Історія справи

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 523/4937/18

провадження № 61-38379св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради,

заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року у складі головуючого-судді Малиновського О. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Цюри Т. В., Кононенко С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради звернувся до суду з заявою про госпіталізацію до психіатричної лікарні у примусовому порядку ОСОБА_4

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 був доставлений до лікарні медичною швидкою допомогою, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Посилаючись на те, що внаслідок тяжкого психічного розладу ОСОБА_4 вчиняє дії, що становлять явну небезпеку для нього та інших осіб, тому він потребує лікування в умовах стаціонару, що підтверджено висновком лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради. Згоди на госпіталізацію ОСОБА_4 не надає у зв'язку з тяжким психічним станом, тому головний лікар просив заяву задовольнити та ухвалити рішення про його госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року заяву Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради задоволено. Вирішено надати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 психіатричну допомогу у примусовому порядку в умовах стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради для проходження курсу лікування.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що комісією лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради встановлено, що ОСОБА_4 страждає психічним захворюванням, внаслідок якого існує потенційна можливість загрози для нього та оточуючих. Поточна госпіталізація пов'язана з погіршенням стану здоров'я хворого, а тому наявні підстави для його примусової госпіталізації до психіатричного закладу.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_4 подав до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в судових рішеннях міститься недостовірна інформація відносно нього, оскільки висновок комісії лікарів був здійснений за його відсутності, так як він був на прийомі тільки в одного лікаря. Він не становить загрози ні для себе, ні для оточуючих. Крім того, він за власним бажанням проходив курс лікування у медичному закладі, відчуваючи в цьому потребу.

06 липня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання, він неодноразово (9 разів) проходив курс лікування у психіатричній лікарні. З історії хвороби вбачається, що коли психічний стан погіршується, ОСОБА_4 стає роздратованим, конфліктним, висловлює маячні ідеї, не спить ночами, відмовляється від медикаментів.

07 квітня 2018 року ОСОБА_4 був доставлений до лікарні медичною швидкою допомогою у супроводі батька, у зв'язку з тим, що вдома поводився агресивно: зломав меблі, вирвав батарею опалення, ходив по квартирі голим, постійно говорив про свою провину.

Комісією лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради встановлено, що ОСОБА_4 страждає шизофренією, параноїдальної форми, епізодичний перебіг, стабільний дефект в емоційно-вольовій та інтелектуальних сферах. Поточна госпіталізація пов'язана з загостренням хвороби. При огляді, що проводився лікарями-психіатрами був багатослівний, емоційно напружений. Висловлював маячні ідеї самоприниження, легко озлоблювався, кричав нецензурною лайкою, потім самостійно заспокоювався.

У зв'язку з наявністю психічного захворювання у ОСОБА_4, внаслідок якого існує потенційна можливість загрози для нього та оточуючих, хворий має потребу в стаціонарному лікуванні всупереч власному бажанню.

Відповідно до частини першої, другої статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» установлено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи, тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Отже, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради від 11 квітня 2018 року про необхідність примусової госпіталізації ОСОБА_4 в психіатричний стаціонар, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність станом на день звернення із заявою правових підстав для госпіталізації в примусовому порядку ОСОБА_4 до психіатричного закладу без його згоди, оскільки останній страждає на тяжкий психічний розлад внаслідок чого він вчиняє дії, що становлять явну небезпеку для нього особисто та оточуючих.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступінь якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18)

Оскільки наявність психічного розладу ОСОБА_4 було встановлено на підставах та в порядку, визначеному законом, встановлені обставини, що поведінка ОСОБА_4 становила небезпеку для нього самого та для оточуючих, наявні підстави, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для госпіталізації ОСОБА_4, на час звернення із заявою, в психіатричний заклад в примусовому порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що в судових рішеннях міститься недостовірна інформація відносно нього не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо примусової госпіталізації в психіатричний заклад.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик