Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 712/15327/19

провадження № 61-19133св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Перша Черкаська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року у складі судді Пироженко В. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року ускладі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_7. З 21 травня 1988 року по 01 вересня 1993 року її мати ОСОБА_8 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, відносини між ними з початку 1990 року фактично припинені, разом не проживали. З кінця 1990 року її мати почала проживати однією сім'єю з ОСОБА_10 та

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - вона. Проте щоб не було осуду в книгу записів актів громадянського стану про народження зазначено її прізвище ОСОБА_11, а по-батькові ОСОБА_12, оскільки з ОСОБА_9 мати не розлучалась. 23 вересня 1993 року її мати уклала шлюб із

ОСОБА_7, проте зміни до книги записів актів громадянського стану про її народження не внесли.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_3, який є її братом. Її мати ОСОБА_4, батько ОСОБА_7, брат ОСОБА_7 та вона проживали однією сім'єю до смерті ОСОБА_13. Батьки вели спільне господарство, а ОСОБА_7 ніколи не заперечував, що вона є його донькою, завжди це визнавав.

На підставі заяв спадкоємців у Першій Черкаській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_7 12 квітня 2019 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що померлий ОСОБА_7 являється її батьком. Нотаріус

у листі від 16 квітня 2019 року повідомив, що він позбавлений можливості встановити, що вона є дочкою померлого ОСОБА_7, оскільки відомості про її батька внесені до свідоцтва про народження зі слів матері, в якому її батьком зазначено ОСОБА_9, та рекомендовано звернутися до суду.

Враховуючи викладене і те, що відповідач як дочка ОСОБА_7 та спадкоємець за законом першої черги заперечує проти задоволення позовних вимог, позивач просила встановити факт батьківства ОСОБА_7, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, відносно неї; визнати за нею право власності на ј частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; на 1/16 частку житлової трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2; на ј частку земельної ділянки, кадастровий номер: 7124988500:02:002:0270, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір в сумі 1
536,80 грн і витрати, пов'язані з оцінкою майна, в розмірі 3 300,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від

19 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Суди виходили із того, що оскільки ОСОБА_1 народилася

ІНФОРМАЦІЯ_2, то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.

В період народження позивача її мати перебувала офіційно в іншому шлюбі

з ОСОБА_9, який розірвано після народження позивача.

Клопотання про проведення експертиз у справі не заявлено. В ході розгляду справи судом запропоновано позивачу провести генетичну експертизу

з метою встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та померлим ОСОБА_7, проте представник позивача зазначив, що вказаний факт батьківства можуть підтвердити свідки, про допит яких він заявляв у судовому засіданні, а тому необхідності в проведенні експертизи немає.

Покази свідків не є належним доказом факту батьківства померлого, оскільки являють собою суб'єктивну оцінку особистих стосунків ОСОБА_4 та

ОСОБА_7, а їхні твердження про ступінь близькості таких стосунків та походження дитини ґрунтується на розповідях ОСОБА_4.

Відповідно до рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від

03 березня 1993 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_9, у них є малолітня дитина.

Сам факт підтримання стосунків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до розірвання шлюбу не може бути покладений в основу визначення біологічного походження дитини (позивача) від померлого ОСОБА_7. Тим більше, що

з моменту народження позивача і до своєї смерті ОСОБА_7 не виявив бажання встановити факт батьківства відносно ОСОБА_15.

Відповідно до наданих представником позивача до суду апеляційної інстанції відповідей із експертних установ неможливо встановити факт біологічної спорідненості між імовірними братом і сестрою та між імовірними сестрами по лінії батька, та за відсутності біологічного матеріалу ймовірного батька провести молекулярно-генетичну експертизу. Проте клопотання про призначення експертизи позивачем в суді першої інстанції взагалі не заявлялось. Крім того, позивачем та її представником не ставилось питання про відібрання біологічних зразків померлого для проведення експертизи.

Апеляційний суд також вказав, що зібрані у даній справі докази в їх сукупності не містять достовірного підтвердження визнання ОСОБА_7 себе батьком ОСОБА_15, спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір'ю дитини до її народження.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_16 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання та ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Такі правові висновки щодо застосування норм матеріального права, якими врегульовано порядок визнання батьківства в залежності від дати народження дитини, зроблені у постанові Верховного Суду від 29 серпня

2018 року у справі № 641/9147/15-ц. Тому, з урахуванням тієї обставини, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, до даних правовідносин про встановлення батьківства необхідно застосовувати виключно норми КпШС України, а не СК України.

Додані позивачем до позовної заяви письмові докази підтверджують те, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали спільно однією сім'ю в одній квартирі до дня смерті ОСОБА_7, вели спільне господарство, спільно харчувались, мали взаємне піклування, мали спільний бюджет, спільно відпочивали та проявляли турботу один про одного, тим самим ОСОБА_7 визнавав себе батьком ОСОБА_1. Поза увагою апеляційного суду залишився факт спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір'ю дитини після народження, спільне їх виховання та утримання дочки ОСОБА_1, що відповідно до правових висновків у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року

у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18)

є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Тому суди хоча і послалися на норми КпШС України, проте при вирішенні справи по суті фактично застосували норми СК України.

11 листопада 2020 року представник позивача адвокат Ковтун А. В. подав до апеляційного суду заяву про виклик свідків в суд апеляційної інстанції для їх допиту. Проте заяву про виклик свідків до суду апеляційної інстанції та клопотання про приєднання доказів апеляційний суд необґрунтовано відхилив, що потягнуло за собою не дослідження зібраних у справі доказів.

Крім цього, апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача адвоката Ковтуна А. В. про відкладення розгляду справи через проведення слідчих дій у кримінальному провадженні в іншому місті та розглянув справу без участі позивача і його представника, що призвело до порушення основних засад цивільного судочинства. Суд позбавив їх можливості додатково подати докази, зокрема заявити клопотання про витребування доказів, які самостійно адвокат Ковтун А. В. та позивач не мають можливості отримати, а саме матеріали цивільної справи № 2- 1113/08.

У березні 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий адвокатом Дубинським В. М., у якому просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від

29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5. У свідоцтві про народження зазначено матір "ОСОБА_14 ", батько "ОСОБА_9".

Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 03 березня

1993 року шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 розірвано.

23 вересня 1993 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_7

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

12 квітня 2019 року ОСОБА_15 звернулася до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що померлий ОСОБА_7 є її батьком.

Нотаріус листом від 16 квітня 2019 року повідомив, що позбавлений можливості встановити, що ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_7 та має право на спадкування, оскільки відомості внесені до свідоцтва про народження прізвище, ім'я та по батькові батька зазначено ОСОБА_17, роз'яснено право звернення до суду.

У частині першій статті 13 визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до пунктом 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених пунктом 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України випадках.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження

у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (частини 1 -4 статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 520/6366/13-ц (провадження № 61-12030св20) вказано, що "належними відповідачами

у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зміст позовних вимог та аналіз матеріалів справи свідчить, що заявлені як треті особи у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 також

є спадкоємцями, які прийняли спадщину ОСОБА_7 (а. с. 110-115 т. 1). Клопотань про залучення вказаних осіб до участі у справі як співвідповідачів позивач не заявляла.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог у цій справі щодо спадкування судам слід було відмовити у зв'язку з неналежним суб'єктним складом відповідачів. Тому суди зробили правильний висновок про відмову

у задоволенні позову, але помилилися у мотивах такого рішення.

Оскільки встановлено підстави для зміни судових рішень щодо підстав відмови у позові, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 520/6366/13-ц (провадження № 61-12030св20), дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук