Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №626/261/18

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 626/261/18

провадження № 61-40331св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кружиліної О. А., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту загибелі батьків під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за певних обставин.

Заяву обґрунтовано тим, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1.

Його батько в роки війни був партизаном-зв'язківцем-підпільником, у січні 1942 року розстріляний німцями, а в кінці січня 1942 року під час бомбардування лікарні загинула його мати, де вона працювала медсестрою.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року встановлено юридичний факт, що його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загинули в січні 1942 року у с. Савинці Савинського району (нині Балаклійського) району Харківської області під час окупації німецькими військами під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. В іншій частині заяви, що батько заявника ОСОБА_2 був зв'язківцем-підпільником відмовлено за недоведеністю факту.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року залишено без змін.

Встановлення факту загибелі його батьків під час бойових дій йому необхідно для отримання статусу члена сім'ї загиблих відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для лікування у госпіталі ветеранів Великої Вітчизняної війни та користування пільгами з оплати комунальних послуг. Документи, які б підтверджували цей факт, не збереглися або були знищені під час війни, тому він змушений звернутись до суду.

Заявник просив встановити факт, що його батько ОСОБА_2 був партизаном-підпільником-зв'язківцем в роки Великої Вітчизняної Війни і розстріляний за доносом поліцая-зрадника, факт загибелі матері ОСОБА_3 під час бомбардування школи і лікарні смт Савинці, яка працювала медсестрою районної лікарні, та запропонувати Управлінню праці і соціального захисту населення встановити йому статус члена сім'ї загиблих ветеранів війни.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення факту: ким були батьки ОСОБА_1 на момент смерті і обставин встановлення їх загибелі існує позасудовий порядок і такий факт не може бути встановлений судом.

Крім того, рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року встановлено юридичний факт, що батьки ОСОБА_1 загинули у січні 1942 року у с. Савинці Савинського району (нині Балаклійського) району Харківської області під час окупації німецькими військами під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. У частині встановлення факту, що батько заявника ОСОБА_2 був зв'язківцем-підпільником відмовлено за недоведеністю.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року залишено без змін.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі батьків під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за певних обставинах закрито відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту загибелі батьків під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за певних обставинах, яка була предметом розгляду у справі № 626/1801/15-ц та за якою судом постановлено судове рішення, яке набрало законної сили.

Суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у цій справі та розглянув справу по суті, чим порушив вимоги статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Рух справи у суді касаційної інстанції

05 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року.

16 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги усі докази у справі та не вирішено питання щодо встановлення фактів, про які зазначено у вимогах заяви.

Заявник вважає доведеними факти загибелі кожного з його батьків під час Великої Вітчизняної війни.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув апеляційну скаргу по суті.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації на касаційну скаргу мотивовано тим, що заявником були надані ті самі докази, що і під час розгляду справи у 2015 році, в якій судом встановлено факт загибелі батьків заявника під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, але обставини їх загибелі та рід їх занять на цей час є не доведеними.

Інформація з Книги пам'яті України обласної Книги Скорботи України, створеної відповідно до Указу Президента України від 13 серпня 2002 року №713, до якої занесено відомості для увічнення пам'яті цивільних громадян України, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, за відомостями комунального закладу обласної пошуково-видавничої наукової редакції, не є підставою для соціальних виплат сім'ям загиблих. Основними джерелами інформації для Книги Скорботи України стали документи Державного архіву Російської Федерації, Центрального Державного архіву, Центрального архіву вищих органів влади та управління України, свідчення очевидців, а також родичів і знайомих загиблих мешканців області, які збиралися спеціально створеними комісіями в районах міста та області. За інформацією зазначених організацій первинні документи про участь батька ОСОБА_1 у партизанському загоні та загибелі матері внаслідок бойових дій як працівника госпіталю, лікарні та інших медичних закладів відсутні.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у свої заявах зазначають, що ОСОБА_2 був партизаном, а ОСОБА_3 працювала медичною сестрою, але свідками можуть бути особи, які знають заявника по роботі на одному з ними підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мають документи (підтвердження) про факт свого перебування на підприємстві, в установі, організації, де працювала особа, про яку вони свідчать. У заявах свідків відсутні підтверджуючі документи про участь свідків у партизанському русі (партизанський квиток та інше) та про роботу в медичному закладі.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, відзив на касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, щоОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту загибелі батьків під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за певних обставин, яка була предметом розгляду у справі № 626/1801/15-ц та за якою судом було прийняте судове рішення, яке набрало законної сили.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено юридичний факт, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загинули в січні 1942 року в селищі Савинці Савинського (нині Балаклійського) району Харківської області в період окупації німецькими військами під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

В частині вимог заяви, що батько заявника ОСОБА_2 був зв'язківцем - підпільником - відмовлено за недоведеністю факту.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною 1 статті 293 ЦПК України 2017 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначено статтею 315 ЦПК України 2017 року, він не є вичерпним.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України 2017 року у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності таких умов: згідно з законом такі факти спричиняють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів, вчинення дій і беручи до уваги, що заявник просить встановити факт загибелі його матері, який уже встановлено рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року, тому Верховний Суд виходить із того, що фактично він просить встановити факт, що його батько був партизаном-підпільником-зв'язківцем і розстріляний за доносом поліцая-зрадника в роки Великої Вітчизняної Війни.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Факти перебування у партизанських загонах, участі у партизанському русі або підпільних організаціях, які діяли на території України під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, встановлюються у несудовому порядку. Цей порядок визначено Інструкцією, затвердженою Постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 28 липня 1967 року N 230-VII (далі - Інструкція), в пункті 1 якої зазначено, що єдиним документом, що свідчить про участь особи у партизанському русі або в діяльності підпільної організації під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, є партизанський квиток. Останній видається Комісією у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, яка з 1998 року діє при Верховній Раді України. Цією ж Інструкцією передбачено, що батькам, дітям і подружжю загиблих або померлих учасників партизанського руху і підпільних організацій зазначеною Комісією видаються довідки.

Отже, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту перебування у партизанських загонах в роки Великої Вітчизняної війни, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А у разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова суду в передбаченому законом порядку.

З урахуванням наведеного заява в частині встановлення факту, що батько заявника був партизаном-підпільником-зв'язківцем в роки Великої Вітчизняної війни і розстріляний за доносом поліцая-зрадника не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України з підстав наявності рішення суду, яке вже набрало законної сили в іншій справі, дійшов помилкового висновку, оскільки суд залишив поза увагою, що законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту перебування у партизанських загонах в роки Великої Вітчизняної Війни, тому ця справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з інших підстав, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про належність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, Верховний Суд, з огляду на викладене, дійшов висновку, що ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з інших підстав, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко