Історія справи

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 233/5017/20

провадження № 61-14725св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2021 року в складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» (далі - ПрАТ «АПК-Інвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило визнати за ним право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1422483900:40:000:0080, площею 4,03 га, на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ним, зареєстрованого 30 березня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди землі від 22 березня 2012 року ОСОБА_1 передав ПрАТ «АПК-Інвест»в оренду належну йому земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, строком на 20 років.

У подальшому, на основі цієї земельної частки (паю), ОСОБА_1 було виділено в натурі земельну ділянку площею 4,03 га, якій присвоєно кадастровий номер 1422483900:40:000:0080. Після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 у порушення вимог договору не повідомив про це товариство, від переукладення договору оренди землі відмовився.

З 30 жовтня 2018 року власником спірної земельної ділянки на підставі договору міни є ОСОБА_2 , яка 14 грудня 2018 року передала земельну ділянку в оренду Фермерському господарству «Ф. Г. Щедрий Лан».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, позов задоволено.

Визнано право оренди земельної ділянки площею 4,03 га, кадастровий номер 1422483900:40:000:0080, за орендарем ПрАТ «АПК-Інвест» на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест», зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради за № 1015.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що виділення в натурі з єдиного масиву земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, не стало підставою для припинення такого договору, не мало наслідком його розірвання, а лише призвело до обов`язку власника внести зміни в договір.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

30 серпня 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 32/563, від 01 вересня 2020 року в справі № 233/3676/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 127/18934/18, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року в справі № 912/1860/19, від 04 листопада 2020 року в справі № 917/1934/19, від 11 листопада 2020 року в справі № 233/1551/19, від 11 листопада 2020 року в справі № 233/2053/19, від 18 листопада 2020 року в справі № 233/2636/19, від 31 березня 2021 року у справі № 233/4333/19, від 31 березня 2021 року в справі № 233/3366/19, від 19 травня 2021 року в справі № 181/598/19, від 02 червня 2021 року в справі № 233/2107/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту в цьому випадку має бути вимога про визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним, а не вимога про визнання права оренди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 вересня 2021 року справа № 233/5017/20 надійшла до Верховного Суду.

Генеральний директор ПрАТ «АПК-Інвест» Распопов Р. С. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 22 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «АПК-Інвест» укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до якого товариство прийняло у володіння та користування (оренду) належну ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 4, 78 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, терміном на 20 років.

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, ОСОБА_1 зобов`язався протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Договір оренди зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської с/р 30 липня 2012 року за № 1015.

На підставі розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2011 року № 703 ОСОБА_1 було надано у власність та виділено в натурі на місцевості земельну ділянку, кадастровий номер 1422483900:40:000:0080, загальною площею 4,03 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 жовтня 2018 року на підставі договору міни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

14 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Ф. Г. Щедрий Лан» укладено договір оренди землі спірної земельної ділянки строком на 15 років.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Водночас частиною другою розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 зробив висновок, що у випадку виділення орендодавцю (спадкоємцю орендодавця) земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) й сторонами при цьому передбачено можливість продовження орендних правовідносин щодо земельної ділянки шляхом переукладення договору оренди землі, за умови, що договір оренди землі між орендодавцем та орендарем не було переукладено відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, право оренди земельної ділянки не виникло, що свідчить про неможливість визнання за орендарем права оренди цієї земельної ділянки.

Належним та ефективним способом судового захисту у таких правовідносинах слід вважати позовну вимогу орендаря про переукладення договору оренди (зміну правовідношення в частині предмета договору оренди), а не про визнання права оренди земельної ділянки за орендарем на підставі договору оренди земельної частки (паю).

У справі, яка переглядається, установлено, що пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю) від 20 березня 2012 року сторони погодили, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Разом з тим, позовних вимог про переукладення договору оренди (зміну правовідношення в частині предмета договору оренди) ПрАТ «АПК-Інвест» у цій справі не заявляло.

З огляду на викладене, оскільки визнання за ПрАТ «АПК-Інвест» права оренди на земельну ділянку за договором оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року не забезпечить реального відновлення порушеного права, колегія суддів вважає, щозаявлені ПрАТ «АПК-Інвест» позовні вимоги не є належним способом захисту, тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції й постанови апеляційного суду й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 4 204,00 грн підлягає стягненню з позивача на її користь.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права оренди відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на користь ОСОБА_2 7 357,00 грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. М. Русинчук М. Ю. Тітов