Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №653/2301/13

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 653/2301/13

провадження № 61-20585 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., Крат В. І.

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи - державний виконавець Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області Новосад Аліна Сергіївна, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2016 року в складі судді Шарко Н. А. та на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2017 року в складі колегії суддів Пузанової Л. В., Бугрика В. В., Фурман Т. Г.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Генічеського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області щодо проведення виконавчих дій з виділення ОСОБА_6 майна у власність, а також зобов'язати державного виконавця скасувати акт від 18 листопада 2016 року про встановлення розташування будівель та споруд, які підлягають передачі ОСОБА_6

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Генічеського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області від 28 листопада 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 653/2301 від 21 січня 2015 року виданого Генічеським районним судом Херсонської області, відповідно до якого у власність ОСОБА_6 передано в натурі 49/100 частин будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

В обґрунтування скарг ОСОБА_4 зазначав, що 18 листопада 2016 року державний виконавець без присутності боржників склав акт про розташування будівель і споруд, а 25 листопада 2016 року також без присутності боржників склав акт про проведення виконавчих дій щодо передачі ОСОБА_6 в натурі у власність як співвласнику 49/100 частин будівель бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

28 листопада 2016 року державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.

Уважає, що державний виконавець не міг здійснити виконання рішення за відсутності боржників.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2016 року провадження за вказаними скаргами об'єднано.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2017 року, в задоволенні зазначених скарг відмовлено.

Суди виходили з того, що державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час проведення відповідних дій, а факт відсутності боржників під час виконання судового рішення, за умови їх належного повідомлення, не перешкоджає такому виконанню, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення скарг відсутні.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення та просив скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та не ґрунтуються на обставинах справи.

Зазначав, що суди не врахували, що державний виконавець безпідставно не задовольнив його заяви від 12 та 17 жовтня 2016 року про відкладення проведення виконавчих дій, в зв'язку з чим акт, складений без його присутності, підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відзив до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від інших учасників справи не надходив.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Суди встановили, що на виконанні в державного виконавця Генічеського відділу ДВС ГТУЮ в Херсонській області НовосадB. C. перебувало виконавче провадження ВП № 48832203 з примусового виконання виконавчого листа №653/2301 від 15 січня 2015 року, виданого Генічеським районним судом Херсонської області, про виділ в натурі ОСОБА_9 у власність як співвласнику 49/100 частин будівель бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1

12 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до державного виконавця з заявою, в якій просив відкласти проведення виконавчих дій в зв'язку з тим, що він є інвалідом ІІ групи та в даний час хворіє, або зупинити вчинення виконавчих дій до вирішення судом спорів з приводу спірного нерухомого майна та його заяви про відстрочку виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року.

12 жовтня 2016 року державний виконавець направила ОСОБА_4 повідомлення про відсутність передбачених законом підстав для зупинення виконавчого провадження.

17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 повторно направив на адресу державного виконавця аналогічну за змістом заяву, в задоволенні якої державний виконавець відмовив.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час подачі відповідних заяв, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороби сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.

Правильним є висновок судів, що відкладення виконавчих дій за заявою боржника є правом державного виконавця, а не його обов'язком та здійснюється за умови наявності відповідних обставин.

18 жовтня 2016 року державний виконавець склав акт про встановлення розташування майна, яке підлягає передачі ОСОБА_6

Правильним є висновок судів, що 18 жовтня 2016 року державний виконавець не проводив виконавчі дії, оскільки вказаний акт лише визначає місце розташування будівель та споруд, а присутність боржника при цьому не є обов'язковою.

Листом від 17 листопада 2016 року державний виконавець повідомив ОСОБА_4, що проведення виконавчих дій у даному провадженні призначено на 25 листопада 2016 року.

ОСОБА_4 не спростував, що був належним чином повідомлений про проведення 25 листопада 2016 року виконавчих дій.

25 листопада 2016 року державний виконавець за участі представника стягувача та двох понятих склав акт про проведення виконавчих дій щодо передачі ОСОБА_6 у власність як співвласнику 49/100 частин будівель бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до другого варіанту поділу будівель та споруд повторної судової будівельно-технічної експертизи № 16 від 04 березня 2012 року.

В акті зазначено, що під час проведення даної виконавчої дії боржники ОСОБА_4 і ОСОБА_7 присутні не були.

28 листопада 2016 року державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження в результаті фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі акта від 25 листопада 2016 року та пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції.

Згідно з пунктами 23, 24 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. В разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Акт від 25 листопада 2016 року про передачу майна стягувачу складений державним виконавцем в присутності представника стягувача та двох понятих.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в редакцій, чинній станом на 28 листопада 2016 року, виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення скарг, оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних дій.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Увалу Генічеського районного суду Херсонської області від 26 грудня та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І.Крат