Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 751/4312/16-ц

провадження № 61-9737св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Тагієва С. Р., Шевченка В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовами до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину. Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 травня 2016 року вказані справи об'єднано в одне провадження (т. 1, а. с. 26-27,).

05 серпня 2016 року у судовому засіданні ОСОБА_5 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку сплати аліментів.

Позов ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею, а з ОСОБА_5 рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.

Вказаної суми аліментів недостатньо для належного утримання дитини. Після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів позивач дізналася про значну кількість нерухомого і рухомого майна у ОСОБА_5, тому розмір стягнутих аліментів має бути збільшено.

ОСОБА_4 здійснюються додаткові витрати на утримання дитини, оплата витрат з розвитку здібностей дитини, витрати на оздоровлення та відпочинок дитини. ОСОБА_5 має відшкодувати позивачу частину понесених додаткових витрат на дитину, тому просить збільшити розмір стягнутих аліментів на утримання дитини, стягнувши з ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1 500,00 грн, а також стягнути на її користь з ОСОБА_5 6 990,00 грн додаткових витрат на дитину та понесені нею судові витрати.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про звільнення від обов'язку сплати аліментів залишено без розгляду.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2016 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обґрунтованість вказаних позовних вимог позивачем не доведено, оскільки згідно з положеннями частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, які регламентують обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14вересня 2016 року скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка». Позов в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 380.00 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять в «Студії РозУмка». Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 вересня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення в частині відмови в позові про стягнення додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка», виходив з того, що вказані витрати є додатковими витратами на дитину, викликані особливими обставинами, а саме розвитком здібностей дитини, тому стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 380,00 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять у «Студії РозУмка», підтверджені товарними чеками від 12 вересня 2014 року № 1209, від 14 жовтня 2014 року № 1410, від 11 листопада 2014 року № 1111, від 10 лютого 2015 року № 1002 (т. 2, а. с. 174, 174).

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просив скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5

У лютого 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції при стягненні з відповідача додаткових витрат на розвиток здібностей дитини помилково застосував положення статті 185 СК України без взаємозв'язку з положеннями статті 141 СК України, що регламентують рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі та чи проживають разом з дитиною, а також без урахування положень частини першої статті 157 СК України, якими передбачено вирішення питання виховання дитини батьками спільно.

Позивач не скористалася можливістю розвитку дитини безкоштовно та не обґрунтувала необхідності здійснення нею платних витрат з навчання англійської мови.

Судом апеляційної інстанції не враховано положення договору між батьками щодо здійснення батьківських прав і обов'язків та про визначення місця проживання дитини від 19 вересня 2013 року, згідно з яким у додаткових заходах проведення дозвілля дитини батьки брали на себе обов'язок здійснювати витрати з урахуванням їхніх можливостей.

Заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 мотивовано тим, що з огляду на мізерність забезпечення потреб дитини з боку відповідача, подана ним касаційна скарга суперечить національному законодавству та моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі, який рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2013 року розірвано, від якого мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу між сторонами залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 8, 9)

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 липня 2015 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2015 року і до повноліття дитини (т. 1, а. с. 22, 85-88).

Згідно з довідкою «Студія РозУмка» від 21 лютого 2015 року № 2102 ОСОБА_6 відвідує заняття з англійської мови з 2011 року, вартість послуг складає 200 грн на місяць, оплату яких здійснюють як матір, так і батько (т. 1, а. с.6, 182).

Згідно з довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 від 18 квітня 2016 року, ОСОБА_6 з вересня 2014 року відвідує заняття з образотворчого мистецтва в арт-студії «Колібрі», вартість навчання за місяць складає 260 грн (т. 1, а. с.5).

23 жовтня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг відпочинку, відповідно до якого виконавець пропонує відпочинок, дитячий рейс, терміном з 27 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, вартість якого становить 1 800,00 грн на одну особу (т. 1, а. с. 7).

Відповідно до санаторної книжки санаторію «Одеса» СБУ та довідки від 16 вересня 2015 року, ОСОБА_6 проходила курс санаторно-курортного лікування у вказаному санаторії з 01 липня 2015 року по 16 липня 2015 року, договірна вартістьякого складає 5 250,00 грн (т. 1, а. с. 13-14, 18, 20).

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить,зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вониє індивідуальними вкожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Згідно із частиною другою статті 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 380,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оплата позивачем занять дитини у «Студії РозУмка» підтверджено товарними чеками, період проведення оплат яких позивачем суд взяв до уваги у межах позовних вимог згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказані витрати є додатковими витратами на дитину, викликані особливими обставинами, а саме розвитком здібностей дитини.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_5 із ухваленим у справі судовим рішенням, а саме щодо стягнення з нього 380,00 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину, пов'язаних із відвідуванням нею занять в «Студії РозУмка».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності, що передбачено положеннями статті 3 ЦК України 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик