування та архітектури видано ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містобудівні умови № 211-М на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2. На підставі цього відповідачі зареєстрували 03 липня 2020 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК № 061201850976. ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4, і земельної ділянки площею 0,091 га, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:05:002:0112, по сусідству з об'єктом будівництва. Отже, видача містобудівних умов на підставі яких проводиться будівництво безпосередньо зачіпають права та інтереси позивача. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просила заборонити відповідачам проведення будівельних робіт на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року ЗК № 061201850976.

Доводи про те, що у відповідачів наявні всі дозвільні документи, необхідні для виконання будівельних робіт на об'єкті реконструкції за адресою: АДРЕСА_1, не береться до уваги, оскільки саме ці документи і оспорюються позивачем, що і послугувало зверненням із заявою про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду, не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки є суб'єктивною оцінкою зі сторони відповідача, і не впливають на правильність вирішення заяви про забезпечення позову по суті.

Апеляційний суд вказав, що очевидно, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є ризики, що в подальшому відповідачами можуть вчинятися дії щодо зміни конфігураційна спірному об'єкті тощо. Указані дії необхідно попередити, оскільки існує спір щодо правомірності надання дозволу на початок проведення будівельних робіт. У випадку невжиття заходів забезпечення позову та за умови ухвалення судового рішення на користь позивача виконати таке рішення буде складно або взагалі неможливо, адже під час розгляду справи по суті спірний об'єкт може змінити свою конфігурацію, що ставить під загрозу виконання майбутнього судового рішення, знову ж таки, у випадку задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав. Ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідачів таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідачі і надалі зможуть реалізовувати свої права стосовно проведення реконструкції і будівництва.

Апеляційний суд зазначив, що стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на його користь.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником Ємчук Л. В., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій просить: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили порушення норм процесуального права та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19. Суд першої інстанції, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою, раніше ніж вирішив питання про відкриття провадження у справі, дійшов передчасного висновку про необхідність її задоволення, а також порушив встановлений законом процесуальний порядок розгляду такої заяви. На час постановлення оскарженої ухвали міськрайонний суд не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягали застосуванню.

Крім того, ухваливши рішення про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити будівельні роботи, суд фактично припинив право відповідачів, як замовників, на виконання будівельних робіт, набуте на підставі оскарженого повідомлення про початок виконання таких робіт, що є тотожним задоволенню позовної вимоги про скасування такого повідомлення та вирішенням справи по суті.

Звертає увагу, що в матеріалах справи доказів на підтвердження початку проведення відповідачами реконструкції належного їм нерухомого майна з порушенням встановленого законом порядку та посилається на покладення апеляційним судом в основу оскарженої постанови суб'єктивного твердження позивача про те, що відповідачі, як забудовники, після отримання містобудівних умов та обмежень, не виконавши умови щодо отримання погодження в управлінні культурної спадщини, порушуючи умови щодо розташування, вийшли за межі існуючої будівлі та розпочали будівництво, чим допустили порушення вимог містобудівної документації та прав третіх осіб, в тому числі позивача.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року про забезпечення позову та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Вказує, що невжиття судом який розглядає справу заходів по забезпеченню позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд першої інстанції вивчивши матеріали справи дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Апеляційний суд з такими доводами погодився навівши відповідні обґрунтування. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду який правомірно забезпечив позов оскільки заходи забезпечення позову є адекватними по відношенню до предмету спору та меті його застосування. Посилання в касаційній скарзі на ту обставину, що суд забезпечив позов раніше відкриття провадження у справі не спростовує висновків суду першої та касаційної інстанції про наявність підстав для вжиття заходів по забезпеченню позову. Більше того матеріалами справи підтверджено що справа перебуває на розгляді в Ужгородського міськрайонного суду. Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 27 листопада 2020 року. Посилається на те, що ухвалою суду заборонено чотирьом відповідачам вчиняти дії, а касаційна скарга подана тільки одним з відповідачів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2021 року вказано, що: підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України); заявник вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову судами порушено норми процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб під час розгляду справи по суті внаслідок проведених, або ж ймовірного закінчення будівельних робіт, повідомлення про початок яких є предметом оскарження у цій справі, спірний об'єкт нерухомого майна може змінити свою конфігурацію, що очевидно утруднить чи унеможливить виконання майбутнього судового рішення, у випадку задоволення позову.

Колегія суддів позбавлена можливості ухвалити власне рішення по суті касаційної скарги без передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав. Оскаржена ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року про забезпечення позову була постановлена до вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження по справі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, представник ОСОБА_2 вказує на порушення судом встановленого законом процесуального порядку розгляду заяви про забезпечення позову у цій справі та, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19, стверджує про неможливість вирішення до відкриття провадження по справі заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20), на яку посилався заявник, зазначено, що у випадку подачі заяви про забезпечення позову одночасно із позовною заявою, суд першої інстанції першочергово повинен вирішити питання, чи підсудна дана справа цьому суду, чи відповідає позовна заява вимогам статей 175, 176, 177 ЦПК України, та, відповідно, чи є можливість відкриття провадження у справі, і вже у випадку позитивного вирішення вказаного питання, розглядати доцільність вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Проте вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред'явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною 1 статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову. Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред'явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною 1 статті 153 ЦПК України.

Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини 1 статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною 1 статті 153 ЦПК України.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року прийнято та призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 21 жовтня 2019 року Управлінням містобудування та архітектури видано ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містобудівні умови № 211-М на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2. На підставі цього відповідачі зареєстрували 03 липня 2020 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЗК № 061201850976.

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4, і земельної ділянки площею 0,091 га, кадастровий номер земельної ділянки undefined, по сусідству з об'єктом будівництва. Видача містобудівних умов на підставі яких проводиться будівництво безпосередньо зачіпають права та інтереси позивача.

Позиція Верховного Суду

Щодо наявності підстав для відступу

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 149 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими частина 2 статті 149 ЦПК України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими частина 2 статті 149 ЦПК України; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина 1 статті 152 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною 5 цієї статті (частина 1 статті 153 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому частини 1 статті 187 ЦПК України.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 1 статті 187 ЦПК України; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина 13 статті 158 ЦПК України)

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Системне тлумачення частини 1 статті 153, частини 13 статті 158, частини 1 статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:

законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;

для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно;

першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;

у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку із наведеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20).

Щодо вирішення касаційної скарги по суті

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [..] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [..] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Верховний Суд відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19, оскільки цією постановою Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відступила від цього висновку на підставі частини 2 статті 403 ЦПК України.

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів.

У пункті 5 частини 3 статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 2 статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частина 2 статті 12 ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, Об'єднана палата вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення належить залишити без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини 2 статті 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини 2 статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Ємчук Лідією Вікторівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська