Постанова

Іменем України

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 461/605/18

провадження № 61-3017св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., КратаВ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 квітня 2018 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»; товариство) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовував тим, що наказом відповідача від 26 квітня 2017 року він був призначений на посаду директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а 08 червня 2017 року з ним був укладений строковий трудовий договір на період роботи з 27 квітня 2017 року до 24 квітня 2020 року.

Наказом товариства від 09 січня 2018 року його звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а саме: за незабезпечення керівництва та управління діяльністю регіональної філії, ефективного та цільового розпорядження і користування майном).

Наказом відповідача від 25 січня 2018 року внесені зміни в наказ від 09 січня 2018 року, змінено дату звільнення - з 25 січня 2018 року (у зв'язку із перебуванням позивача на день звільнення на лікарняному).

Вищевказані накази були прийняті на підставі доповідної директора Департаменту аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця» на ім'я в. о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Кравцова Є. П. на виконання наказу про проведення перевірки господарської діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 13 вересня 2017 року, в якій зазначено, що за наслідками перевірки встановлені порушення фінансової та платіжної дисципліни, факти втрат і неефективного використання коштів та майна, неналежного ведення бухгалтерського обліку та спотворення даних фінансової звітності.

Вважав звільнення незаконним, оскільки перевірка діяльності філії проводилася за період із 01 червня 2014 року до 01 вересня 2017 року, а він займав посаду директора лише останні три місяці з цього періоду.

Крім того, в наказі про звільнення відсутнє чітке формулювання вчиненого ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

У зв'язку з наведеним просив визнати протиправними та скасувати накази ПАТ «Укрзалізниця» від 09 січня 2018 року та від 25 січня 2018 року про його звільнення з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», поновити на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 27 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази ПАТ «Українська залізниця» від 09 січня 2018 року № 4 та від 25 січня 2018 року № 14.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 25 січня 2018 року.

Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2018 року до 27 квітня 2018 року в розмірі 162 478 грн 89 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 14 вересня 2018 року допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Суди зробили висновки про незаконність звільнення позивача з займаної ним посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки в оспорених наказах від 09 січня 2018 року та від 25 січня 2018 року відсутнє чітке формулювання одноразового грубого порушення конкретних трудових обов'язків.

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції від ПАТ «Укрзалізниця» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ПАТ «Укрзалізниця» посилається на те, що суд першої інстанції усупереч вимогам процесуального права розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши її виключне значення для сторін, категорію та складність спору.

Вважає, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 просив скасувати накази № 7 і № 14, а оскарженими рішеннями скасовано накази № 4 і № 14, чим порушив вимоги частини другої статті 264 ЦПК України.

Суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про те, що накази про звільнення позивача були підписані неуповноваженими особами - в. о. голови та членом правління ПАТ «Укрзалізниця» (відповідно до підпункту 33 і 34 пункту 102, пункту 114 Статуту товариства такі накази приймаються колегіально правлінням), оскільки його представником було надано суду рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» від 21 вересня 2018 року № Ц-57/58 Ком.т., яким внесені зміни до Статуту, та, зокрема, передбачена можливість вчинення головою правління дій щодо звільнення з посади керівників філій (строком на один рік до 17 серпня 2018 року включно).

Суди належним чином не дослідили наявних у справі доказів, які беззаперечно свідчать про невиконання позивачем своїх трудових обов'язків, а саме: зведений акт від 03 листопада 2017 року № 125/ЦКРУв-39/40081195, яким установлено, що ОСОБА_4 не виконав розпорядження ПАТ «Укрзалізниця» від 01 грудня 2015 року № 2/3-03/364 в частині забезпечення своєчасного та якісного завдання щодо переукладення договорів оренди майна, що увійшло до статутного капіталу товариства.

Крім того, суди в порядку пункту 6 частини першої статті 251 КЗпП України зобов'язані були зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 461/8132/17 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_4 займав посаду директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до наказу відповідача від 26 квітня 2017 року № 1066/ос.

На виконання рішення правління від 24 квітня 2017 року, оформленого протоколом № Ц-57/31, 08 червня 2017 року між ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_4 був укладений трудовий договір на період роботи із 27 квітня 2017 року до 24 квітня 2020 року.

Наказом відповідача від 09 січня 2018 року № 04 позивача звільнено з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, передбачених пунктом 5.5 Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2017 року № 292, пунктами 1.3, 2.1 та 5.1 трудового договору від 08 червня 2017 року № 118 в частині забезпечення керівництва та управління діяльністю регіональної філії, ефективного та цільового розпорядження і користування майном, з огляду на встановлені зведеним актом «Про проведення перевірки господарської діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 03 листопада 2017 року № 125/ЦКРУв-39/40081195 обставини та порушення.

Перевірка господарської діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» була проведена за період із 01 червня 2014 року до 01 вересня 2017 року відповідно до наказу ПАТ «Українська залізниця» від 13 вересня 2017 року № 576 «Про проведення перевірки» із змінами, внесеними наказами від 03 жовтня 2017 року № 618 та від 19 жовтня 2017 року № 651.

Вказана перевірка проводилась у період із 20 вересня 2017 року до 03 листопада 2017 року Департаментом аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця», за наслідками якої було складено зведений акт.

На підставі цього акту директором Департаменту аудиту та контролю підготовлено доповідну на ім'я в. о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Кравцова Є. П., якою підтверджено факт порушень фінансової та платіжної дисципліни, втрат і неефективного використання коштів та майна, неналежного ведення бухгалтерського обліку та викривлення даних фінансової звітності.

У зв'язку з наведеними обставинами 09 січня 2018 року було винесено наказ про звільнення позивача з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 25 січня 2018 року № 14 внесено зміни до наказу від 09 січня 2018 року № 04 про звільнення позивача з роботи в частині дати такого звільнення - з 25 січня 2018 року, у зв'язку із перебуванням його на день звільнення на лікарняному, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності.

Вважаючи таке звільнення незаконним, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Згідно із частинами першою та другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Встановивши, що в наказах про звільнення позивача з посади керівника регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» не зазначено конкретного грубого порушення своїх трудових обов'язків, вчиненого одноразово, а містяться лише посилання на порушення ним загальних положень трудового договору в частині забезпечення керівництва та управління діяльністю регіональної філії, ефективного та цільового розпорядження і користування майном, виявлених за наслідками перевірки, яка проводилась за тривалий період часу і стосувалась не лише його роботи як керівника регіональної філії, а в більшій частині роботи попереднього керівництва цієї філії, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржених наказів із поновленням працівника на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки аналіз статей 187 і 274 ЦПК України свідчить про те, що спори, які виникають з трудових правовідносин, підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 31 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суд першої інстанції, врахувавши положення частини третьої статті 187 ЦПК України, вважав доцільним розгляд справи саме в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому відповідач не був позбавлений права подати відзив, пояснення, клопотання, тощо. До того ж ПАТ «Укрзалізниця» в особі представників брало участь в судових засіданнях у суді першої інстанції (т. 3, а. с. 65-66, 73-74, 180-182).

Аргументи заявника про неналежне дослідження судами акту перевірки і доповідної керівника департаменту аудиту та контролю зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо посилань у касаційній скарзі на порушення судами положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, то колегія вважає, що розгляд даної справи не пов'язаний з вирішенням позову ОСОБА_4 до ПАТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків (справа № 461/8132/17), у зв'язку з чим підстав для зупинення провадження у справі не було.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження апеляційного суду, який виклав детальні мотиви їх відхилення, та на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, висновків судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко В. І. Крат