Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2019 року у справі №234/8767/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 234/8767/18

провадження № 61-15558св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

треті особи: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, орган опіки та піклування Дружківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 квітня 2019 року у складі судді Кравченко О. Ю. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 березня 1997 року уклав з ОСОБА_2 шлюб, від якого мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, народження, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають разом із ним.

У зв'язку з тим, що відповідач веде аморальний спосіб життя, б'є дітей, витрачає заробітну плату та соціальну допомогу на власні розваги, дітей утримувала в антисанітарних умовах, нехтуючи найнеобхіднішим для здорового й повноцінного їх розвитку, позивач просив суд визначити місце проживання дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, з ним.

20 вересня 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що діти повинні проживати разом із нею у квартирі, що належить її матері на праві приватної власності, на АДРЕСА_1, яка обладнана всім необхідним для їх проживання, виховання та утримання.

Вказувала, що з 07 лютого 2012 року вона працює в ПМП "Торгівельно-виробнича фірма КАБА" та має нормований робочий день, з роботодавцем укладений трудовий договір, який передбачає своєчасну виплату заробітної плати. Вона постійно слідкує за станом здоров'я дітей, їх розвитком, виховує та піклується про них.

У серпні 2017 року відповідач (за зустрічним позовом) зібрав свої речі та залишив її одну з неповнолітніми дітьми.

За весь час їх з ОСОБА_1 спільного проживання з березня 1997 року до серпня 2017 року останній фактично ніде не працював, родину матеріально не забезпечував, жив за рахунок соціальних виплат на дітей та її заробітну плату, зловживав спиртними напоями, по господарству не допомагав, а змушував дітей виконувати тяжку фізичну роботу.

Посилаючись на наведене, просила суд визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом із нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком - ОСОБА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, враховуючи психологічний стан дітей, баланс між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання та обов'язком батьків діяти лише в їх інтересах, виходив із того, що визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком цілком відповідає забезпеченню якнайкращих інтересів дітей.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 квітня 2019 року в частині визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час вирішення спору дитина досягла чотирнадцяти років, а тому відповідно до статті 29 ЦК України вона вправі сама обирати собі місце проживання.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки вважав, що воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили обставини, які мають значення для справи, не врахували, не дослідили та не надали належної оцінки усім доказам, що є наслідком порушення законних прав та інтересів та її процесуальних прав, яке призвело до порушення принципу рівності та змагальності сторін.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували відсутність у позивача належного житла, батько та діти мають проживати у двокімнатній квартирі, що належить батьку позивача.

Суди порушили вимоги процесуального закону щодо оцінки доказів, а саме: наявності у позивача заборгованості за кредитним договором та по сплаті аліментів, що значно перевищує його фінансові можливості та не надали належної оцінки доказам щодо стану його здоров'я.

Вирішуючи спір, суди незаконно визнали факт більшої прихильності дітей до батька.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Витребувано з Краматорського міського суду Донецької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 14 березня 1997 року сторони перебувають у шлюбі, від якого мають п'ять неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до довідки від 26 червня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Красноторської селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 з 2012 року працює в ПМП "Торгівельно-виробнича фірма КАБА" на посаді прибиральника території, а ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року - в ТОВ "Агенця Безпект" на посаді контролера відділу охорони в ПАТ "Дружківський машинобудівний завод".

07 червня 2018 року Краматорським відділом поліції в Донецькій області відносно ОСОБА_2 складено адміністративну постанову, з якої вбачається, що ОСОБА_2 ухилилась від передбачених законом обов'язків по забезпеченню необхідних умов проживання своїх малолітніх дітей, а саме: 30 травня 2018 року перебувала у стані алкогольного сп'яніння та о 22 год. 00 хв. залишила дітей самих вдома, де умови загрожують їх життю. Працівниками поліції діти були передані батьку. ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184 КУпАП.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Дружківської міської ради 07 вересня 2018 року станом на день його складання ОСОБА_2 проживала на АДРЕСА_1 разом із матір'ю та дітьми - донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Умови проживання задовільні.

Згідно з актом про фактичне проживання громадян територіального комітету мікрорайону "Індустріальний" м. Дружківка від 12 листопада 2018 року та довідкою про склад сім'ї від 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 проживає разом із дітьми: сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 на АДРЕСА_3. Мати участі у вихованні дітей не приймає.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_3. За цією ж адресою разом із ним проживають доньки: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та сини ОСОБА_6 і ОСОБА_3. Умови проживання задовільні, для дітей обладнані окремі спальні місця, вони забезпечені сезонним одягом та взуттям.

Висновком органу опіки та піклування Дружківської міської ради від 29 листопада 2018 року № 16/3147/01 визнано за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком - ОСОБА_1.

Відповідно до висновку психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_7, яке проведено 19 березня 2019 року, на час обстеження ОСОБА_7 проживає з матір'ю ОСОБА_2 та бабусею. Мати дитини не приділяє належної уваги вихованню та розвитку дитини, оскільки остання не відвідує дошкільний дитячий заклад, більшу частину часу надана сама собі, рідко спілкується з однолітками, у дівчинки спостерігається підвищений рівень конфліктності та схильність до агресивної поведінки, що нетипологічно для неї і, можливо, є наслідком соціального розвитку та несформованості навичок взаємодії з іншими дітьми. В сімейних взаємовідносинах однаково проявляє прихильність до батька та матері.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини необхідно розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року про те, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №61-327цс18.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходячи з обставин, які мають відповідати забезпеченню якнайкращих інтересів дітей, враховуючи при цьому психологічний стан дітей, баланс між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання та обов'язком батьків діяти лише в їх інтересах, правильно визначив місце проживання неповнолітніх дітей з батьком, що не порушує батьківські права кожного з батьків та якнайкраще забезпечує інтереси дітей.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі не врахували відсутність у позивача належного житла, та що батько з дітьми мають проживати у двокімнатній квартирі, що належить батьку позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки суди встановили, що як позивач так і відповідач проживають в квартирах, належних на праві власності їхнім батькам, оскільки будинок, в якому вони зареєстровані разом з дітьми є непридатним для проживання.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди порушили вимоги процесуального закону щодо оцінки доказів, а саме: наявності у позивача заборгованості за кредитним договором, що значно перевищує його фінансові можливості та не надали належної оцінки доказам щодо стану здоров'я позивача колегія суддів також відхиляє, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 квітня 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук