Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 760/468/18

провадження № 61-8883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 .

Після народження дитини сімейні стосунки з відповідачем припинилися і вона разом з донькою переїхала проживати до своєї матері.

31 липня 2014 року уклала шлюб з ОСОБА_4 і разом із ним виховують доньку та піклуються про неї.

Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги дитині не надавав, вихованням доньки не займався, бажання бачитися з донькою та піклуватися про неї не виявляв, усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач просила позбавити його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5

ОСОБА_2 , заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , подав зустрічний позов, у якому просив усунути перешкоди, які чинить йому ОСОБА_1 , у спілкуванні з донькою та встановити графік зустрічей із дитиною.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він підтримував з ОСОБА_1 стосунки до квітня 2014 року та в цей період займався вихованням доньки, надавав всю необхідну допомогу, в тому числі й матеріальну. У липні 2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб з іншим чоловіком, змінила місце проживання та не повідомила йому своє та доньки місце перебування.

Посилаючись на те, що він не ухилявся від своїх батьківських обов`язків та має бажання приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 протягом останніх чотирьох років не піклується про свою доньку, не цікавиться її станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено графік зустрічей ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 : кожну другу та четверту суботу місяця з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. в громадських місцях на всій території міста Києва в присутності матері дитини ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 має роботу, бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, надає кошти на утримання доньки. ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків та небажання останнього виконувати свої обов`язки з виховання доньки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд, вирішуючи спір, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказують на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджують необхідність позбавлення його батьківських прав.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_6 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 подала пояснення на відзив, у яких просить задовольнити її касаційну скаргу та скасувати постанову апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей.

Витребувано із Солом'янського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах і ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 12 травня 2012 року, батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_2 .

Згідно паспортних даних ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , де і проживала разом з донькою після її народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 .

Після укладення шлюбу позивач змінила своє з дитиною місце проживання, разом із чоловіком та донькою ОСОБА_5 проживають у квартирі АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд установив, що з дня народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 і до липня 2014 року ОСОБА_2 виконував батьківські обов`язки щодо своєї дитини.

Згідно з довідкою від 13 червня 2018 року ОСОБА_5 з 01 червня 2018 року працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Техноімперія» на посаді системного адміністратора.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За положеннями статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ОСОБА_1 не довела свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками та небажання останнього приймати участь у вихованні доньки, і судом вказані обставини не встановлено.

Також матеріали справи не містять відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук