Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 201/8309/18

провадження № 61-15270св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В'ячеславович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк ", ПАТ "Сведбанк"), укладений кредитний договір № 0304/0708/71-005.

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровими № 1306,1307.

15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк", правноступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. за реєстровим № 937.

17 липня 2018 року позивач дізнався, що 29 травня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.

В. відкрито виконавче провадження № 56493996 на підставі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 12 вересня 2017 року № 18953 про стягнення заборгованості та задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005 в розмірі 99 394,47 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 92 064,00 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7 330,47 дол. США.

ОСОБА_1 не погодився з нарахованою йому ПАТ "Альфа-Банк" заборгованістю та звернувся до ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" для аналізу зазначеної у виконавчому написі односторонньо нарахованої заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005.

Позивач зазначає, що вказана у виконавчому написі приватного нотаріуса від 12 вересня 2017 року № 18953 про стягнення заборгованості та задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" за кредитним договором загальна сума заборгованості у розмірі 99 394,47 дол. США відрізняється від розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки".

На переконання позивача, загальна сума його заборгованості відповідно до розрахунку, зробленого ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки", станом на 12 вересня 2017 року складає: 69 576,13 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 64 444,80 дол. США; заборгованість за відсотками за кредитом - 5 131,33 дол. США.

Також позивач зазначає, що виконавчий напис від 12 вересня 2017 року № 18953 вчинено з грубими порушеннями Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором у виконавчому написі зроблено ПАТ "Альфа-Банк" одноособово та без урахування думки та позиції боржника.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., 12 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 18953, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., 12 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 18953, таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, зазначена у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 12 вересня 2017 року № 18953, не є безспірною.

Доводи позовної заяви ОСОБА_1 та заперечення ПАТ "Альфа-Банк" проти позову вказують на наявність спору між сторонами, який може бути вирішено лише в судовому порядку.

Під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. порушив вимоги частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 3 глави 16 розділу II Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі нотаріуса від 12 вересня 2017 року, позивачем не спростована.

Крім того, ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" не наділено повноваженнями здійснювати розрахунки заборгованості.

Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 від АТ "Альфа-Банк", подана приватному нотаріусу Чуловському В. А. для вчинення виконавчого напису, яка міститься в матеріалах справи, є належним та допустимим доказом наявності у ОСОБА_1 заборгованості.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишено без руху для зазначення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, надання доказів поважності пропуску цього строку та сплати судового збору.

У листопаді 2020 року заявник у встановлений судом строк судовий збір за подачу касаційної скарги сплатив та зазначив поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року поновлено Акціонерному товариству "Альфа-Банк" строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк", витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 201/8309/18.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк" укладений кредитний договір № 0304/0708/71-005 (а. с. 37-48, т. 2).

25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровими № 1306,1307.

15 червня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк", правноступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. за реєстровим № 937 (а. с. 153-166, т. 2).

12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 18953, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість, що виникла за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, право вимоги за яким було відступлено ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, посвідченого Мироник О. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 937, якому, в свою чергу, право вимоги було відступлено ПАТ "Сведбанк", на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідченого Шевченко Д. Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1306,1307. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_1. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 лютого 2017 року до 01 вересня 2017 року. Сума заборгованості складається із: заборгованість за кредитом - 92 064,00 дол. США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7 330,47 дол. США. Загальна сума заборгованості становить 99 394,47 дол. США та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а. с. 34, т. 2).

29 травня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І. В. відкрито виконавче провадження № 56493996 на підставі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В. А від 12 вересня 2017 року № 18953 про стягнення заборгованості та задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005 у розмірі 99 394,47 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 92 064,00 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7 330,47 дол. США (а. с. 10-13, т. 1).

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" для виготовлення та аналізу зазначеної у виконавчому написі односторонньої нарахованої заборгованості ПАТ "Альфі-Банк" за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 вересня 2017 року складає: 69 576,13 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 64 444,80 дол. США; заборгованість за відсотками за кредитом - 5 131,33 дол. США (а. с. 14-33, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) та постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 752/6102/14-ц (провадження № 61-4726св18) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі також - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Порядок вчинення нотаріусом виконавчого врегульовано главою 14 Закону України "Про нотаріат" та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій містить (пункти 1,3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

За результатами аналізу вищенаведених норм законодавства України у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) викладено такі правові висновки.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зокрема, з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи указаний спір по суті позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обставин спростування позивачем безспірності заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, зазначеної у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 12 вересня 2017 року № 18953.

На переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 1-1 Переліку документів визначено документи, які необхідні для одержання виконавчого напису на підставі іпотечних договорів, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки у цій справі виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, а не іпотечного, тому пункт 1-1 Переліку документів на спірні правовідносини не поширюється.

Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В основу ухвалених у справі рішень судами першої та апеляційної інстанцій фактично покладено доводи позовної заяви ОСОБА_1 про те, що виписка з особового рахунку ОСОБА_1; надана банком приватному нотаріусу, не підтверджує наявність у позивача безспірної заборгованості. Натомість суди врахували розрахунок заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, виконаний ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" на замовлення ОСОБА_1.

Відхиляючи надану банком виписку та беручи до уваги саме розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки", суди попередніх інстанцій не врахували таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до пункту 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення), форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Пункт 5.6 Положення визначає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

З наданих на запит суду першої інстанції приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 12 вересня 2017 року № 18953, вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису від 12 вересня 2017 року представник ПАТ "Альфа-Банк" долучив: оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а також документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання (розрахунки заборгованості тощо).

З наведеного вбачається, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що ПАТ "Альфа-Банк" не надало нотаріусу первинні бухгалтерські документи щодо наявності у позивача безспірної заборгованості, є необґрунтованими.

При наданні оцінки доводам позивача щодо спростування безспірності заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

По-перше, в обґрунтування розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки", не наведено жодних вихідних даних щодо умов кредитування. Розрахунок взагалі не містить відомостей про здійснення між позичальником та кредитором будь-яких взаєморозрахунків за кредитним договором. Поняття "розрахунок" у цьому документі стосується лише його назви, оскільки фактичний розрахунок будь-яких сум у висновку відсутній.

Нормативно-правове обґрунтування указаного розрахунку (Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442) стосується оцінки майна та майнових прав.

Розрахунок заборгованості виконано оцінювачем ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" ОСОБА_2, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів має право здійснювати оцінку майна та майнових прав за напрямами: 1.1. "Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок", 1.2 "Оцінка машин і обладнання", 1.3 "Оцінка дорожніх транспортних засобів", 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності)".

По-друге, з наданого приватному нотаріусу кредитного договору та графіка погашення кредиту, які підписані позивачем, відомо, що строк кредитного договору визначено сторонами з 18 липня 2008 року до 17 липня 2030 року включно, позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати банку у рахунок погашення заборгованості 568,00 дол. США.

Відповідно до змісту оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса стягнення заборгованості проводиться за період з 01 лютого 2017 року до 01 вересня 2017 року, а сума заборгованості складається із: заборгованості за кредитом - 92 064,00 дол. США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7 330,47 дол. США.

Згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, за умови своєчасного внесення ОСОБА_1 щомісячних платежів, залишок кредиту станом на 20 січня 2017 року мав складати 92 064,00 дол. США (а станом на 20 лютого 2017 року - 91 496 дол. США), що узгоджується з відомостями виконавчого напису.

Погодивши умови кредитного договору та графік погашення кредиту, ОСОБА_1 був обізнаний про щомісячний залишок кредиту за період кредитування.

Крім того, позивач не надав та матеріали справи не містять відомостей про дострокові вимоги банку щодо погашення кредиту, які б указували про зміну строку кредитування, нарахування заборгованості поза межами цього строку тощо.

Фактично заперечення ОСОБА_1 проти законності виконавчого напису нотаріуса стосується незгоди з визначеною банком та погодженою приватним нотаріусом сумою заборгованості. Водночас позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, які б, на думку позивача, сприяли незаконному збільшенню кредитної заборгованості.

По-третє, ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів про виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 0304/0708/71-005, які б могли підтвердити наявність у нього іншої заборгованості ніж та, що визначена у виконавчому написі нотаріуса.

Таким чином, під час розгляду справи позивач не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 18953, вчиненого 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.

А., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк