Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 334/715/20

провадження № 61-14112св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - акціонерне товариство "Укрсиббанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Баруліної Т. Є. від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., від 27 липня 2021 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості. Однак, державний виконавець під час проведення реалізації арештованого майна не дотримався порядку, визначеного розділом VII Закону України "Про виконавче провадження".

ОСОБА_1 вказував, що спірна квартира АДРЕСА_1 була місцем його фактичного проживання як на момент відкриття виконавчого провадження, так й на момент проведення електронних торгів, а також місцем постійного проживання його сім'ї.

Крім того, відсутність дозволу органу опіки та піклування або рішення суду на реалізацію арештованого майна, у якому зареєстровані діти, свідчить про незаконність реалізації спірної квартири.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги позивач просив: визнати недійсними прилюдні торги, проведені 16 січня 2020 року державним підприємством "Сетам", в системі електронних торгів майном з продажу лота № 396817, а саме з продажу квартири АДРЕСА_1, які оформлені протоколом № 460898, згідно якого переможцем визнано ОСОБА_2, який придбав вказану квартиру за суму у розмірі 415
431 грн; визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 січня 2020 року у виконавчому провадженні № ~organization0~ Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), складений за наслідками продажу 16 січня 2020 року державним підприємством "Сетам" в системі електронних торгів квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 лютого 2020 року, серія та номер: 329, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В. ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, проведену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В. за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50990974

від 05 лютого 2020 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент передачі майна на реалізацію, жодна дія або постанова державного виконавця не були оскаржені боржником. Позивач такі дії державного виконавця не оскаржував, у зв'язку із чим його доводи щодо порушень, допущених державним виконавцем до початку торгів, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Позивачем не доведено порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів.

Районний суд також вказав, що державний виконавець перед реалізацією квартири, що належить боржнику, перевіряла інформацію про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, та відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг 01-17/02/5892 від 15 жовтня 2019 року, у квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Тобто на час складання довідки в квартирі не були зареєстровані неповнолітні діти. Станом на 01 листопада 2019 року коли державним виконавцем Савенко І. А. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на спірну квартиру, малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не був зареєстрований у спірній квартирі. Позивач не повідомив державного виконавця про реєстрацію 04 листопада 2019 року малолітньої дитини у квартирі, яка є предметом іпотеки. Отже державний виконавець передав на реалізацію майно, право користування яким на той час не мали малолітні діти.

Посилання позивача на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визнані безпідставними, оскільки на момент передачі предмета іпотеки та проведення електронних торгів, боржнику ОСОБА_1 на праві власності окрім спірної квартири також належали 1/6 частина та 1/4 частина житлового будинку по АДРЕСА_2.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.

Запоріжжя від 12 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено порушення державним виконавцем вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, не наведено обставин, які б вказували на порушення, що призвели до неправомірного результату електронних торгів. На час накладення державним виконавцем арешту на квартиру ОСОБА_4 не був зареєстрованим у ній. Державний виконавець передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким на той час малолітня дитина не мала, тому державний виконавець не був зобов'язаний отримувати попередню згоду органу опіки та піклування на передачу квартири на торги.

Посилання позивача на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визнані необґрунтованими з посиланням на те, що на момент проведення електронних торгів боржнику ОСОБА_1 на праві власності окрім спірної квартири також належала 1/6 частина та 1/4 частина житлового будинку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня

2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 145/2072/18, від 03 червня 2020 року у справі № 357/4884/13-ц, від 24 вересня 2020 року у справі № 552/2774/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 303/3043/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 629/5908/18-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 164/1145/20 (пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при винесенні оскаржуваних рішень суди не звернули увагу на положення Закону України "Про виконавче провадження" щодо черговості звернення стягнення на кошти та майно боржника. Вважає, що на момент передачі спірної квартири на реалізацію через електронні торги у власності позивача було також інше майно (нерухоме та рухоме майно, заробітна плата), про що було відомо державному виконавцю. Матеріали справи не містять оцінки вартості нерухомого майна, яке є у власності боржника, а тому висновок апеляційного суду про те, що вартість іншого майна, у разі його реалізації, не покриє боргові зобов'язання позивача є безпідставним. ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець не звернув стягнення на заробітну плату, а звернув стягнення на квартиру, яка є його єдиним житлом. При вирішенні спору судами не враховано положення частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Також ОСОБА_1 вказує, що державним виконавцем було порушено положення частини 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, при реалізації у примусовому порядку спірної квартири було порушено права малолітньої дитини, квартиру передано на реалізацію без дозволу органу опіки та піклування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу № 334/715/20призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року зупинено провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 334/715/20, оскільки справа № 755/12052/19 розглянута Великою Палатою Верховного Суду 26 жовтня 2021 року.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП "Сетам" посилається на те, що суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій. Вказує, що порушення Закону України "Про виконавче провадження" має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, а дії виконавця мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявник зловживає своїми процесуальними правами та вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи.

Позивач в порушення умов іпотечного договору здійснив реєстрацію у спірній квартирі своєї дружини і неповнолітньої дитини з метою ухилення від реалізації спірної квартири і задоволення вимог кредитора. На момент передачі майна на реалізацію жодна дія чи бездіяльність державного виконавця позивачем оскаржені не були. Порушення реалізації арештованого майна судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

У поданому відзиві на касаційну скаргу Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) посилається на те, що суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки перш ніж звернути стягнення на нерухоме майно боржника, державним виконавцем були здійснені заходи щодо виявлення іншого майна боржника, зокрема готівкових коштів та інших цінностей, що перебували на рахунках позивача. Черговість звернення стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем, тому позиція позивача про те, що державний виконавець повинен був першочергово звернути стягнення на 1/6 житлового будинку є хибною та необґрунтованою. На момент передачі майна на реалізацію жодна дія або постанова державного виконавця не були оскаржені боржником.

У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрсиббанк" посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Під час здійснення примусової реалізації спірної квартири на прилюдних торгах державний виконавець діяв у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження". Державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні достатні кошти, а також відсутнє рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення у першу чергу. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача такими порушеннями судами не встановлено.

У поданих відповідях на відзиви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 посилається на те, що у поданих відзивах не наведено належних контраргументів на доводи касаційної скарги, які б свідчили про помилковість тверджень позивача щодо наявності підстав для скасування судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2016 року у справі № 334/485/16-ц з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стягнуто солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11352979000 від 29 травня 2008 року у розмірі 21 530,50

доларів США та пені у розмірі 9 888,76 грн, а також судові витрати у розмірі 7
739,24 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11352979000 від 24 травня 2008 року квартира АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_1 в іпотеку АТ "Укрсиббанк" за договором іпотеки від 29 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л. О. за реєстровим номером 2813.

13 травня 2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист № 334/485/16-ц, який перебував на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Запоріжжі.

15 травня 2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І. А. було відкрито виконавче провадження № ~organization1~, сума до стягнення у постанові зазначена у розмірі 569
900,59 грн.

16 травня 2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І. А. у виконавчому провадженні № ~organization2~ було накладено арешт на майно ОСОБА_1: на 2/3 частки земельної ділянки площею 1,2523 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0005; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку площею 1,2526 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0153, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_2.

14 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І. А. у виконавчому провадженні № ~organization3~ було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в АТ "ПУМБ ", ПАТ КБ "Приватбанк".

Платіжні вимоги повернулись без виконання на підставі пунктів 2.18., 2.20 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунку платника.

При повторному направлені до фінансових установ платіжні вимоги щодо списання коштів боржника з останнього було списано грошові кошти у розмірі 6 256,61 грн та у розмірі 0,29 грн, що є недостатнім виконання рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником зареєстровано право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, та на квартиру АДРЕСА_1 (яка перебуває в іпотеці ПАТ "Укрсиббанк").

01 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № ~organization4~ постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника державним виконавцем Савенко І. А. було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,1 кв. м, житловою площею 39,5 кв. м. Зазначена квартира належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л. О. 29 травня 2008 року за реєстровим номером № 2811 у книзі № 289.

Копія відповідного акта була направлена сторонам виконавчого провадження, боржник (позивач) був обізнаний про наявність опису та арешту.

04 листопада 2019 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки.

Державним виконавцем при зверненні стягнення було враховано, що згідно відповіді, наданої органами ПФУ, боржник ОСОБА_1 не отримує пенсію, доходи відсутні, а згідно довідки, наданої користувачем АІС "Автомобіль", у боржника відсутні транспортні засоби.

12 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Савенко І. А. Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_9 для участі у виконавчому провадженні.

02 грудня 2019 року за вх. 14367 до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя надійшов звіт про визначення вартості нерухомого майна, згідно якого вартість арештованого майна становить 415 431,00 грн.

02 грудня 2019 року Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя направив ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсиббанк" повідомлення про оцінку майна.

13 грудня 2019 року до ДП "СЕТАМ" було передано заявку на реалізацію арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, за виконавчим провадженням № ~organization5~. Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг № 01-17/02/5892 від 15 жовтня 2019 року у квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

До заявки на реалізацію були додані копія виконавчого документа, копія постанови про відкриття виконавчого провадження, копія постанови про опис та арешт майна боржника, копія звіту про вартість, довідка про відсутність надходження оскарження, витяги з реєстрів речових прав, копія технічної документації.

Листом від 23 грудня 2019 року № 13297/17-18-19 ДП "Сетам" повідомило сторони, що на 16 січня 2020 року призначені електронні торги з реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1, за початковою ціною - 415 431,00 грн, реєстраційний номер лота - 396817.

16 січня 2020 року ДП "Сетам" були проведені електронні торги з реалізації квартири, реєстраційний номер лота: 396817. За результатами торгів квартира була продана ОСОБА_2 (учасник № 4) за суму у розмірі 415 431,00 грн, складено протокол № 460898 проведення електронних торгів від 16 січня 2020 року та підписано протокол ДП "Сетам" та ОСОБА_2

23 січня 2020 року кошти у розмірі 394 659,45 грн від покупця ОСОБА_2 надійшли у повному обсязі.

24 січня 2020 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Савенко І. А. зроблено розпорядження № ~organization6~ з перерахування стягнутих від реалізації сум, зокрема стягувачу.

27 січня 2020 року старшим державним виконавцем Савенко І. А. був складений акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 була реалізована 16 січня 2020 року на електронних торгах згідно протоколу електронних торгів за ціною продажу 415 431,00 грн, та сума коштів, яка була внесена переможцем електронних торгів ОСОБА_2 за придбане майно, склала 394 659,45 грн.

05 лютого 2020 року на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В. було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Проведено державну реєстрацію права власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50990974 від 05 лютого 2020 року).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, результат проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом частини 2 статті 638 та частини 1 статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямований на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто, юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.

У разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3,4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів порушення порядку проведення електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації спірної квартири.

На момент передачі майна на реалізацію дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні не були оскаржені боржником.

Встановивши, що ДП "Сетам" під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири, було дотримано вимоги Порядку, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними. Також судами не було встановлено порушень вимог чинного законодавства з боку державного виконавця.

Щодо доводів позивача про порушення прав малолітньої особи слід зазначити наступне.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, до заявки на реалізацію арештованого майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону (пункт 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Норми статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Відповідно до частини 1 статті 176 СК Українибатьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків.

ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33).

Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У той же час, фізична особа може мати кілька місць проживання (частина 6 статті 29 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Пункт 1 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що у разі звернення особи із відповідним позовом, яка вважає, що її права порушено діями або бездіяльністю органом державної виконавчої служби, оцінку діям посадової особи щодо виконання судового рішення із урахуванням прав малолітніх осіб (якщо такі права порушуються) надає саме суд, враховуючи конкретні обставини справи, а також доводи сторін спору.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні спору судами встановлено, що державний виконавець перед реалізацією квартири, що належить боржнику, перевіряла інформацію про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, та відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг 01-17/02/5892 від 15 жовтня 2019 року у квартирі були зареєстровані ОСОБА_1, та ОСОБА_3, які є повнолітніми особами. На час складання вказаної довідки в квартирі не було зареєстровано місце проживання неповнолітніх дітей.

Станом на 01 листопада 2019 року (на час винесення державним виконавцем Савенко І. А. постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на спірну квартиру) малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не був зареєстрований у спірній квартирі.

Після вжиття державним виконавцем заходів щодо опису та арешту майна, позивач 04 листопада 2019 року здійснив реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки. При цьому пунктом 2.4.6 договору іпотеки від 25 травня 2008 року передбачено обов'язок іпотекодавця не надавати дозвіл на реєстрацію в житловому приміщення фізичних осіб без згоди іпотекодержателя.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності окрім спірної квартири належить інша житлова нерухомість, що свідчить про те, що він має можливість забезпечити місце проживання для себе та своєї дитини.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та принципу пропорційності при здійсненні судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що обставини цієї справи свідчать про те, що при проведенні 16 січня 2020 року електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушені не були.

Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та обґрунтували свої висновки.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався у касаційній скарзі.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович