Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2020 року у справі №633/412/18
Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №633/412/18

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 633/412/18

провадження № 61-16518св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність»; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070; скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 посилався на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 05 травня 2017 року № 42017221080000141 проведено вилучення документів щодо передання низці фізичних осіб земельних ділянок, розташованих на території Печенізького району Харківської області. В ході вивчення документів у кримінальному провадженні встановлено таке.

На підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників Фермерського господарства «Олта» (далі - ФГ «Олта») 15 березня 2012 року створено зазначене господарство, яке зареєстроване 19 березня 2012 року, затверджено його статут, статутний фонд та призначено головою ОСОБА_2 . Засновниками фермерського господарства є ОСОБА_2 (75 %) та ОСОБА_3 (25 %).

Фермерське господарство засноване на земельній ділянці площею 0,21 га з кадастровим номером 6325181200:02:001:0200, яка перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ХР № 060200 і була передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області, понад 60 км від Печенізького району Харківської області, хоча у пункті 1.12 статуту визначено місцезнаходження ФГ «Олта» за адресою: АДРЕСА_1 .

16 липня 2012 року ОСОБА_2 як фізична особа подала до Печенізької районної державної адміністрації заяву з проханням надати в оренду земельну ділянку із земель державного резервного фонду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 111,7 га терміном на 49 років за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області. Будь-яких інших відомостей ОСОБА_2 у заяві не зазначила. До заяви додала лише копії паспорта та ідентифікаційного коду, що суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству.

Розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації від 19 липня 2012 року № 272 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого її передання в оренду ОСОБА_2

20 листопада 2012 року голова Печенізької районної державної адміністрації видав розпорядження № 453, яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації від 14 листопада 2013 року № 30 внесено зміни до розпорядження № 453 щодо надання в оренду ОСОБА_2 двох земельних ділянок загальною площею 101,8581 га, в тому числі земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 39,5459, кадастровий номер 6324681000:02:001:1061, та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

На підставі розпоряджень № 453 та № 30 між Головним управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) та ОСОБА_2 30 грудня 2014 року було укладено два договори оренди землі, за умовами яких зазначені земельні ділянки загальною площею 101,8581 га передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства. Реєстрацію прав оренди на ці земельні ділянки ОСОБА_2 здійснила 14 квітня 2015 року, в той самий день між сторонами підписано акти приймання-передачі цих земельних ділянок.

14 квітня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ФГ «Олта», за умовами якого власником 90 % статутного капіталу стала ОСОБА_2 , 5 % - ОСОБА_3 та 5 % - ОСОБА_4

18 квітня 2015 року відбулися загальні збори членів ФГ «Олта», на яких, зокрема, уведено до складу засновників господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; прийнято до складу членів господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; зареєстровано статут господарства в новій редакції; прийнято в користування господарства земельні ділянки загальною площею 101,8581 га, які перебувають в оренді у ОСОБА_2 , кадастрові номери 6324681000:02:001:1061 та 6324681000:02:001:1062.

Оскільки ОСОБА_2 на земельних ділянках, які були передані їй в оренду для ведення фермерського господарства, не створила відповідного фермерського господарства як юридичної особи, а лише прийняла в користування земельні ділянки раніше створеним господарством, 17 червня 2015 року Чугуївська міжрайонна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі ГУ Держземагентства подала до суду позов про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Печенізької районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки у відання держави. З метою недопущення задоволення позову прокурора 15 липня 2015 року ОСОБА_2 створила та зареєструвала нове Фермерське господарство «Олта-А» (далі - ФГ «Олта-А»), в тому числі на зазначених двох земельних ділянках. У зв`язку з цим ГУ Держземагентства відмовилося від позову, Чугуївська міжрайонна прокуратура Харківської області надіслала до суду лист, в якому не заперечувала проти закриття справи. Ухвалою суду першої інстанції провадження у справі закрито.

Зазначив, що після створення ФГ «Олта-А» 17 липня 2015 року відбулись загальні збори засновників ФГ «Олта», на яких виведено із засновників ОСОБА_3 та з користування ФГ «Олта» її земельну ділянку площею 0,21 га, кадастровий номер 6325181200:02:001:0200; припинено користування ФГ «Олта» земельними ділянками з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061 та 6324681000:02:001:1062; виключено із членів ФГ «Олта» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; прийнято від ОСОБА_2 заяву про складання повноважень голови ФГ «Олта» та обрано головою Козирєва К. С.

12 лютого 2016 року засновники ФГ «Олта» прийняли рішення про припинення діяльності господарства, і дотепер проводиться процедура його ліквідації.

Після того, як засновано ФГ «Олта-А», в тому числі на оспорюваних двох земельних ділянках, 02 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про поділ земельних ділянок на ділянки, які за площею приблизно відповідають розміру земельної ділянки частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщагівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

ГУ Держгеокадастру надало відповідний дозвіл від 10 вересня 2015 року № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого ОСОБА_2 здійснила поділ земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

У подальшому на підставі заяви ОСОБА_2 як фізичної особи від 10 лютого 2016 року з нею укладено додаткову угоду від 01 березня 2016 року до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, за умовами якої пункт 2 договору викладено в такій редакції: в оренду передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62,3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 до 6324681000:02:001:1079 (площею від 4,6746 га до 5,2368 га), в тому числі, земельна ділянка площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070.

02 квітня 2016 року відбулись загальні збори засновників та членів ФГ «Олта-А», на яких прийнято рішення провести приватизацію земельних ділянок, які перебувають в користуванні ФГ «Олта-А», а саме земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, яка вже поділена на 13 земельних ділянок.

08 квітня 2016 року члени ФГ «Олта-А» подали до ГУ Держгеокадастру заяви про передання їм у приватну власність відповідних земельних ділянок, і 04 травня 2016 року управління видало 12 наказів, якими передало у власність фізичним особам 12 земельних ділянок, в тому числі згідно з наказом від 04 травня 2016 року № 3608-СГ передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 63246781000:02:001:1070.

Після зазначених дій, з метою внесення інформації про право приватної власності на земельні ділянки 11 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру видало наказ № 3886-СГ про припинення права оренди земельних ділянок. На підставі цього наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

На підставі наказу від 04 травня 2016 року № 3608-СГ державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зотикін С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351, відповідно якого внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 863991563246).

08 жовтня 2016 року проведено загальні збори засновників та членів ФГ «Олта-А», на яких прийнято рішення про виключення зі складу членів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; задоволено заяву ОСОБА_2 про складання нею обов`язків голови; припинено використання фермерським господарством земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

17 січня 2017 року засновники ФГ «Олта-А» прийняли рішення про ліквідацію господарства у зв`язку з неефективністю господарської діяльності та недоцільністю подальшого провадження підприємницької діяльності. Дотепер ФГ «Олта-А» перебуває в процесі ліквідації.

З моменту створення до моменту ліквідації статутний фонд ФГ «Олта-А» становив 2 000 грн. Жодного нерухомого та рухомого майна, зокрема сільгосптехніки, у власності або у користуванні у господарства немає та не було.

Отже, як випливає з дій ОСОБА_2 , вона не мала на меті отримання земельних ділянок саме для створення фермерського господарства, а також у подальшому використання наданих їй земельних ділянок для ведення фермерського господарства одноосібно або з членами своєї родини. При цьому ОСОБА_2 мала на меті лише безкоштовно, за спрощеною процедурою (без проведення земельних торгів) отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства або в інших особистих цілях в оренду на 49 років та отримати у власність своїх родичів безкоштовно земельні ділянки шляхом приватизації земель фермерського господарства. Фактично ФГ «Олта-А» жодного сезону не використовувало зазначені земельні ділянки у своїй діяльності. Після приватизації земельних ділянок родичі ОСОБА_2 були виключені із членів господарства. Користування ФГ земельною ділянкою було припинено.

Оскільки прокурор дізнався про порушення законодавства лише у 2018 році, тому строк на звернення до суду із цим позовом не пропущений. У зв`язку із зазначеним прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печенізький районний суд Харківської області рішенням від 03 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку на законних підставах, відповідно до норм ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство». Прокурор не довів, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Не надано також доказів наявності порушень ГУ Держгеокадастру при переданні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Таким чином, не встановлено порушення прав та інтересів держави, які підлягають захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 29 вересня 2020 року рішення Печенізького районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність». Скасував рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351. Зобов`язав ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070. Стягнув на користь прокуратури Харківської області з ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 судовий збір у сумі 27 459,15 грн, тобто по 13 729,60 грн з кожного.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ГУ Держгеокадастру, передаючи у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилось в дійсній спроможності вести фермерське господарство, тобто самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією відповідно до задекларованої в заяві мети, не перевірило, чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання поза передбаченою законом процедурою - проведенням прилюдних торгів.

Водночас апеляційний суд виходив з того, що задоволення позову не свідчить про непропорційне втручання держави в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки таке право вона набула з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, фактично застосував віндикацію. Разом із тим апеляційний суд не звернув уваги на те, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 містяться висновки про те, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути майно власникові. Таким чином вказує, що право та інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Також посилалася на те, що прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, не досліджував питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду. Крім того, зазначила, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

У січні 2021 року ГУ Держгеокадастру подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 грудня 2020 року справа № 633/412/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційне провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 633/408/18.

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року справу № 633/408/18 на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу № 633/408/18 прийнято до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду 20 червня 2023 року прийняла постанову у справі № 633/408/18, яка опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 серпня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі, що переглядається.

Фактичні обставини

Апеляційний суд встановив, що 18 липня 2012 року ОСОБА_2 подала до Печенізької районної державної адміністрації заяву про надання в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 111,7 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населеного пункту та території Борщівської сільської ради.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2012 року № 272 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення -рілля) для ведення фермерського господарства на території Борщівської сільської ради з метою подальшого передання в оренду терміном на 49 років.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року № 453 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого передання в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) на території Борщівської сільської ради та надано в оренду земельні ділянки загальною площею 101,8581 га.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 14 лютого 2013 року № 30 пункт 2 резолютивної частини розпорядження від 20 листопада 2012 року № 453 викладено в такій редакції: «2. Надати в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га, в тому числі земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 39,5459 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1061, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 62, 3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) терміном на 49 років на території Борщівської сільської ради.

30 грудня 2014 року між орендодавцем ГУ Держземагентства та орендарем ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, строком на 49 років для ведення фермерського господарства.

14 квітня 2015 року ГУ Держземагентства передало ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі.

Цього ж дня проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14 квітня 2015 року № 36265451.

10 вересня 2015 року ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_2 дозвіл № 19-20-11-7633/0/19-15 на поділ земельної ділянки площею 62,3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062).

01 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру і ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року б/н, згідно з якою пункт 2 договору викладено в такій редакції: «В оренду передаються земельні ділянки з державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,3122 га, а саме 13 земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070».

01 березня 2016 року між ГУ Держгеокадастру і ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі земельних ділянок.

08 квітня 2016 року ОСОБА_1 як особа, заінтересована в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 4,7081 га, що розташована на території Печенізької селищної ради і перебуває в користуванні ФГ «Олта-А», звернулася з відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру.

До заяви ОСОБА_1 додала копію договору оренди землі від 30 грудня 2014 року б/н, копію додаткової угоди до договору оренди землі від 01 березня 2016 року б/н, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Борщівської сільської ради, копію протоколу № 4 загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, копію статуту ФГ «Олта-А», відомості з ЄДРПОУ, копію виписки з державної реєстраційної служби, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

На час звернення із заявою до ГУ ДержгеокадаструОСОБА_1 була членом ФГ «Олта-А», яке було засноване на основі двох земельних ділянок загальною площею 101,8581 га, з яких: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 39,5459 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1061, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, які перебували в оренді у ОСОБА_2 на підставі договорів оренди від 30 грудня 2014 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3608-СГ члену ФГ «Олта-А» ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070, розташовану на території Борщівської сільської ради, зареєстровану у Державному реєстрі речових на нерухоме майно прав 24 лютого 2016 року, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ «Олта-А» згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає не повною мірою.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону України «Про фермерське господарство»).

При цьому згідно зі статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Законом України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте він може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає підстави для висновку, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Відповідно до статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відповідні норми чинного законодавства є доступними, чіткими та передбачуваними.

За наслідками зазначеної оцінки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Водночас відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 у заяві не зазначила про наявність у неї як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Більше того, ОСОБА_1 після передання їй у власність спірної земельної ділянки фермерської діяльності не здійснювала.

За встановлених у цій справі обставин поведінка ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки не є добросовісною.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ГУ Держгеокадастру, передаючи ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства спірну земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на підставі спрощеної процедури, не пересвідчилося в дійсності її спроможності та намірах вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, і не перевірило чи не є така заява штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства поза передбаченим законом обов`язковим проведенням земельних торгів. Тому поведінка ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах теж не була добросовісною.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з подальшою реєстрацією за нею права власності є незаконним. Втручання у її право на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як ГУ Держгеокадастру, так і ОСОБА_1 , втручання у її право на мирне володіння спірною ділянкою з метою її повернення у володіння власника буде пропорційним зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитиме для ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Посилання в касаційній скарзі на те, що всупереч закону не залучено до участі у справі ФГ «Олта-А» та ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки судове рішення у цій справі не впливає на їх права та обов`язки, тому що не оцінюється правомірність набуття ними земельних ділянок у користування. Крім того, вони не оскаржили судові рішення у цій справі.

Щодо способу захисту

У цій справі мета позивача - прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Саме тому, виходячи з мети позову і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру спірну земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), до ухвалення якої зупинялося касаційне провадження у справі, яка переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, не досліджував питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, на увагу не заслуговують, оскільки у позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу. Прокурор зазначав, що оскільки саме цей орган (ГУ Держгеокадастру) допустив порушення інтересів у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Подібних висновків щодо повноважень прокурора Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22). У цій справі фактичні обставини є аналогічними.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що одним з основних мотивів суду при задоволенні позову прокурора була відсутність у ОСОБА_1 намірів створення фермерського господарства, наявності матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Проте у касаційній скарзі ОСОБА_1 жодним чином не спростувала цих висновків як прокурора у позові, так і апеляційного суду. Це свідчить про згоду з такими висновками.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність», про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351 з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду в частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, виклавши мотивувальну та резолютивну частини щодо зазначеної вимоги в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Прокурор сплатив за дві немайнові та за одну майнову вимогу 10 983,66 грн за подання позовної заяви. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні всіх вимог. За подання апеляційної скарги прокурор сплатив 16 475,49 грн судового збору. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив усі позовні вимоги. За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 21 967,40 грн судового збору. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково. За результатами розгляду спору задоволеною є майнова вимога, а відмовлено у задоволенні двох немайнових вимог.

З огляду на викладене на користь прокуратури Харківської області, тепер - Харківська обласна прокуратура, слід стягнути з ОСОБА_7 та ГУ Держгеокадастру сплачений судовий збір за вимогу, яку суд задовольнив, у сумі 7 459,66 грн за подання позовної заяви та 11 189,49 грн (7 459,66 х 150 %) за подання апеляційної скарги, разом - 18 649,15 грн (по 9 324,57 грн з кожного відповідача), а на користь ОСОБА_1 із Харківської обласної прокуратури у зв`язку з відмовою в задоволенні двох інших позовних вимог - 3 524,00 грн (1 762,00 грн х 200 %) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Отже, на користь Харківської обласної прокуратури з ОСОБА_1 слід стягнути на відшкодування сплаченого судового збору 5 800,57 грн (9 324,57 - 3 524,00), а з ГУ Держгеокадастру - 9 324,57 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3608-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та у частині скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29845351.

Постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070, змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: «Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 4,7081 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1070», в іншій частині залишити без змін.

Постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 5 800 (п`ять тисяч вісімсот) грн 57 коп на відшкодування судових витрат.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Харківської обласної прокуратури 9 324 (дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 57 коп. на відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов