Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 753/23907/15-ц

провадження № 61-5671св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (далі - ТОВ «АВТ Баварія») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТ Баварія» 999 817, 37 грн.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 01 червня 2011 року між ним та ОСОБА_3 укладений контракт № 11-994 про продаж нового автомобіля марки BMW F10 535і xDrive, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 850 368, 75 грн, який того ж дня, після оплати ОСОБА_3 його вартості, був переданий покупцю згідно з актом

прийому-передачі № 11-582.

26 квітня 2013 року ОСОБА_3 надіслав на адресу позивача заяву від 18 квітня 2013 року про відмову від контракту з вимогою про повернення сплачених за автомобіль грошових коштів. Зі своєї сторони, ОСОБА_3 зобов'язався після отримання грошових коштів повернути автомобіль позивачу.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті заведено спадкову справу від 10 червня 2015 року № 56174501. Спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2, якому 19 листопада 2014 року приватний нотаріус ПанченкоА.П. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого відповідач прийняв у спадщину автомобіль марки BMW, модель 535і, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.

Позивачем 18 листопада 2014 року приватному нотаріусу ПанченкоА. П подана претензія кредитора, якою позивач просив нотаріуса повідомити спадкоємців ОСОБА_5 про наявність у позивача вимоги щодо автомобіля. До цієї претензії позивачем також долучені копія заяви від 18 квітня 2013 року, в якій ОСОБА_3 зобов'язався повернути автомобіль позивачу, та докази повернення позивачем вартості автомобіля в сумі 850 368, 75 грн.

Приймаючи автомобіль у спадщину від ОСОБА_3, відповідач був обізнаний і погодився з тим, що на момент відкриття спадщини у ОСОБА_3 існував обов'язок не використовувати автомобіль і забезпечити його збереження у стані, який існував на момент виявлення недоліків, з метою повернення автомобіля позивачу, а тому відповідач одночасно із цим прийняв обов'язок, який раніше існував у спадкодавця ОСОБА_3 і не припинився внаслідок його смерті.

02 грудня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача, як нового власника автомобіля, письмову вимогу про повернення автомобіля позивачу. Відповідь на цю вимогу від відповідача не надходила.

У подальшому, 10 квітня 2015 року, під час технічного обслуговування автомобіля у сервісному центрі позивача (акт виконаних робіт від 10 квітня 2015 року № 342751) позивач дізнався про зміну власника автомобіля з ОСОБА_6 на ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07 квітня 2015 року, серії НОМЕР_4.

У зв'язку з продажем автомобіля, який відповідач був зобов'язаний повернути позивачу, ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості автомобіля, яка становить 999 817, 37 грн відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16 листопада 2015 року № 20602/15-54.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТ Баварія» в рахунок відшкодування завданих збитків 999 817, 37 грн. Також судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТ Баварія» у рахунок відшкодування судових витрат 14 997, 27 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що після смерті ОСОБА_3 відповідно до правил статей 1218, 1282 ЦК України спадкоємець ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути позивачу автомобіль. Оскільки прийнятий відповідачем у спадщину автомобіль був ним проданий, він повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості автомобіля, яка становить 999 817, 37 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 16 листопада 2015 року № 20602/15-54. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа, якій завдано збитків внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування згідно зі статтею 22 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «АВТ Баварія».

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї статті позбавляє його права вимоги до спадкоємця ОСОБА_3, ОСОБА_2 Позивач, ТОВ «АВТ Баварія», ІНФОРМАЦІЯ_1 не знало і не могло знати про смерть ОСОБА_3, а отже згідно із частиною третьою статті 1281 ЦК України мало право пред'явити вимогу до спадкоємців останнього протягом одного року від настання строку вимоги, тобто до 27 квітня 2014 року, оскільки строк вимоги у позивача до ОСОБА_3 настав з 27 квітня 2013 року.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «АВТ Баварія» просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишити в силі заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року. Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував правила статті 1281 ЦК України, зокрема необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин частину другу статті 1281 ЦК України, натомість апеляційний суд безпідставно застосував частину третю статті 1281 ЦК України. Враховуючи, що грошові кошти за автомобіль стягнуто з ТОВ «АВТ Баварія» в межах виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року - 18 лютого 2014 року, то з цього моменту у заявника виникло право вимоги щодо повернення автомобіля, а у ОСОБА_3 - відповідний такому праву обов'язок повернути автомобіль. Враховуючи, що зобов'язання з повернення автомобіля не містить строк його виконання, то, відповідно, такий строк не настав і його настання пов'язане з направленням вимоги вже спадкоємцю ОСОБА_3

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 29 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 червня 2011 року між ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_3 укладений контракт № 11-994 про продаж нового автомобіля BMW F10 535і xDrive, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 850 368, 75 грн, який того ж дня, після оплати ОСОБА_3 вартості, переданий останньому згідно з актом

прийому-передачі № 11-582.

26 квітня 2013 року ОСОБА_3 надіслав на адресу позивача заяву від 18 квітня 2013 року про відмову від контракту і повернення сплачених за автомобіль грошових коштів. Зі своєї сторони, ОСОБА_3 зобов'язався після отримання грошових коштів повернути автомобіль позивачу.

07 травня 2013 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_8 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з умовами якого до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника повернення грошових коштів за контрактом від 01 червня 2011 року № 11-994 у розмірі 850 386, 75 грн.

30 липня 2013 року рішенням Господарського суду міста Києва стягнуто з ТОВ «АВТ Баварія» на користь ФОП ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 855 750, 53 грн у зв'язку з відмовою покупця від договору на підставі пункту 4 частини першої статті 708 ЦК України. На виконання зазначеного рішення відкрито виконавче провадження № 41478613, під час якого 18 лютого 2014 року ТОВ «АВТ Баварія» здійснило сплату зазначеному новому кредитору заборгованості в розмірі 958 440, 59 грн.

Таким чином у зв'язку з відмовою покупця від контракту Суд зобов'язаний виходити з того, що цей договір розірваний, підстави набуття майна, отриманого сторонами у зв'язку з його виконанням, припинилися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, приватним нотаріусом ПанченкоА.П. заведена спадкова справа від 10 червня 2014 року № 56174501.

У зв'язку з цим позивачем 18 листопада 2014 року приватному нотаріусу ПанченкоА. П подана претензія кредитора, якою позивач просив нотаріуса повідомити спадкоємців ОСОБА_5 про наявність у позивача вимоги щодо повернення зазначеного автомобіля. До претензії позивач долучив копію заяви від 18 квітня 2013 року, в якій ОСОБА_3 зобов'язався повернути автомобіль позивачу, та докази повернення позивачем вартості автомобіля в сумі 850 368, 75 грн.

19 листопада 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на автомобіль BMW F10 535і xDrive, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належав ОСОБА_3

01 грудня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача, як нового власника автомобіля, письмову вимогу про повернення автомобіля позивачу. Відповіді на цю вимогу відповідач не надав.

10 квітня 2015 року під час технічного обслуговування автомобіля у сервісному центрі позивача (акт виконаних робіт від 10 квітня 2015 року № 342751), позивач дізнався про зміну власника автомобіля з ОСОБА_6 на ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07 квітня 2015 року, серії НОМЕР_4.

Вартість автомобіля відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16 листопада 2015 року № 20602/15-54 становить 999 817, 37 грн.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Пунктом 8. 8 контракту купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТ Баварія» 01 червня 2011 року за № 11-994, передбачено, що у випадку, якщо внаслідок виявлених недоліків товару покупець відмовиться від договору та пред'явить продавцеві вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми, або про заміну товару на аналогічний товар належної якості, або на такий самий товар іншої моделі згідно із законодавством України, покупець зобов'язаний негайно після виявлення недоліків припинити використання товару та забезпечити збереження товару у стані, який існував на момент виявлення недоліків. У разі недотримання покупцем цієї вимоги, він зобов'язаний відшкодувати продавцеві завдані цим збитки у повному обсязі, зокрема збитки, пов'язані із зменшенням вартості товару внаслідок його використання покупцем після встановлення ним недоліків товару, у тому числі під час вирішення спору між покупцем та продавцем щодо такого товару.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною третьою статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У вимозі від 18 квітня 2013 року, направленій 26 квітня 2013 року на адресу ТОВ «АВТ Баварія», ОСОБА_3 зазначив про відмову від контракту та вимагав повернення сплаченої за автомобіль грошової суми і зобов'язався повернути автомобіль після отримання сплачених ним грошових коштів.

За договором про відступлення права вимоги (цесії) ОСОБА_3 відступив ФОП ОСОБА_8 право вимоги від ТОВ «АВТ Баварія» грошових коштів за згаданим контрактом у розмірі 850 386, 75 грн. Проте обов'язок повернення автомобіля після виконання обов'язку ТОВ «АВТ Баварія» щодо повернення грошових коштів зберігався за ОСОБА_3, оскільки ним здійсненне відступлення виключно права вимоги.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 пред'явив ТОВ «АВТ Баварія» лист-вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за придбання автомобіля, то правові підстави зберігання автомобіля у ОСОБА_3 припинилися у зв'язку із розірванням за його ініціативою договору купівлі-продажу. Одночасно з виникненням у ОСОБА_3 права вимоги на повернення грошових коштів, у нього виник обов'язок з повернення предмета договору, а також припинили існувати підстави набуття права власності на зазначений автомобіль, у тому числі й право користування ним.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Щодо правонаступництва у спірних правовідносинах

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Враховуючи існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час ухвалення юридично значимих рішень та обранні певного варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Щодо порядку звернення кредитора із претензією (вимогою) до спадкоємців боржника

Така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку ТОВ «АВТ Баварія» скористалося своїм правом кредитора заявити про вимогу до спадкоємців боржника через нотаріуса.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Згідно з пунктом 231 Інструкції нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються, зокрема претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.

Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, з метою фіксації документальної інформації, необхідної для посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців, нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 ЦК України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого належить ведення конкретної спадкової справи.

Висновки апеляційного суду про початок відліку строку для пред'явлення претензії від 27 квітня 2013 року є помилковими, оскільки наступний день після направлення вимоги ОСОБА_3 не може вважатися днем виникнення права у ТОВ «АВТ Баварія» вимагати повернення від спадкоємця автомобіля. Крім того, частина третя статті 1281 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки право вимоги виникло у позивача за життя ОСОБА_3, а тому до спірних правовідносин не могли бути застосовані правила щодо обрахування строку пред'явлення вимоги до спадкоємця померлого боржника. У такому випадку підлягає застосуванню правило про шестимісячний строк для пред'явлення вимоги спадкоємцям боржника, який починає відлік від дня, коли кредитор дізнався або за усіма обставинами міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги. Натомість частина третя статті 1281 ЦК України застосовується у тому випадку, коли кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини.

Такий спосіб обрахування строку для пред'явлення вимоги кредитора спадкоємцям боржника, що передбачає його початковим моментом час до смерті боржника, порушуватиме права кредитора у спадкових правовідносинах та безпідставно позбавлятиме його права на пред'явлення такої вимоги після смерті боржника. За життя боржника правила статті 1281 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки відсутні відповідні правові підстави, зокрема не виникли спадкові правовідносини, відсутні спадкоємці, яким має бути пред'явлена така вимога.

Строки, визначені у частині третій статті 1281 ЦК України, не можуть мати на меті дострокове припинення прав кредитора не у спадкових правовідносинах, а тому не можуть починати свій перебіг до настання відповідних умов.

Верховний Суд врахував, що позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_3 під час розгляду Голосіївським районним судом міста Києва цивільної справи № 752/8842/14-ц за позовом ТОВ «АВТ Баварія» до ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_8 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. На запит суду від 26 жовтня 2014 року Друга Київська державна нотаріальна контора листом від 03 листопада 2014 року повідомила про наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_3

Зважаючи на наведене, шестимісячний строк для пред'явлення спадкоємцям ОСОБА_3 вимоги кредитора, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України, позивачем не пропущений.

Відповідач як спадкоємець боржника не довів і судами такої обставини, відповідно, не встановлено, що позивачу раніше зазначеного часу стало відомо чи за усіма об'єктивними обставинами могло бути відомо про смерть ОСОБА_3 й відкриття спадщини, а тому відсутні підстави вважати, що строк пред'явлення вимоги спадкоємцям боржника пропущений, а так само для висновку, що право вимоги кредитора припинилося.

Апеляційний суд наведеного не врахував та зробив помилковий висновок про пропуск позивачем строку для пред'явлення вимоги кредитора та, як наслідок, відмовив у задоволенні позову.

В оцінці обраного способу захисту Верховний Суд врахував, що придбаний у ТОВ «АВТ Баварія» автомобіль відчужено третій особі, а отже його неможливо повернути позивачу, тому позивач обрав інший спосіб захисту, що не суперечить пункту 8.8 контракту купівлі-продажу автомобіля.

У відповідача, який продав зазначений автомобіль, підстава набуття права власності стосовно якого припинила існувати, зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані цим збитки у зв'язку з порушенням ним обов'язку повернення проданого товару в разі розірвання договору його купівлі-продажу.

Зважаючи на наведене, рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року підлягає скасуванню, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року залишенню в силі.

Суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про наявність підстав для задоволення вимог позивача до спадкоємця ОСОБА_3

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та складає 29 994, 50 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія» судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 29 994, 50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

В.О.Кузнєцов

С.О.Погрібний

Г.І.Усик