Історія справи

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 159/1590/17

провадження № 61-29929св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Позов обґрунтовано тим, що 09 липня 2016 року ОСОБА_6, керуючи сідельним тягачем марки «DAF-95ХР», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом марки «KRONE» р.н.з. НОМЕР_2, на митному посту «Ягодин» Волинської митниці рухався заднім ходом у напрямку міста Ковель і здійснив наїзд на її сина ОСОБА_7., внаслідок чого смертельно травмував останнього. У зв'язку з смертю сина у його молоді роки вона перенесла великі моральні страждання, які привели до погіршення її стану здоров'я. Моральну шкоду оцінила у сумі 120 000 000,00 грн, яку просила стягнути з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 45 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті винних дій ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, що полягають у порушенні Правил дорожного руху, загинув син позивача. Суд першої інстанції відшкодував моральну шкоду позивачу із урахуванням тяжкості та тривалості її моральних страждань, обставин завдання шкоди, та поведінки відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов до висновку про стягнення 45 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року рішення Ковельського міськрайонного суду від 07 червня 2017 року змінено в частині розміру моральної шкоди. Стягнено з відповідача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачу завдано особливо глибокі та тривалі душевні страждання у зв'язку зі смертю сина.

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу.

23 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що ним вже виплачено понад 200 000,00 грн дітям та дружині загиблого, тому під час визначення розміру відшкодування матері суду необхідно виходити з принципу розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення. Крім того, під час розгляду кримінальної справи позивачем оголошено про відсутність претензій до водія та власника транспортного засобу.

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що її син загинув у молодому віці, а тому її страждання будуть продовжуватися протягом усього її життя.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2016 року ОСОБА_6, керуючи справним сідельним тягачем марки «DAF-95ХР», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом марки «KRONE» р.н.з. НОМЕР_2, на митному посту «Ягодин» Волинської митниці рухався заднім ходом у напрямку міста Ковель і здійснив наїзд на її пішохода ОСОБА_7 У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Причиною смерті ОСОБА_7 стала політравма, отримана під час дорожньо - транспортної пригоди, тобто сукупність тілесних ушкоджень, які ускладнились набряком головного мозку та легень.

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 01 листопада 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено останнього від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів підтверджено, що сідельний тягач марки «DAF-95ХР», р.н.з. НОМЕР_3 та напівпричеп марки «KRONE» р.н.з. НОМЕР_2 належать ОСОБА_5

Суд першої інстанції дійшов висновку, що смерть сина позивача настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого є ОСОБА_5, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану смертю сина, незалежно від своєї вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'ю.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання трудових обов'язків здійснив наїзд на пішохода.

Згідно з частинами другою і п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Змінюючи рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди врахував глибину і тривалість моральних страждань позивача, яка втратила сина, та визначив розмір моральної шкоди у 100 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості і за конкретних обставин у справі цей розмір не може вважатися явно завищеним чи надмірним.

Твердження заявника, що в оскаржуваному судовому рішенні відсутнє обґрунтування розміру відшкодовання моральної шкоди є безпідставним. Суд апеляційної інстанції при дослідженні доказів у справі в їх сукупності, надав їм належну оцінки та дійшов обґрунтованого висновку щодо збільшення відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик