Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 760/7792/14-ц

провадження № 61-47655св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

представник позивача -ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача -ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва, у складі судді Оксюти Т. Г.,

від 11 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., від 30 жовтня

2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк),звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2007 року між

ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»

(далі - ПАТ «Сведбанк»), було укладено кредитний договір №1037-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі 1 870 000 доларів США зі строком повернення 21 листопада 2012 року. 26 травня 2008 року додатковим договором № 2 до кредитного договору № 1037-Ф

від 22 листопада 2007 року були внесені зміни до пункту 1.2 кредитного договору, у результаті чого загальний ліміт заборгованості за кредитом становив 9 701 050 грн та складався з двох частин: перша частина - ліміт заборгованості за кредитом у розмірі 9 624 037,50 грн (основний кредитний ліміт); друга частина - кредит з лімітом заборгованості, який складає

77 012,50 грн (додатковий кредитний ліміт). Відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 16 592 450,63 грн. 07 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1116-Ф на суму 106 425,00 доларів США зі сплатою 12% річних з кінцевим строком повернення 06 березня 2028 року. Позичальник не у повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором

№ 1116-Ф від 07 березня 2008 року станом на 27 грудня 2012 року становила 96 512 доларів США. 18 червня 2014 року між ПАТ «Сведбанк» (яке змінило назву на ПАТ «Омега Банк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до умов якого

ПАТ «Дельта Банк» придбало права вимоги за кредитами ПАТ «Омега Банк».

Посилаючись на зазначені обставини, збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 1037-Ф у розмірі

27 551 063,65 грн та заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф у розмірі 4 244 981,28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 липня

2017 рокуу задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем роздруківки меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів, не відповідають вимогам, що пред'являються до оформлення документів відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254. Також суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 1037-Ф підготовлено та підписано працівником ПАТ «Сведбанк» і цей розрахунок є носієм його особистої інтелектуальної роботи, а не документом на підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_4 Виписок з поточного рахунку отримувача, зазначеного у меморіальних ордерах, як доказів отримання коштів відповідачем не надано. Аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції і відносно доказів щодо підтвердження заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф. Згідно з висновком судового експерта розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених договорів та бухгалтерських документів.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що факт отримання відповідачем кредитних коштів є недоведеним, оскільки докази у вигляді письмових звернень відповідача до банку, які передбачені як обов'язкова умова кредитного договору і як підстава для надання кредиту, у справі відсутні, роздруківки заяв на видачу готівки та меморіальні договори не підписані та належним чином не оформлені, а підтверджень факту отримання ОСОБА_4 кредитних коштів позивач суду не надав. Судово-економічна експертиза, призначена судом апеляційної інстанції, не була проведена, оскільки позивач не надав судовому експерту належні документи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ+ «Дельта Банк» просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, поклавши в основу рішень висновок експерта від 14 квітня 2017 року

№ 6233/1645/7070/17-45 та відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі, не звернули уваги, що розрахунок заборгованості, на предмет перевірки правильності якого була призначена судова експертиза, відображав заборгованість лише за кредитним договором № 1037-Ф та не мав відношення до кредитного договору № 1116-Ф. Проте експертом було досліджено відповідність розрахунку у сумі 27 551 063,65 грн умовам двох кредитних договорів, а суд першої інстанції у порушення вимог статті 89 ЦПК України визнав зазначений висновок належним та допустимим доказом у справі. Повторна судово-економічна експертиза не була проведена у зв'язку із ненаданням експерту виписок по рахункам ПАТ «Омега Банк». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» повідомила суд, що зазначені документи містять банківську таємницю та можуть бути надані за ухвалою суду, проте апеляційний не виніс ухвалу про витребування у банку зазначених документів. Суд апеляційної інстанції послався у своєму рішенні на висновок судової економічної експертизи від 14 квітня 2017 року № 6233/1645/7070/17-45, зазначивши при цьому в ухвалі про призначення повторної судово-економічної експертизи, що цей висновок експерта суперечить наявним у матеріалах справи документам, а саме розміру заборгованості, визначеному по кожному кредитному договору окремо. Таким чином, суди відмовили у задоволенні позову на підставі недопустимого доказу, що є підставою для їх скасування в силу пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 -

ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили фактичні обставини справи, а саме відсутність розрахункових та касових документів, які б свідчили про виконання банком зобов'язань за кредитними договорами по видачі кредитних коштів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

09 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва за підсудністю.

14 квітня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі.

16 червня 2014 року представником ПАТ «Омега Банк» подано клопотання про заміну позивача його правонаступником, посилаючись на те, що

ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк», яке є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».

18 червня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» придбав право вимоги за кредитними договорами

ПАТ «Омега Банк».

Суди встановили, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та

ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (який змінив назву на ПАТ «Омега Банк»), було укладено кредитний договір

№ 1037-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії

у сумі 1 870 000,00 доларів США зі строком повернення до 21 листопада 2012 року включно.

26 травня 2008 року додатковим договором № 2 до кредитного договору

№ 1037-Ф від 22 листопада 2007 року були внесені зміни до

пункту 1.2 кредитного договору, у результаті чого загальний ліміт заборгованості за кредитом становив 9 701 050,00 грн та складався з двох частин: перша частина - ліміт заборгованості за кредитом у розмірі

9 624 037,50 грн (основний кредитний ліміт) та друга частина - кредит з лімітом заборгованості у розмірі 77 012,50 грн (додатковий кредитний ліміт).

За розрахунком позивача загальна сума заборгованості позичальника перед ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором № 1037-Ф від 22 листопада 2007 року станом на 01 липня 2015 року становить 27 551 063,65 грн.

07 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (яке змінило назву на

ПАТ «Омега Банк»), було укладено кредитний договір №1116-Ф на суму 106 425 доларів США строком до 06 березня 2028 року зі

сплатою 12% річних.

За розрахунком позивача розмір заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 1116-Ф від 07 березня 2008 року станом

на 01 липня 2015 року становить 4 244 981,28 грн.

На вимогу суду першої інстанції ПАТ «Дельта Банк» було надано суду копію договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18 червня 2013 року між

ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк», копію додатку № 1 до договору, акт приймання-передачі прав вимоги № 1 від 18 червня 2013 року, додаток до акту приймання передачі права вимоги, договір застави цінних паперів № 1037-Ф/1017-Ф/821-Ф/ЗЦП-1 від 30 листопада 2007 року, додатковий договір №1 до договору застави цінних паперів № 1037-Ф/ЗЦП-1

від 07 лютого 2008 року, іпотечний договір № 1116-Ф/ІП-1 від 07 березня 2008 року, статут ПАТ «Омега Банк».

Також на вимогу суду уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» було надано виписки за кредитними рахунками ОСОБА_4, а саме: виписки по особовим рахункам № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3,

№ НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6,

№ НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9,

№ НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12,

№ НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15 за періоди

з 01 січня 2000 року по 21 грудня 2015 року; з 23 жовтня 2009 року

по 31 жовтня 2009 року; з 23 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2009 року.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 квітня 2017 року № 6233/16-45/7071/17-45 розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_4 перед ПАТ «Дельта Банк» є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених кредитних договорів та бухгалтерських документів, які містяться у матеріалах справи по причині, викладеній у дослідницькій частині висновку, оскільки підтвердити надання ОСОБА_4 кредитних коштів на суму

106 425,00 доларів США за кредитним договором № 1116-Ф від 07 березня 2008 року не видається за можливе, а тому провести розрахунок відсотків за користування кредитними коштами також не видається можливим, так як документально не підтверджується виникнення та період існування фактичної заборгованості відповідача перед ПАТ «Сведбанк». Загальну суму заборгованості за розрахунком ПАТ «Дельта Банк» станом на 01 липня

2015 року по кредитному договору №1116-Ф від 07 березня 2008 року у розмірі 4 185 590,90 грн підтвердити документально не видається за можливе. Також у дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що загальну суму заборгованості станом на 01 липня 2015 року згідно розрахунку ПАТ «Дельта Банк» по кредитному договору № 1037-Ф

від 22 листопада 2007 року у розмірі 26 951 165,48 грн документально підтвердити неможливо.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року клопотання ПАТ «Дельта Банк» задоволено та призначено повторну судово-економічну експертизу.

18 липня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку, оскільки для вирішення поставлених питань обсяг наданих матеріалів є недостатнім, а клопотання експертів про надання додаткових матеріалів (виписок банків) не задоволено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимоги статей 81, 229, 263, 264, 365 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

(стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції), та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (чинного на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вирішуючи спір, апеляційний суд не надав належної правової оцінки наданим позивачем письмовим доказам на підтвердження своїх вимог. Суд апеляційної інстанції, поклавши в основу свого рішення висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 квітня 2017 року № 6233/16-45/7071/17-45, який в ухвалі від 06 лютого 2018 року визнав таким, що не відповідає наявним у матеріалах справи документам

(т. 4, а. с. 51-53), не встановив розмір суми кредитних коштів, яку позичальник отримав від банку на виконання умов спірних кредитних договорів, а також яку суму кредиту та процентів він сплатив на користь банку. При оцінці доказів апеляційним судом не враховано, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів. Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги банку щодо наявності у матеріалах справи виписок з особового рахунку позичальника

(т. 2, а. с. 143-173, т. 3, а. с. 102), не надав їм належної правової оцінки, не перевірив доводи ПАТ «Дельта Банк» про неможливість надання письмових документів, які були необхідні для проведення повторної судово-економічної експертизи, з посиланням на статтю 60 Закону України «Про банківську таємницю», не вирішив питання про можливість витребування зазначених доказів у банку, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Згідно із статтею 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд не врахував, що факт укладення та підписання спірних кредитних договорів відповідачем не заперечується, а часткове погашення заборгованості за кредитом вказує на визнання та виконання ним договорів. Кредитні договори не оспорювались відповідачем.

Усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк