Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.10.2020 року у справі №280/597/18

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 280/597/18

провадження № 61-17660св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ частини будинку в натурі.

Позов мотивовано тим, що він є власником 32/100 ідеальних частин житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаний будинок є його єдиним житлом, в якому він постійно проживає та користується прилеглою до будинку земельною ділянкою. Співвласниками 68/100 ідеальних частин житлового будинку є в рівних частках: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та

ОСОБА_2, які заперечують проти виділення належних йому

32/100 ідеальних частин житлового будинку, незважаючи на те, що вказана частка є ізольованою та має окремий вихід. Між сторонами не досягнуто згоди щодо способу виділення йому частини будинку, а тому він змушений звернутися до суду.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив суд виділити йому в натурі 32/100 ідеальних частин житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, по першому варіанту поділу запропонованому висновком експерта від 09 червня 2018 року № 37/06-2018, що складається з веранди 1-І, кухні 1-1 площею 10,7 кв. м, житлової кімнати 1-2 площею 13,9 кв. м, господарські будівлі та споруди: № 1,2 (32/100) частин огорожі та Б 29/100 частин сараю.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ частини будинку в натурі.

Позов мотивовано тим, що він є власником 68/400 ідеальних частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2, а іншими співвласниками є відповідачі у справі з якими не дійшли згоди щодо виділення частки позивача в натурі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд виділити в натурі належну йому частину у спірному домоволодінні по першому варіанту поділу запропонованому висновком експерта від 09 червня 2018 року № 34/06-2018, що складається з кладової 2-2 площею 4,8 кв. м, житлової кімнати 2-5 площею 20,6 кв. м, господарські будівлі та споруди: № 1,2 (17/100) частин та 17/100 частин огорожі.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області

від 10 травня 2018 року об'єднано в одне провадження справу № 280/597/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про виділ частини житлового будинку в натурі та справу № 280/598/18 за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про виділ частини житлового будинку в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі, як окремий об'єкт нерухомості,

33/100 частин житлового будинку розташованого за адресою: квартира АДРЕСА_1, по першому варіанту поділу запропонованому висновком експерта від 09 червня 2018 № 37/06-2018, що складається з веранди 1-І, кухні 1-1 площею 10,7 кв. м, житлової кімнати 1-2 площею 13,9 кв. м, господарські будівлі та споруди: № 1,2 (32/100) частин огорожі та Б 29/100 частин сараю та за відхилення від вартості ідеальних частин стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2 018,00 грн грошової компенсації.

Для ізоляції окремих квартир ОСОБА_1 між верандою № 1-І (площею 9,6 кв. м) та кладовою № 1-ІІ (площею 4,2 кв. м) вирішено демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін (фактично виконано), між кладовою № 1-ІІ та кладовою № 2-ІV пробити новий дверний проріз з подальшим влаштуванням внутрішнього дверного блоку із штукатуренням укосів та для відповідності вимогам будівельних норм - в кухні № 1-1 пробити новий віконний проріз в зовнішній стіні лівого фасаду житлового будинку (літера "А") з подальшим влаштуванням зовнішнього віконного блоку із штукатуренням укосів; між кухнею № 1-1 та житловою кімнатою № 1-2 демонтувати частину суміжної стіни, влаштувати нову перегородку з дверним прорізом яка розділить приміщення кухні № 1-1 в частках 68/100 та 32/100 з відповідним функціональним призначенням: електрифікована кухня та житлова кімната, передбачити заходи щодо зміни функціонального призначення з кухні на житлову кімнату.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_2 в натурі, як окремий об'єкт нерухомості, 21/100 частин житлового будинку розташованого за адресою: квартира

АДРЕСА_1 по першому варіанту поділу запропонованому висновком експерта від 09 червня

2018 року № 34/06-2018 що складається з кладової 2-2 площею 4,8 кв. м, житлової кімнати 2-5 площею 20,6 кв. м, господарські будівлі та споруди: № 1,2 (17/100) частин та 17/100 частин огорожі та за відхилення від вартості ідеальних часток стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5

10 938,00 грн грошової компенсації.

Для ізоляції окремих квартир ОСОБА_2 в житловій кімнаті № 2-5 вирішено демонтувати віконний блок в зовнішній стіні головного фасаду житлового будинку (літера "А") з подальшим пробиванням дверного прорізу та влаштуванням зовнішнього дверного блоку із штукатуренням укосів; між кладовою № 2-2 та житловою кімнатою № 2-5 пробити новий дверний проріз з подальшим влаштуванням внутрішнього дверного блоку із штукатуренням укосів; між коридором № 2-1 та кладовою № 2-2 коридором № 2-1 та житловою кімнатою № 2-5 демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін; влаштувати нову перегородку з дверним прорізом, яка розділить приміщення житлової кімнати № 2-5 в частинах 16/100 та 84/100 з відповідним функціональним призначенням тамбур та житлова кімната; вирішено також передбачити заходи щодо влаштування в частині житлової кімнати № 2-5 електрофіковані кухні-ніші (влаштувати системи електропостачання, каналізації, водопостачання, примусової вентиляції).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння, що розташоване за адресою:

квартира АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні спору судом було прийнято до уваги перший варіант експертизи, оскільки саме такий варіант виділення просять позивачі, погоджуються сплатити компенсацію, вказаний варіант виключає спільне користування та порушує права сторін, не потребує втручання в несучі конструкції та проведення добудов. Крім того, враховані вимоги державних будівельних норм.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є співвласниками спірного домоволодіння, а тому позовні вимоги щодо них задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ частин будинку в натурі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при проведенні експертних досліджень у цій справі експерт звернув увагу на ту обставину, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа житлового будинку зазначена в розмірі 67,2 кв. м, в тому числі житлова площа 50,7 кв. м. Однак, вказана площа, а також площі та нумерація приміщень, які зазначені в резолютивній частині рішення Коростишівського районного суду від 17 січня 1989 року, не відповідають матеріалам технічної інвентаризації, а саме технічному паспорту, складеному станом на 23 березня 1988 року. У подальшому при визначенні можливих варіантів виділу в натурі належних позивачам часток експерт виходив з того, що загальна площа житлового будинку становить 103,3 кв. м. Водночас, матеріали інвентаризаційної справи містять інформацію про те, що станом на 15 лютого 2004 року загальна площа будинку становила 129 кв. м.

Таким чином, наявність вказаних розбіжностей ставить під сумнів належність та допустимість наданих позивачами доказів щодо можливості виділення в натурі часток домоволодіння відповідно до запропонованих експертом варіантів. Окрім того, заслуговує на увагу й та обставина, що, виділивши в натурі належні позивачам частки згідно із вказаними висновками експерта, суд зменшив належну ОСОБА_5 частку у спірному домоволодінні, що призвело до дисбалансу прав сторін та не вирішило спір по суті.

Також суд зазначив, що зміст рішення Коростишівського районного народного суду Житомирської області від 17 січня 1989 року свідчить про те, що ОСОБА_1 виділено в натурі приміщення у вказаному житловому будинку, що становить 32/100 частини цього домоволодіння. Таким чином, він реалізував своє право на виділ належної йому частки у спірному житловому будинку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, то суд дійшов висновку про те, що висновком експерта від 27 травня 2019 року № 127/05-2019 запропоновано два варіанти виділу належних ОСОБА_2 68/400 частин житлового будинку з відступом від розміру цієї частки та з виконанням додаткових будівельних робіт для їх ізольованого користування, в тому числі й робіт, які передбачають втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку та інженерні системи загального користування. Виконання цих робіт передбачає погодження з органами місцевого самоврядування.

При цьому, експерт виходив з того, що загальна площа будинку становить 103,9 кв. м, що, як вже було зазначено вище, не узгоджується з матеріалами інвентаризаційної справи. Окрім того, такий варіант виділу

ОСОБА_2 частини житлового будинку зменшує розмір належної йому частки, проти чого він заперечував, оскільки його представник в судовому засіданні не погоджувалась з таким варіантом виділу, в той час як відповідно до принципу диспозитивності саме позивач формує обсяг та зміст позовних вимог. Отже, враховуючи вищезазначене, при вирішенні спору суд позбавлений можливості здійснити виділ належної ОСОБА_2 частини житлового будинку відповідно до варіантів, запропонованих експертом у висновку від 27 травня 2019 року № 127/05-2019.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, у якій заявники просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Підставою для скасування оскаржуваного судового рішення заявники зазначають неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-2656/2006 (провадження № 61-13532св19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачі у справі не можуть проживати у вказаному будинку через наявність спору з відповідачами, які здійснили самовільне переобладнання будинку та не допускають позивачів у справі до цього будинку для можливості вільно користуватися належними їм частками, які є єдиним для них житлом. Окрім того, будинок занадто старий та згідно технічного паспорту рік забудови 1970 і є необхідність постійно проводити ремонтні роботи в будинку та інші облаштування для його збереження. Також належно користуватися прилеглою до будинку земельною ділянкою.

Так як відповідачі добровільно відмовляються здійснити розподіл між нами житлового будинку, то позивачі звернулися за захистом свого права на вільне володіння належними нам частками будинку до суду та провели експертизу на предмет встановлення варіантів їх виділу, про що експертом були запропоновані варіанти виділу їхніх часток в натурі.

Але суд апеляційної інстанції не звернув на цю обставину належної уваги та на те, що іншого способу захистити наші права як виділити в натурі належні їм частки не існує, а належні їм частини будинку є ізольованими, мають самостійний вихід, відмова відповідачів оформити виділ частин, які належать позивачам в натурі у встановленому законом порядку реально порушує їхні права як власників будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про виділ частини будинку в натурі; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про виділ частини будинку в натурі призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5, поданий представником - ОСОБА_6, на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Житловий будинок АДРЕСА_2 належав до суспільної групи "колгоспний двір", членами якого були сторони у справі.

Рішенням Коростишівського районного народного суду Житомирської області від 17 січня 1989 року ОСОБА_3, ОСОБА_2,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виділено

63/100 частини вказаного житлового будинку, які складаються з наступних приміщень: 1-1 площею 10,08 кв. м; 1-2 площею 4,3 кв. м; 1-3 площею

4,3 кв. м (веранда); 2-1 площею 7,7 кв. м; 2-2 площею 5,7 кв. м; 2-3 площею

12 кв. м; 2-4 площею 19,6 кв. м; 2-5 площею 5,1 кв. м; частину сараю, приміщення 3-2 площею 11,4 кв. м; 3-3 площею 15,93 кв. м.

Цим же рішенням ОСОБА_1 виділено частину вказаного житлового будинку, яка складається з приміщень: 1-4 площею 9,6 кв. м (веранда);

2-6 площею 8,4 кв. м; 2-7 площею 16 кв. м; а також частину сараю, приміщення 3-1 площею 11,8 кв. м, що становить 32/100 частини вказаного домоволодіння.

При цьому, рішенням встановлено, що виділені ОСОБА_1 приміщення у житловому будинку є ізольованою частиною цього будинковолодіння.

На підставі цього рішення за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 32/100 частини спірного житлового будинку, а за

ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - по 68/400 частин за кожним.

10 березня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували

ОСОБА_5 належні їм 68/200 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2. Вказана обставина підтверджується договором дарування, який посвідчений державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори

Мошковською З. І. 10 березня 2004 року.

Таким чином, ОСОБА_5 належить 204/400 частини вказаного житлового будинку, ОСОБА_1-32/100 частини, а ОСОБА_2-68/400 частини спірного будинку.

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями частин 1 -3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частин 1 -2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частин 1 -2 статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Отже, виділ (поділ) часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідатиме розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин виділ (поділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку в натурі відповідно до часток співвласників.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги висновки експерта

від 09 червня 2018 року № 34/06-2018 та № 37/06-2018, які були надані суду позивачами.

При проведенні даних експертних досліджень експерт звернув увагу на ту обставину, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа житлового будинку зазначена в розмірі 67,2 кв. м, в тому числі житлова площа 50,7 кв. м.

Однак, вказана площа, а також площі та нумерація приміщень, які зазначені в резолютивній частині рішення Коростишівського районного суду від 17 січня 1989 року, не відповідають матеріалам технічної інвентаризації, а саме технічному паспорту, складеному станом на 23 березня 1988 року.

У подальшому при визначенні можливих варіантів виділу в натурі належних позивачам часток експерт виходив з того, що загальна площа житлового будинку становить 103,3 кв. м. Водночас, матеріали інвентаризаційної справи містять інформацію про те, що станом на 15 лютого 2004 року загальна площа будинку становила 129 кв. м.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність вказаних розбіжностей ставить під сумнів належність та допустимість наданих позивачами доказів щодо можливості виділення в натурі часток домоволодіння відповідно до запропонованих експертом варіантів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, виділивши в натурі належні позивачам частки згідно із вказаними висновками експерта, суд зменшив належну ОСОБА_5 частку у спірному домоволодінні, що призвело до дисбалансу прав сторін та не вирішило спір по суті. Клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи на стадії апеляційного перегляду не надходило.

Крім того, зміст рішення Коростишівського районного народного суду Житомирської області від 17 січня 1989 року свідчить про те, що

ОСОБА_1 виділено в натурі приміщення у вказаному житловому будинку, що становить 32/100 частки цього домоволодіння. Таким чином, він реалізував своє право на виділ належної йому частки у спірному житловому будинку. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 ставив питання про виділення йому в натурі інших приміщень, ніж зазначені у рішенні суду від 17 січня 1989 року. Однак, вказана обставина не свідчить про обґрунтованість позовних вимог, оскільки його право як співвласника вказаного житлового будинку на виділ належної йому частки вже було реалізоване під час вирішення спору про поділ майна колгоспного двору.

Під час розгляду справи судом першої інстанції призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо можливості з технічної точки зору виділити в натурі ОСОБА_2

68/400 частин житлового будинку АДРЕСА_2, а саме: виділити приміщення 2-3 та 2-4, з врахуванням необхідних при цьому перебудов, добудов тощо.

Висновком експерта від 27 травня 2019 року № 127/05-2019 запропоновано два варіанти виділу належних ОСОБА_2 68/400 частин житлового будинку з відступом від розміру цієї частки та з виконанням додаткових будівельних робіт для їх ізольованого користування, в тому числі й робіт, які передбачають втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку та інженерні системи загального користування. Виконання цих робіт передбачає погодження з органами місцевого самоврядування.

При цьому, експерт виходив з того, що загальна площа будинку становить 103,9 кв. м, що, як вже було зазначено вище, не узгоджується з матеріалами інвентаризаційної справи.

Окрім того, такий варіант виділу ОСОБА_2 частини житлового будинку зменшує розмір належної йому частки, проти чого він заперечував, оскільки його представник в судовому засіданні не погоджувалась з таким варіантом виділу, в той час як відповідно до принципу диспозитивності саме позивач формує обсяг та зміст позовних вимог.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що при вирішенні спору суд позбавлений можливості здійснити виділ належної ОСОБА_2 частини житлового будинку відповідно до варіантів, запропонованих експертом у висновку

від 27 травня 2019 року № 127/05-2019.

Вирішення цього спору можливе лише за умови максимального дотримання інтересів всіх співвласників вказаного житлового будинку та за наявності доказів, які б усували розбіжності щодо площі спірного домоволодіння й свідчили про наявність технічної можливості здійснити виділ.

Доводи касаційної скарги у їх сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржниками вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович