Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 564/1328/17-ц

провадження № 61-22573св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Левчук В. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він не може зареєструвати право власності на спадкове майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, оскільки інший співвласник будинку відмовляється надавати будь-які документи на будинок. Зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був його батько ОСОБА_6 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності достатніх правових підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частини вказаного будинку, оскільки він є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у позивача як спадкоємця першої черги відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а отже, ефективним способом захисту його прав є визнання за ним права власності на це спадкове майно.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті батька, оскільки від спадщини не відмовлялася. Суд не обґрунтував доводи апеляційної скарги щодо фотокопії технічного паспорта за 2010 рік, хоча на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 сарай згорів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданому Костопільським районним відділом реєстрації актів громадянського стану, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , про що зроблений відповідний актовий запис за № 414. Його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що складений відповідний актовий запис за № 212.

Щодо майна померлої ОСОБА_5 відкрито спадкову справу № 212/2012.

Згідно із заявою № 514, поданою 15 вересня 2012 року ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка лишилась після смерті його матері, ОСОБА_5 Крім того, відповідно до заяви спадкоємцем першої черги також був син спадкодавця, ОСОБА_6

Відповідно до листа від 21 січня 2017 року № 24/52 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 березня 1980 року та була знята з реєстраційного обліку 20 вересня 2012 року у зв'язку зі смертю.

Згідно з витягом із будинкової книги для прописки громадян, проживаючих у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 був зареєстрований за вказаною адресою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 102.

Щодо майна померлого ОСОБА_6 відкрито спадкову справу № 97/2014.

Згідно із заявою № 208, поданої 14 травня 2014 року, ОСОБА_2 як спадкоємець другої черги прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його брата, ОСОБА_6

Відповідно до спадкової справи № 97/2014 спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 , є його діти: син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Костопільським райвідділом реєстрації актів громадянського стану, та дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Костопільським райвідділом реєстрації актів громадянського стану у Рівненській області.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Виконавчим комітетом Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області, 18 листопада 2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , про що складений відповідний актовий запис за № 7.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2016 року у справі № 564/1352/16-ц ОСОБА_4 наданий додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 (баби позивача), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності на Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у ОСОБА_4 відсутні правовстановлюючі документи на майно, що перешкоджає йому отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька. При цьому судами встановлено, що ОСОБА_4 судовим рішенням продовжено строк для подання заяви про прийняття спадщини, він звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, проте від незалежних від нього обставин не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи, а отже, ефективним способом захисту його прав є визнання права власності на спадкове майно.

Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті батька, оскільки від спадщини не відмовлялася, є безпідставними, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями не порушуються його права, він не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею першої черги після смерті свого батька, позов ОСОБА_4 визнала.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик