Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2019 року у справі №148/1005/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 148/1005/18

провадження № 61-3359св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Ковганича С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня

2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Сала Т. Б., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області) про встановлення факту отримання заробітної плати під час роботи на Тульчинській швейній фабриці.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, отримує пенсію та перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному УПФУ Вінницької області. В лютому 2018 року воназвернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку її пенсії та долучила довідки про заробітну плату за періоди роботи з 1985 року по 1995 рік, в яких, у зв'язку зі знищенням архівів, за окремі місяці роботи відомості стосовно розміру заробітної плати не були зазначені.

Відповідачем у проведенні перерахунку було відмовлено у зв'язку з відсутністю документального підтвердження отримання позивачем заробітної плати, на яку вона посилалась в своїй заяві до управління ПФУ.

Пославшись на вказані обставини, відсутність архівних відомостей про отримувану заробітну плату та на наявність достатніх і належних доказів на підтвердження факту отримання заробітної плати за спірні періоди,

ОСОБА_1 просила визнати фактотримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці в наступні періоди та в наступних розмірах: січень 1988 року 184,00 крб. ; лютий 1988 року 333,04 крб. ; березень 1988 року

337,82 крб. ; квітень 1988 року 184,00 крб. ; травень 1988 року 588,91 крб. ; червень 1988 року 184,00 крб. ; липень 1988 року 278,80 крб. ; серпень 1988 року

230,00 крб. ; вересень 1988 року 386,00 крб. ; жовтень 1988 року 317,00 крб. ; листопад 1988 року 482,71 крб. ; грудень 1988 року 359,90 крб. ; січень 1989 року 409,72 крб. ; лютий 1989 року 325,38 крб. ; березень 1989 року 230,00 крб. ;

квітень 1989 року 230,00 крб. ; травень 1989 року 230,00 крб. ; червень 1989 року 402,50 крб. ; липень 1989 року 271,00 крб. ; серпень 1989 року 230,00 крб. ; вересень 1989 року 334,50 крб. ; жовтень 1989 року 230,00 крб. ; листопад

1989 року 324,51 крб. ; грудень 1989 року 263,00 крб. ; січень 1991 року

565,90 крб. ; лютий 1991 року 263,00 крб. ; березень 1991 року 576,46 крб. ; квітень 1991 року 263,00 крб. ; травень 1991 року 636,99 крб. ; червень 1991 року

263,00 крб. ; липень 1991 року 263,00 крб. ; серпень 1991 року 409,16 крб. ; вересень 1991 року 819,31 крб. ; жовтень 1991 року 1 194,50 крб. ; листопад

1991 року 1 134,30 крб. ; грудень 1991 року 3 310,00 крб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня

2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що можливість встановлення розміру заробітної плати для обчислення пенсії рішенням суду чинним законодавством України не передбачена.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, регулюється положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нормативними актами, прийнятими на його виконання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи не було надано належної оцінки всім доказам наявних в матеріалах справи. Висновок судів про неможливість встановлення розміру заробітної плати для обчислення пенсії рішенням суду є неправильним, оскілки ЦПК України не містить вичерпного переліку фактів, які можуть бути встановлені судовим рішенням. Звернення до суду є єдиним способом довести факт отримання заробітної плати.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тульчинського районного суду Вінницької області.

У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та одержує пенсію за віком з

13 вересня 2001 року.

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тульчинського об'єднаного УПФУ Вінницької області та просила перерахувати їй пенсію з урахуванням періоду роботи з 1987 року по 1991 рік включно на підставі наданих нею до цієї заяви документів.

05 березня 2018 року за вих. № 05-с-04 Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області надало відповідь на заяву від 06 лютого 2018 року про те, що заявнику проведено перерахунок пенсії на підставі наданих нею довідок про заробітну плату № 7 від 12 січня 2015 року та № 81 від 17 лютого 2015 року для перерахунку пенсії з більшої заробітної плати, проте за наслідками такого перерахунку розмір пенсії складає меншу суму ніж ОСОБА_1 отримує. Розмір пенсії обчислено і виплачується відповідно до норм чинного законодавства та документів пенсійної справи.

Відповідно до копії партійного квитка № 15313813, виданого 19 жовтня

1977 року, вказано заробіток та утримані партійні внески ОСОБА_1 за період з січня 1988 року по липень 1991 року помісячно.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії архівних довідок № 7, № 7/1, № 7/2, № 7/3, № 7/4, № 7/5, виданих комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів" 12 січня 2015 року про заробітну плату в Тульчинській швейній фабриці Вінницької області за період з січня 1988 року по червень 1995 року; копію штатного розкладу та копію кошторису за 1988 рік, де зазначені посадові оклади голови та секретаря профкому; копію архівної довідки Державного архіву Вінницької області

від 28 грудня 2017 року № 07-357/3, згідно з якою ОСОБА_1 прийнята в члени КПРС; копію архівної довідки Федерації профспілок Вінницької області

від 29 січня 2018 року № 12-11-05/66, відповідно до якої ставка заробітної плати звільненої голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики в 1991 році становить 650,00 крб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що встановлення факту отримання заробітної плати у певному розмірі та у певні періоди для обчислення пенсії не може бути здійснене шляхом постановлення судового рішення відповідно до положень частини 2 статті 315 ЦПК України, так як для підтвердження такого факту положеннями чинного законодавства України встановлено інший порядок. Порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, регулюється положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нормативними актами, прийнятими на його виконання.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Про це зазначається і у частині 1 статті 4 ЦПК України.

Зі змісту частини 3 статті 16 ЦК України убачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 стаття 5 ЦПК України).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

ОСОБА_2 просила встановити факт отримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці в наступні періоди та в наступних розмірах: січень 1988 року 184,00 крб. ; лютий 1988 року 333,04 крб. ; березень 1988 року

337,82 крб. ; квітень 1988 року 184,00 крб. ; травень 1988 року 588,91 крб. ; червень 1988 року 184,00 крб. ; липень 1988 року 278,80 крб. ; серпень 1988 року

230,00 крб. ; вересень 1988 року 386,00 крб. ; жовтень 1988 року 317,00 крб. ; листопад 1988 року 482,71 крб. ; грудень 1988 року 359,90 крб. ; січень 1989 року 409,72 крб. ; лютий 1989 року 325,38 крб. ; березень 1989 року 230,00 крб. ;

квітень 1989 року 230,00 крб. ; травень 1989 року 230,00 крб. ; червень 1989 року 402,50 крб. ; липень 1989 року 271,00 крб. ; серпень 1989 року 230,00 крб. ; вересень 1989 року 334,50 крб. ; жовтень 1989 року 230,00 крб. ; листопад

1989 року 324,51 крб. ; грудень 1989 року 263,00 крб. ; січень 1991 року

565,90 крб. ; лютий 1991 року 263,00 крб. ; березень 1991 року 576,46 крб. ; квітень 1991 року 263,00 крб. ; травень 1991 року 636,99 крб. ; червень 1991 року

263,00 крб. ; липень 1991 року 263,00 крб. ; серпень 1991 року 409,16 крб. ; вересень 1991 року 819,31 крб. ; жовтень 1991 року 1 194,50 крб. ; листопад

1991 року 1 134,30 крб. ; грудень 1991 року 3 310,00 крб.

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до Тульчинського об'єднаного УПФУ Вінницької області та просила перерахувати їй пенсію з урахуванням періоду роботи з 1987 року по 1991 рік включно на підставі наданих нею до цієї заяви документів.

05 березня 2018 року Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області надало відповідь на заяву від 06 лютого 2018 року про те, що з 13 вересня 2001 року позивачці призначена пенсія за віком за нормами Закону України "Про державну службу". Згідно заяви ОСОБА_1 від 26 лютого 2018 року її переведено на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж становить 31 рік

6 місяців 20 днів. Пенсія обчислена із заробітної плати 4 160,00 грн за період роботи з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року.

Щодо наданих заявницею довідок про заробітну плату № 7 від 12 січня

2015 року та № 81 від 17 лютого 2015 року для перерахунку пенсії з більшої заробітної плати, Тульчинське об'єднане УПФУ Вінницької області у листі вказало, що за наслідками такого перерахунку розмір пенсії складає меншу суму ніж ОСОБА_1 отримує. Розмір пенсії обчислено і виплачується відповідно до норм чинного законодавства та документів пенсійної справи.

Отримавши відмову органу, який призначає пенсії, ОСОБА_1 її в установленому законом порядку не оскаржила, а звернулася до суду із позовом про встановлення факту отримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці у зазначені нею у позовній заяві періоди та розмірах.

Частиною 7 статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 2 статі 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, коли страховий стаж, починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерви.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, інші органи державної влади, в тому числі судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів.

Таким чином, встановлення факту отримання заробітної плати у певному розмірі та у певні періоди для обчислення пенсії не може бути здійснене шляхом постановлення судового рішення відповідно до положень частини 2 статті 315 ЦПК України, оскільки для підтвердження такого факту положеннями чинного законодавства України встановлено інший порядок. Порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, регулюється положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та нормативними актами, прийнятими на його виконання.

Позови про встановлення фактів отримання заробітної плати у певні періоди та у певних розмірах не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного зазначене питання не підлягає судовому розгляду.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не оскаржувала рішення Тульчинського об'єднаного УПФУ Вінницької області, а захист прав особи шляхом встановлення юридичного факту для підтвердження отримання заробітної плати у певні періоди та у певних розмірах не передбачений положеннями цивільного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини 2 статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня

2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун