Постанова

Іменем України

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 635/4170/16-ц

провадження № 61-8796св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малік Олена Володимирівна,

третя особа - Орган опіки та піклування Липецької сільської ради Харківського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року у складі судді Бобко Т. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малік О. В., уточнивши який просила встановити факт її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період часу з серпня 2009 року по лютий 2016 року; визнати право спільної сумісної власності її та ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок); визнати право спільної сумісної власності її та ОСОБА_5 на будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання тощо, використані в незавершеному будівництві на земельній ділянці по пров. Фабричному у с. Липці Харківського району Харківської області; визнати недійсними договори дарування спірного будинку від 04 квітня 2016 року укладені між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малік О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2016 року індексні номери 29147198 та 29141087.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання тощо, використані для незавершеного будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1, виділені в самостійне провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання права спільної сумісної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на будинок та скасування рішень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малік О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2016 року, індексні номери 29147198 та 29141087 за заявою позивача залишено без розгляду.

Предметом розгляду цієї справи є встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 у період з серпня 2009 року по лютий 2016 року та визнання недійсними договорів дарування будинку від 04 квітня 2016 року, що укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з серпня 2009 року по січень 2010 року вона проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю в орендованій квартирі в м. Харкові, з лютого 2010 року по квітень 2011 року в квартирі, що належала її матері в с. Липці Харківського району Харківської області, а 11 березня 2011 року вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстрували за ОСОБА_5 та у який в травні 2011 року вселилися разом з її дітьми ОСОБА_9, 2003 року народження та ОСОБА_10, 1996 рокународження.

04 квітня 2016 року ОСОБА_5 подарував спірний будинок своїм батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному.

Оспорювані договори дарування суперечать актам цивільного законодавства, а тому повинні бути визнані недійсними з підстав, передбачених частиною першою статті 203 ЦК України, оскільки вони порушують права її дочки ОСОБА_9, 2003 рокународження, та посвідчені нотаріусом з порушенням Закону України «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Правочини в порушення вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» вчинені без дозволу органу опіки та піклування, без визначення кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований відчужуваний будинок, та без визначення її розміру, що суперечить змісту частини другої статті 377 ЦК України.

ОСОБА_4 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження

У касаційній скарзі, поданій 30 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для сплати судового збору.

Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу ОСОБА_4 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Харківського районного суду Харківської області.

04 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу та відзиву на неї

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не застосували положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, в яких прямо зазначено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договорів про перехід права власності на житловий будинок. Не звернули уваги на те, що згідно зі статтею 638 ЦК України договори, що не містять істотних умов, є неукладеними. Суди встановили факт переходу права власності на підставі неукладених договорів, тобто на підставі недопустимого доказу, що свідчить про їх упередженість та однобічність розгляду справи, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вважаючи договори дарування укладеними, суди надали неправильну оцінку тому, що вони вчинені без дозволу органу опіки та піклування, що є порушенням статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Договори посвідчені нотаріусом без витребування довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання, тобто з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Суд дослідив інтимні стосунки між нею та сторонами у справі, чим вийшов за межі вимог позивача, втрутився в її приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

12 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_11 як представника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивований тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що з 24 жовтня 2003 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 06 листопада 2012 року.

ОСОБА_4 з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

11 березня 2011 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С. Д., реєстраційний номер 498, придбав у власність будинок АДРЕСА_1.

04 квітня 2016 року ОСОБА_5 на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік О. В., реєстраційний номер 424 та 426 відповідно, подарував будинок своїм батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному.

З 03 жовтня 2012 року у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_4 та її син ОСОБА_10 (інформаційна довідка від 04 квітня 2016 року, видана виконавчим комітетом Липецької сільської ради).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту п'ятого частини статті 256 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Встановивши, що ОСОБА_4 з 24 жовтня 2003 року до 06 листопада 2012 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_12, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що перебування позивача в іншому шлюбі унеможливлює встановлення факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період з серпня 2009 року до 06 листопада 2012 року.

Належних і допустимих доказів спільного проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім'єю та ведення ними спільного господарства і наявності взаємних прав та обов'язків у період з 07 листопада 2012 року по лютий 2016 року позивач суду не надав, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту їх спільного проживання у вказаний період.

Факт реєстрації позивача разом зі своїм сином ОСОБА_10 03 жовтня 2012 року у будинку сам по собі не є належним доказом проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не свідчить про наявність у сторін відносин, що притаманні подружжю.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є істотними умовами, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Установивши, що позивач не є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок, факт спільного проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_14 не доведений, на момент укладання оспорюваних договорів дарування будинку неповнолітня дитина позивача ОСОБА_9 була зареєстрована за місцем проживання свого батька, а не у спірному будинку, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування цього будинку.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України (у чинній на час розгляду справи судами редакції), правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не спростовують висновків судів, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат