Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №2-4089/07

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4089/07

провадження № 61-3334св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,

особа, яка не брала участі у справі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року у складі головуючого-судді Чернявської Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я. у справі за заявою Департамента комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року у складі судді Плавич Н. Д. про відмову у відкритті апеляційного провадження та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2017 року у складі судді Плавич Н. Д. про повернення апеляційної скарги,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності, з урахуванням проведеної реконструкції, на нежиле приміщення (підвал), загальною площею 63,5 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_1

У серпні 2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не брав участі у справі, не був залучений до розгляду справи в якості відповідача, а тому не може звертатися до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, ухвала про повернення заяви про перегляд заочного рішення не підлягає оскарженню.

У березні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив її скасувати та справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), чим обмежив Департамент комунальної власності Одеської міської ради права доступу до правосуддя.

У березні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не є стороною у справі, яку просить відновити, не надав доказів, які підтверджують правонаступництво сторін у справі, а тому не є належним заявником в розумінні ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відхилено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не був стороною у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення та не має ніякого відношення до предмета спору.

У квітні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не звернули уваги на те, що на момент розгляду справи за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності, належним відповідачем була не Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, а Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а тому звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про відновлення втраченого провадження пов'язане із захистом його прав та інтересів.

У січні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки питання про відновлення втраченого провадження не було вирішено, тому апеляційна скарга на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року підлягає поверненню, як передчасно подана.

У березні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив її скасувати та справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для повернення апеляційної скарги, як передчасно подана апеляційна скарга, будь-яких інших недоліків апеляційної скарги апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив.

Ухвалами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2017 року про повернення апеляційної скарги.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності.

У червні 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу вказуючи на те, що оскаржувані ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року є законними та обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

21 листопада 2018 року справа № 2-4089/07 за заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2007 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності, з урахуванням проведеної реконструкції, на нежиле приміщення (підвал), загальною площею 63,5 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_1

Судом установлено, що у серпні 2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року.

Оскільки йому стало відомо, що провадження у вищевказаній справі було втрачено, у березні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого судового.

Подаючи заяву про відновлення втраченого судового провадження у вказаній цивільній справі, Департамент комунальної власності Одеської міської ради як особа, яка не брала участі в справі, посилалась на те, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року суд вирішив питання про його права і законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із заявою про його перегляд.

Процедура відновлення втраченого судового провадження визначена Розділом ІХ ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення питання в суді.

Відповідно до статей 402 - 404 ЦПК України 2004 року відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Метою втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов'язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо.

Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 403 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду заяви, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Тлумачення зазначеної норми у сукупності з положеннями статті 26 ЦПК України 2004 року, де визначено склад осіб, які беруть участь у справі, дозволяє дійти висновку, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається особами, які мали конкретний процесуальний статус у втраченому провадженні як позивач, відповідач, третя особа, представник, заявник або заінтересована особа, а також як орган та особа, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Отже норма статті 403 ЦПК не передбачає можливості подання заяви про відновлення втраченого судового провадження іншими особами, які не брали участі у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, залишаючи заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження без розгляду, дійшов правильного висновку про те, що оскільки заявник не відноситься до кола осіб, які брали участь у справі, тому він не може бути суб'єктом звернення до суду із вказаною заявою. Водночас суд, відповідно до положень статті 403 ЦПК України 2004 року, має право з власної ініціативи відновити втрачене судове провадження, якщо таке відновлення є необхідним для захисту прав особи, яка не брала участі у справі, але в якій суд вирішив питання про її права і обов'язки.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2017 року про повернення апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2007 року, оскільки вирішення вказаних питань можливе лише після відновлення втраченого судового провадження.

Доводи заявника в касаційній скарзі на процесуальні порушення судами при постановленні оскаржуваних ухвал є необґрунтованими, оскільки вони

не мають правового значення та не позбавляють заявника звернутися

до суду для вирішення вказаних питань після відновлення втраченого провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2018 року у справі за заявою Департамента комунальної власності Одеської міської ради про відновлення втраченого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2017 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик