Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-2018-06

провадження № 61-17364св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до виконавчого комітету Дніпродзержинської (Кам'янської) міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське Бюро технічної інвентаризації", з позовом, у якому просили визнати за ними право спільної сумісної власності на нерухоме майно, загальною площею

224,7 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, що складається з: магазина запасних частин (площею 47 кв. м), складу (11,5 кв. м), двох кабінетів (по 10,1 кв. м), кладової (1,7 кв. м), коридору (5,1 кв. м), битового приміщення (19,7 кв. м), душової 1,3 кв. м), вбиральні (1,1 кв. м), умивальника

(1,4 кв. м), топочної (8,4 кв. м), гаража (64,5 кв. м), - фундаменту шлакобетонного, стін шлакоблочних, перекриття залізобетонного, підлоги бетонної; оглядової ями (цегла) - (2,9 кв. м), зобов'язати Бюро технічної інвентаризації Дніпродзержинська внести зміни в реєстр права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2001 року рішенням сесії Дніпродзержинської міської ради № 393 "Про затвердження матеріалів інвентаризації (закріплення), вилучення, відведення (надання) земельних ділянок юридичним та фізичним особам", було задоволене клопотання

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди.

22 жовтня 2001 року між позивачами (орендарями) та Дніпродзержинською міською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки строком до 14 вересня 2011 року, згідно якого (орендодавець) надає, а (орендар) приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,1277 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з планом земельної ділянки. Земельна ділянка передана з метою несільськогосподарського використання для розміщення гаражу - 0,0237 га та земель транспорту - 0,1040 га. 26 жовтня 2001 року проведена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки.

09 грудня 2003 року позивачі звернулись до міського голови із письмовою заявою про надання дозволу на будівництво магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 з метою розміщення автомобілів та заняття підприємницькою діяльністю.

У 2003 році, на замовлення позивачів, НВП "Інтерресурси" було виконано проектну пропозицію будівництва гаража, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень за вказаною адресою, узгоджену із головним архітектором міста 12 березня 2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від

24 червня 2004 року № 428 надано дозвіл на будівництво гаража, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень за вказаною вище адресою згідно з комплексним висновком.

Будівництво об'єкту нерухомості, а саме гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень, оглядової ями загальною площею 224,7 кв. м позивачами виконано за два роки.

Після отримання технічної документації на нерухомість, позивачі звернулися в управління головного архітектора міста з метою ведення в експлуатацію самочинно зведеного об'єкту нерухомості. Але державна прийомна технічна комісія головного архітектора міста для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта нерухомості не була створена, а об'єкт нерухомості не був прийнятий в експлуатацію.

Державним проектним інститутом "Дніпродзержинськцивілпроект", представниками якого було зроблено технічний висновок по обстеженню та оцінці технічного стану будівельних конструкцій, відповідності будівлі вимогам нормативних документів (СниП, ДБН), будівельним, технологічним, санітарним та протипожежним нормам, визначення можливості подальшої експлуатації об'єкта нерухомості за адресою:

АДРЕСА_1. Згідно висновків, виконаних у березні 2006 року, зведена будівля гаража і магазина автозапчастин виконана без порушень діючих будівельних норм та правил, використані конструкції знаходяться в нормальному стані, придатні для подальшої експлуатації. Виходячи з наведеного, ДПІ "Дніпродзержинськцивілпроект" вважає можливим подальшу безпечну експлуатацію будівлі.

Посилаючись на наведені обставини, позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке складається з будівлі В-1 - гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень, загальною площею

181,9 кв. м, яка входить до складу належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2

30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке складається з будівлі В-1 - гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень, загальною площею 181,9 кв. м, яка входить до складу належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 24 червня 2004 року № 428 позивачам дозволено будівництво спірних об'єктів; згідно технічного висновку

ДПІ "Дніпродзержинськцивілпроект" за результатами огляду самовільно зведеного приміщення гаража та магазина, зведена будівля гаража та магазина автозапчастин виконані без порушень будівельних норм та правил, використані конструкції знаходяться в нормальному стані, придатні для подальшої експлуатації. Оскільки вказаним висновком порушень не виявлено, то експлуатація спірної будівлі є безпечною.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку, встановленого на подання заяви про перегляд заочного рішення; заяву виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 жовтня 2006 року - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, встановленого на подання заяви про перегляд заочного рішення, місцевий суд виходив із того, що 14 лютого 2007 року виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради прийняв рішення № 77, яким надав згоду позивачам на зміну поштової адреси об'єкта нерухомого майна, який є предметом спору у цій справі, та, водночас, зобов'язав Обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні зміни до облікової документації, а, організацію виконання даного рішення поклав на інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю департаменту містобудування міської ради. Суд першої інстанції вважав, що наявність вищевказаного рішення відповідача свідчить про його обізнаність про заочне рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року саме

14 лютого 2007 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

04 липня 2019 року на зазначене вище заочне рішення виконавчий комітет Кам'янської міської ради Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року поновлено виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження заочного рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року, відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість визнання права власності позивачів на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки судом не прийнято до уваги те, що вказаний об'єкт збудований без належного дозволу та не введений в експлуатацію у встановленому законом порядку. Вимоги позову про зобов'язання вчинення певних дій є похідними від вимог про визнання права власності.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасовано.

Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, в ухвалі суду апеляційної інстанції, якою поновлено строк на апеляційне оскарження, не наведено жодних підстав пропуску строку, а також не вказано, які саме причини (причину) суд апеляційної інстанції визнав поважними. Верховний Суд звернув увагу на те, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від

03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року відмовлено виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для поновлення строку виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на апеляційне оскарження заочного рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року у даній справі, оскільки обґрунтованих доказів поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 жовтня 2021 року виконавчий комітет Кам'янської міської ради Дніпропетровської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня

2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що про наявність справи та ухвалене заочне рішення представники виконавчого комітету Кам'янської (Дзержинської) міської ради дізналися лише 16 квітня 2019 року, ознайомившись з матеріалами справи.

Доводи інших учасників справи

21 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року поновлено виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Заводського районного суду міста Дніпропетровська.

02 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

19 жовтня 2006 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за наслідками розгляду цієї справи було прийнято заочне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

З матеріалів справи відомо, що апеляційна скарга подана заявником зі спливом майже 13 років з дня ухвалення рішення.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі, встановив, що виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області було достовірно відомо про існування заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 жовтня 2006 року, оскільки останній на підставі вказаного заочного рішення, 14 лютого 2007 року приймав рішення № 77 про зміну поштової адреси об'єкта нерухомого майна, який є предметом спору у вищевказаній цивільній справі (а. с.98 т.1); виконавчий комітет приймав участь як відповідач з тим ж самими сторонами у іншому судовому процесі у справі № 2-2281/08, де обґрунтуванням позовних вимог було заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 жовтня 2006 року (а. с.92 т.1); 08 червня 2011 року позивачі звертались до міського голови із заявою про продовження строку договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (а. с.217 т.1); відповідач 23 листопада 2016 року виносив рішення № 348 про надання адреси об'єкту нерухомого майна, яке є предметом спору (а. с.219 т.1).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися настаттями 400, 410, 416 ЦПК України процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року в справі №278/2501/16.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Відповідно до вимог частини 4 статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 4 статті 357 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявником майже через 13 років подано апеляційну скаргу на судове рішення, яке набрало законної сили та на підставі якого 14 лютого 2007 року виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради прийняв рішення № 77 про зміну поштової адреси об'єкта нерухомого майна, який є предметом спору у даній справі та виконавчий комітет приймав участь як відповідач з тими ж самими сторонами у іншому судовому процесі у справі № 2-2281/08, де обґрунтуванням позовних вимог серед іншого, було посилання на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 жовтня 2006 року, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку Виконавчому комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на апеляційне оскарження заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року у даній справі, що відповідає принципу правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Кам'янської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун