Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2019 року у справі №753/19416/18

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 753/19416/18

провадження № 61-10821св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та визнання недійсним договору дарування до його пред`явлення та просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Kia Magentis, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання права власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1 , оскільки вона була придбана під час проживання з ним однією сім`єю, та визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 30 серпня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував зазначену квартиру ОСОБА_2 .

Окрім того, за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час сумісного проживання було придбано автомобіль Kia Magentis, державний номерний знак НОМЕР_1 , який ОСОБА_2 самостійно забрала зі стоянки.

З метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав ОСОБА_1 , оскільки невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення майбутнього позову, просив заяву задовольнити.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 2 кв. м, житловою площею 18, 5 кв м, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 30 серпня 2018 року, та на автомобіль марки Kia, модель Magentis, 2007 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі серії НОМЕР_3 .

Застосовано зустрічне забезпечення, зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві грошові кошти у сумі 89 383, 00 грн у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року і ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а лише посилання на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

ОСОБА_1 , зазначаючи про те, що ОСОБА_2 самовільно забрала правовстановлюючі документи на спірну квартиру та автомобіль, не надає докази на підтвердження вказаних обставин.

Розмір зустрічного забезпечення, визначений судом у розмірі 89 383, 00 грн, є неспівмірним вартості спірного майна.

Суди, задовольняючи заяви про забезпечення позову, не навели достатніх підстав для вжиття цих заходів, не пересвідчилися, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 червня 2019 року справа № 753/19416/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що предметом позову є квартира АДРЕСА_1 та автомобіль Kia Magentis, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що зазначене спірне майно є її спільною сумісною власністю з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені автомобіль та квартира були набуті ними у період спільного сумісного проживання, тому ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_5 , визнання права власності на Ѕ частину зазначеного майна та визнання недійсним договору дарування від 30 серпня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував спірну квартиру ОСОБА_2 .

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій перевірили доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту вимог та дійшли обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жотвня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук