Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.12.2023 року у справі №2-6857/10
Постанова КЦС ВП від 14.12.2023 року у справі №2-6857/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 2-6857/10

провадження № 61-7720св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець Матвійчук Наталія Євгенівна,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халанжи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., через систему «Електронний суд», звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою, в якій просила видати їй дублікат виконавчого листа № 2-6857/10, виданого 26 лютого 2021 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками та пенею у розмірі 452 931,76 грн, що еквівалентно сумі 57 405,80 доларів США, станом на 13 серпня 2010 року, а також витрат зі сплати судового збору

у розмірі 1 700,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

В обґрунтування заяви приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. зазначала, що вищезазначений виконавчий лист перебував у неї на виконанні у місті Маріуполі, проте після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він був втрачений.

Враховуючи, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа не було закінчено, а місто Маріуполь є тимчасово окупованим російською федерацією, то приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. просила видати дублікат виконавчого листа для його виконання на підконтрольній Україні території.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», про видачу дубліката виконавчого листа у справі 2-6857/10 повернуто без розгляду. Роз`яснено заявниці право звернутися із зазначеною заявою після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява та додані до неї документи не містять відомостей про сплату заявником судового збору за звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа. До заяви не додані докази її направлення іншим учасникам справи.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року залишено без руху з підстав несплати судового збору, надано десятиденний строк для усунення зазначених недоліків після отримання нею копії ухвали Дніпровського апеляційного суду та запропоновано усунути недоліки шляхом подачі апеляційному суду оригіналу документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у цій справі з апеляційною скаргою Матвійчук Н. Є. звернулася як приватний виконавець, а нормами Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення приватних і державних виконавців від сплати судового збору. Тому правові підстави для задоволення її клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні. При цьому приватний виконавець діє не як позивач - фізична особа, тому перевищення розміру судового збору 5 відсотків від річного доходу, що передбачено статтею 8 Закону України «Про судовий збір», на неї не поширюється.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Роз`яснено приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на 23 травня 2023 року вимоги ухвали апеляційного суду від 11 травня 2023 року не виконані, судовий збір заявницею не сплачено.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

25 травня 2023 року до Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявниця просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив її клопотання про звільнення від сплати судового збору, не врахував відсутність у неї доходу у 2022 році, на підтвердження чого нею надано відповідні докази, зокрема податкова декларація за 2022 рік. При цьому з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану.

Приватний виконавець у силу положень статті 2 Закону України «Про судовий збір» не повинен сплачувати судовий збір, оскільки не є фізичною чи юридичною особою, яка звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При цьому вказаним Законом не передбачено ставки судового збору за звернення до суду приватного/державного виконавця із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, тому на виконавця не поширюється обов`язок сплати судового збору при зверненні до апеляційного суду при оскарженні ухвал, прийнятих за результатами розгляду таких заяв.

Вважає, що суд апеляційної інстанції обмежив її право на доступ до суду, такі дії суду перешкоджають примусовому виконанню судового рішення. Посилається на прецедентну практику ЄСПЛ щодо доступу до правосуддя та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. відстрочено сплату судового збору за подання та розгляд її касаційної скарги до закінчення касаційного провадження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2023 року до Верховного Судунадійшло клопотання від заявника касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, так як справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., через систему «Електронний суд», звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою, в якій просила видати їй дублікат виконавчого листа № 2-6857/10, виданого 26 лютого 2021 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками та пенею у розмірі 452 931,76 грн, що еквівалентно сумі 57 405,80 доларів США, станом на 13 серпня 2010 року, а також витрат зі сплати судового збору

у розмірі 1 700,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є., заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», про видачу дубліката виконавчого листа у справі 2-6857/10 повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України. Роз`яснено заявниці право звернутися із зазначеною заявою після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу.

Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вищезазначене судове рішення суду першої інстанції.

На підтвердження відсутності доходу за 2022 рік приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. надала податкову декларацію про її майновий стан і доходи, подану до Головного управління Державної податкової служби Донецької області 16 січня 2023 року (а. с. 17-19).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовлено, її апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору (а. с. 24-25).

У травні 2023 року, на виконання вимог указаної ухвали апеляційного суду, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (а. с. 28-30).

До вказаного клопотання приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. додала: заключні банківські витяги за період із 25 лютого 2022 року по 09 березня 2023 року та за період із 18 березня 2022 року по 09 березня 2023 року (а. с. 32); витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 липня 2022 року щодо кримінального провадження № 12022162160000514 за частиною першою статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), у якому вона є заявницею; посвідчення НОМЕР_1 , яким підтверджено її статус матері багатодітної сім`ї, строк дії до 31 січня 2023 року (а. с. 33).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а її апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявниці (а. с. 34).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, спір стосується питання сплати приватним виконавцем судового збору за подання до суду апеляційної/касаційної інстанції відповідної скарги за заявою приватного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору регламентовано статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 вказаного закону визначено пільги щодо сплати судового збору.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтями 2 17 ЦПК України однією

з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, якою регламентовано питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви (частина друга статті 357 ЦПК України).

За частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року про залишення без розгляду поданої нею заяви про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому вона просила апеляційний суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на відсутність доходу за 2022 рік, що підтверджується відповідною податковою декларацією.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовлено, її апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» урегульовано питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до вказаної норми права, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати

на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 19 червня 2011 року в справі Креуз проти Польщі («Kreuz v. Poland») зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про

звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Разом із тим, наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» установлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан за певних умов, саме позивача, а приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. не є позивачем у справі.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, врахував вищевказані норми права та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання. При цьому в силу вимог процесуального закону апеляційну скаргу приватного виконавця залишено без руху та надано строк для сплати судового збору, розмір якого визначено судом відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

У травні 2023 року, на виконання вимог указаної ухвали апеляційного суду, приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, в якому просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, до якого додала: заключні банківські виписки за відповідні періоди; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у якому вона є заявницею; посвідчення, яким підтверджено її статус матері багатодітної сім`ї, строк дії якого до 31 січня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши вказані вище норми процесуального закону та Закону України «Про судовий збір», ухвалою від 23 травня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року визнав не поданою та повернув заявнику.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. не є позивачем у справі, тому положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» на неї не поширюються.

При цьому апеляційний суд урахував прецедентну практику ЄСПЛ щодо справедливого здійснення правосуддя, оцінки фінансового стану особи й зазначив про те, що звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, а статтею 129 Конституції України закріплено принцип рівності учасників судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні відповідного клопотання приватного виконавця, повернувши її апеляційну скаргу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на те, що правові висновки у тотожній справі, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23) після постановлення ухвали апеляційного суду, тому колегія суддів, переглядаючи оскаржуване судове рішення, враховує ці правові висновки.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Указаним доводам уже надано відповідну правову оцінку судом апеляційної інстанції, з якою погоджується Верховний Суд.

Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах приватний виконавець за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції зобов`язаний сплатити судовий збір, визначений законом,

а отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції обмежив її право на доступ до суду, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Дніпровський апеляційний суд повідомляв приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. про необхідність сплатити судовий збір. У клопотаннях на виконання вимог ухвал апеляційного суду заявниця просила відкрити апеляційне провадження без сплати судового збору, будучи обізнаною про вимогу щодо сплати судового збору.

Отже, повернення апеляційної скарги як не поданої, за вказаних обставин,

є передбачуваним для заявниці та не є порушенням її права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального закону не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У серпні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вказане клопотання мотивовано тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18) «виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права».

Верховний Суд у справі, яка переглядається, дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявницею не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, а обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

ЄСПЛ пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Під час визначення того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективні.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження

№ 61-7398сво23) зазначила, що приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому у цій справі суд касаційної інстанції при відкритті касаційного провадження вже вирішив питання сплати судового збору приватним виконавцем, відстрочивши його сплату до закінчення касаційного розгляду справи.

Більше того, така передача можлива для відступлення від правового висновку іншого касаційного суду, а Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23) погодилася з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційногогосподарського суду у справі № 905/1630/15.

У клопотанні заявниця не навела будь-якого іншого обґрунтування щодо наявності виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права у цій справі.

З огляду на вказане підстав для задоволення клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. немає.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Крім того, у цій справі Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження, відстрочив приватному виконавцю виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. сплату судового збору до закінчення касаційного розгляду справи.

Касаційна скарга приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подана через систему «Електронний суд».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року

у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,2 = 536,80 грн).

З урахуванням наведеного та відповідних норм Закону України «Про судовий збір» і висновків Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі

№ 916/228/22 (провадження № 12-26гс22), заявниці необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 429,44 грн (536,80 грн х 0,8).

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 2/267/840/13 (провадження № 61-8206св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Такі висновки узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду, яка є сформованою.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки на користь держави.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська