Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №361/10300/21

Друк

Пошук

100

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №361/10300/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 361/10300/21

провадження № 61-11664св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Євген Григорович , на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року у складі судді Радзівіл А. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили скасувати усиновлення ОСОБА_5 (прізвище, ім`я та по батькові після усиновлення: ОСОБА_3 ), громадянина України, здійснене за рішенням Конотопського міськвиконкому про усиновлення від 31 липня 1996 року.

Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Конотопського міськвиконкому про усиновлення від 31 липня 1996 року, за спільним бажанням сім`ї позивачів був усиновлений відповідач - ОСОБА_5 , який після усиновлення отримав ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_2 , по батькові: ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище: ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками відповідача записано позивачів.

Після досягнення повноліття відповідач почав систематично зловживати наркотичними засобами, шантажував та вимагав у сім`ї позивачів грошові кошти шляхом погроз вбивства та завдання тяжких тілесних ушкоджень. Ці факти неодноразово були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Скасовано усиновлення ОСОБА_5 (прізвище, ім`я та по батькові після усиновлення: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), громадянина України, здійснене за рішенням Конотопського міськвиконкому від 31 липня 1996 року про усиновлення.

Внесено зміни до актового запису про народження від 10 травня 1995 року № 296, а саме: виключено з актового запису від 10 травня 1995 року № 296 відомості про усиновлювача, змінивши записи про батька відповідача із ОСОБА_1 на ОСОБА_9 ; виключено з актового запису від 10 травня 1995 року № 296 відомості про усиновлювача, змінивши записи про матір відповідача із ОСОБА_2 на ОСОБА_10 .

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправність поведінки усиновлюваного стосовно усиновлювачів (батьків) повністю доведена наданими рішеннями судів та вироком Броварського міськрайонного суд Київської області від 09 серпня 2021 року у справі № 361/4544/21, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Додатковим заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року резолютивну частину заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2022 року, доповнено двома новими абзацами такого змісту:

«Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 675,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 675,00 грн.».

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Р. В.

Скаргу обґрунтовував тим, що додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року у справі № 361/10300/21 стягнуто із ОСОБА_3 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 675,00 грн. На виконання вказаного судового рішення Броварським міськрайонним судом Київської області 07 березня 2023 року видано виконавчий лист № 361/10300/21 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 675,00 грн. 20 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 4161510721487) звернувся до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС) із заявою про примусове виконання додаткового рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року. Відділ ДВС отримав заяву ОСОБА_1 23 березня 2023 року, однак виконавче провадження на час звернення до суду зі скаргою не відкрито, рішення про повернення виконавчого документа відділом ДВС також не приймалося.

ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність відділу ДВС щодо питання організації своєчасного прийняття та надсилання органом ДВС відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» на підставі заяви від 20 березня 2023 року про примусове виконання рішення суду та зобов`язати відділ ДВС вирішити питання щодо прийняття та надсилання рішення відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом його скарги на бездіяльність посадових осіб відділу ДВС, та просив стягнути з відділу ДВС на його користь всі судові витрати, які він поніс і має понести, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн згідно з актом приймання-передавання виконаних робіт від 08 травня 2023 року

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виявилася у нездійснення заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 361/10300/21 відповідно до приписів частини п`ятої статті 26, абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не надав належних та достатніх доказів на підтвердження здійснення розрахунку з особою, яка надавала правничу допомогу.

04 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом його скарги на бездіяльність посадових осіб відділу ДВС.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвала про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 постановлена 08 червня 2023 року, проте заявник звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат лише у липні 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, заявник не ставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку на подання вказаної заяви. Крім того, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 вже було відмовлено в ухваленні додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом скарги.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до довідки від 04 червня 2024 року, складеної секретарем судового засідання, оригінал апеляційної скарги та примірник для відповідача було вишито з матеріалів справи та помилково повернуто заявнику, а тому у суду відсутня можливість вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 04 червня 2024 року не надав суду оригінал апеляційної скарги, яка була йому повернута, вх. № 1004359 від 29 серпня 2024 року, а надіслав нову апеляційну скаргу, датовану 24 серпня 2023 року. Отже, ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 04 червня 2024 року, тому апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

1. У касаційній скарзі на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, адвокат Тукман Є. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначає, що первісна апеляційна скарга ОСОБА_1 була датована 24 серпня 2023 року, тому заявник на виконання вимог ухвали надіслав суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу у редакції від 24 серпня 2023 року в необхідній кількості примірників для всіх учасників справи. Заявник не отримував оригінал апеляційної скарги з відмітками канцелярії апеляційного суду від 29 серпня 2023 року № 10459, а лише її копію, а тому не мав можливості подати до апеляційного суду оригінал апеляційної скарги. Крім того, в ухвалі від 04 червня 2024 року суд апеляційної інстанції не зазначав про необхідність подання апеляційної скарги саме з відміткою канцелярії суду.

Апеляційний суд не врахував, що повернення апеляційної скарги відбулося з вини працівника апарату суду, підтвердженням чого є довідка від 04 червня 2024 року, складена секретарем судового засідання, яка міститься в матеріалах справи.

2. У касаційній скарзі на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що суди не вирішили питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн, докази на підтвердження понесення цих витрат було подано до суду разом із заявою від 08 травня 2023 року. У заяві про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу від 04 липня 2023 року заявник просив вирішити питання щодо судових витрат, докази на понесення яких було надано до заяви від 08 травня 2023 року.

Суди помилково послалися на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року, оскільки зазначеною ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду від 18 травня 2023 року, а не заяви про ухвалення додаткового рішення від 08 травня 2023 року.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

14 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Є. Г., на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

11 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.

Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасувати усиновлення ОСОБА_5 (прізвище, ім`я та по батькові після усиновлення: ОСОБА_3 ), громадянина України, здійснене за рішенням Конотопського міськвиконкому від 31 липня 1996 року про усиновлення.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2022 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 02 серпня 2022 року, позов задоволено. Скасовано усиновлення ОСОБА_5 (прізвище, ім`я та по батькові після усиновлення: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), громадянина України, здійснене за рішенням Конотопського міськвиконкому від 31 липня 1996 року про усиновлення. Внесено зміни до актового запису про народження від 10 травня 1995 року № 296, а саме: виключено з актового запису від 10 травня 1995 року № 296 відомості про усиновлювача, змінивши записи про батька відповідача із ОСОБА_1 на ОСОБА_9 ; виключено з актового запису від 10 травня 1995 року № 296 відомості про усиновлювача, змінивши записи про матір відповідача із ОСОБА_2 на ОСОБА_10 . Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

«Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 675,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 675,00 грн.».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виявилася у нездійснення заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим листом за № 361/10300/21 відповідно до приписів частини п`ятої статті 26, абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Форма і зміст апеляційної скарги передбачені в статті 356 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається скаржнику.

У матеріалах справи міститься копія апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року, яка датована та надіслана заявником засобами поштового зв`язку 24 серпня 2023 року, та відповідно до відтиску штампа апеляційного суду зареєстрована 29 серпня 2023 року (т. 1, а. с. 189-191).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи № 361/10300/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.

Супровідним листом від 12 жовтня 2023 року № 361/10300/21/94728/2023 ОСОБА_1 надіслано копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 02 жовтня 2023 року (т. 1, а. с. 197).

Згідно із внутрішнім описом справи № 361/10300/21 оригінал апеляційної скарги вишито, відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 02 жовтня 2023 року.

Відповідно до довідки від 04 червня 2024 року, складеної секретарем судового засідання, під час оформлення цивільної справи за єдиним унікальним номером 361/10300/21, виявлено відсутність оригіналу апеляційної скарги з додатками та примірник апеляційної скарги для всіх сторін, яка зареєстрована за вхідним номером 104359 від 29 серпня 2023 року. З внутрішнього опису вбачається, що секретар судового засідання Дуб І. С. вишила оригінал апеляційної скарги відповідно до ухвали від 02 жовтня 2023 року. Згідно із супровідним листом від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу повернуто та направлено ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, оскільки оригінал апеляційної скарги та примірник для відповідача було вишито з матеріалів справи та помилково повернуто заявнику.

На виконання вимог ухвали від 04 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 13 червня 2024 року надіслав на адресу суду апеляційну скаргу, датовану 24 серпня 2023 року (т. 2, а. с. 9-12).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 04 червня 2024 року не надав оригінал апеляційної скарги, яка була йому повернута, вх. номером 1004359 від 29 серпня 2024 року, а надіслав нову апеляційну скаргу, датовану 24 серпня 2023 року.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції надсилав ОСОБА_1 саме оригінал апеляційної скарги від 24 серпня 2023 року.

Відповідно до супровідного листа від 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано лише копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 02 жовтня 2023 року. Інших доказів направлення заявнику оригіналу апеляційної скарги зі штампом канцелярії суду апеляційної інстанції немає.

Крім того, на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надіслав аналогічний примірник первісної апеляційної скарги від 24 серпня 2023 року разом із копією скарги у примірниках відповідно до кількості учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги за наявності у суду процесуальної можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є помилковим та ставить під загрозу дотримання завдань цивільного судочинства.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, провадження № 11-989заі18; постанова Верховного Суду від 17 липня 2023 року у справі № 757/12885/20, провадження № 61-10106св21).

Суд апеляційної інстанції невиправдано поклав на заявника відповідальність за втрату оригіналу апеляційної скарги, враховуючи, що заявник вчинив необхідні дії на виконання вимог ухвали від 04 червня 2024 року та повторно надіслав примірники первісної апеляційної скарги від 24 серпня 2023 року.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду апеляційної інстанції від 11 липня 2024 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження

№ 14-382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

За змістом статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби (т. 1, а. с. 97-98).

08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат (зареєстрована в суді 18 травня 2023 року) та просив стягнути на його користь із Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області всі витрати, які він поніс і має понести у зв`язку із вирішенням його скарги. До заяви додано: копію договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Тукманом Є. Г. від 01 серпня 2022 року; копію акта приймання-передавання наданих послуг від 08 травня 2023 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; фіскальні поштові чеки як докази надсилання заяви з додатком заінтересованим особам (т. 1, а. с. 144-147).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виявилися у нездійсненні заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 361/10300/21 відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження». В задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Є. Г., про ухвалення додаткового рішення у справі № 361/10030/21 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , керівник Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнко Р. В.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів здійснення особою, якій надавалася правничу допомогу, розрахунку за надані послуги.

Копія ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року надіслана ОСОБА_1 11 вересня 2023 року.

04 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом його скарги. Заяву мотивував тим, що докази на підтвердження наданих послуг із професійної правничої допомоги у розмірі 52 000, 00 грн були надані заявником у додатках до заяви від 08 травня 2023 року (зареєстрована в суді 18 травня 2023 року).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а заяву про ухвалення додаткового рішення ним подано 04 липня 2023 року (т. 1, а. с. 175), тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник перед судом не ставив.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що в заяві про ухвалення додаткового рішення від 04 липня 2023 року він просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, докази понесення яких були подані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 08 травня 2023 року.

Такі доводи заявника є прийнятними, оскільки ОСОБА_1 08 травня 2023 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, яка зареєстрована в суді 18 травня 2023 року, та просив стягнути на його користь із Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області всі витрати, які він поніс і має понести у зв`язку із вирішенням його скарги. До заяви додано докази надання професійної правничої допомоги та розрахунок суми витрат (т. 1, а. с. 144-147).

Зокрема, у пункті 4.2 договору про надання правничої допомоги зазначено, що вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах цього договору становить 6 500,00 грн за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість визначається сторонами в акті приймання-передавання наданих послуг, який підписується сторонами і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до акта приймання-передавання послуг від 08 травня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року розрахунок вартості наданих адвокатом послуг здійснено таким чином: 8 годх6 500,00 = 52 000,00 грн. Грошові кошти повинні бути сплачені клієнтом на користь адвоката протягом 80-ти днів після підписання цього акта сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції в ухвалі від 23 листопада 2023 року дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення 04 липня 2023 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Водночас матеріалами справи доведено, що заявник звернувся до суду ще до ухвалення судового рішення за його скаргою на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, оскільки подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення 08 травня 2023 року, яка зареєстрована в суді 18 травня 2023 року, надавши відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, провадження № 14-242цс18; постанову Верховного Суду від 21 грудня 2023 року в справі № 686/23143/20, провадження № 61-13878св23).

У цій справі суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, належним чином не перевірив, не звернув уваги, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана заявником до вирішення по суті його скарги на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що заява ОСОБА_1 подана з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року слід задовольнити частково, постанову апеляційного скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Є. Г. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Є. Г. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року витрати, та касаційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, підлягають розподілу судом, який ухвалює остаточне рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Тукман Євген Григорович , на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк

Популярні новини