Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №243/3525/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 243/3525/17

провадження № 61-31506св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року у складі судді: Мінаєв І. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року у складі суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася із позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про стягнення індексації заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод» на посаді майстра зміни цеху мінеральних наповнювачів в період часу з 30 липня 1990 року по 18 січня 2002 року.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 1997 року у справі № 2-3715-97 вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 1 124,40 грн. Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області був своєчасно наданий до Слов'янського МРУЮ в Донецькій області та прийнятий до виконання.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 25 січня 2001 року у справі № 2-830-01 вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 901,79 грн. Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міськрайонного суду був своєчасно наданий до Слов'янського МРУЮ у Донецькій області та прийнятий до виконання. Лише в лютому 2015 року позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі, індексація заробітної плати при виплаті заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 нарахована та виплачена не була, хоча сума індексації заробітної плати є складовою частиною заробітної плати.

Рішенням Слов'янського міського суду від 14 березня 2017 року у справі № 2/243/1030/2017 вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати в сумі 8 815,85 грн. Виконавчий лист для виконання за вказаним рішенням суду було своєчасно надано до ліквідаційної комісії ВАТ «Содовий завод», та прийнято до виконання.

04 квітня 2017 року ОСОБА_4 отримала довідку ліквідатора про те, що рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року у справі № 2/243/1030/2017 по виконавчому листу про стягнення з ВАТ «Содовий завод» індексації заробітної плати в сумі 8 815,85 грн виконати не має можливості, оскільки в цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 квітня 2017 року складає 4 009,0 тис. грн.

На час подання до суду позову про стягнення індексації заробітної плати ВАТ «Содовий завод» не знято з реєстрації як юридичну особу і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області. 24 січня 2013 року одержано лист № 11-05-00801 ФДМ України в Донецькій області про те, що станом на 01 січня 2013 року у реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

10 вересня 2013 року колектив працівників ВАТ «Содовий завод» звернувся зі скаргою на невиконання товариством рішень Слов'янського міськрайонного суду до Президента України.

07 жовтня 2013 року було отримано відповідь з прокуратури Донецької області про те, що колективна скарга працівників товариства направлена до Головного Управління юстиції в Донецькій області за належністю.

18 жовтня 2013 року одержано лист № К-326-3992 державної виконавчої служби України на ім'я ОСОБА_5 (для інформування інших працівників товариства), згідно з яким постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 № 5/174Б ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом. Внаслідок цього державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. Всі виконавчі документи, згідно з актом передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року, було передано арбітражному керуючому ВАТ «Содовий завод».

Оскільки ВАТ «Содовий завод» на 100 % є державним підприємством, законом передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, якою є ФДМ України.

Посилаючись на статтю 619 ЦК України, статтю 8 Конституції України, позивач просила суд стягнути з ФДМ України на її користь індексацію заробітної плати в сумі 8 815,85 грн за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2017 року у справі № 2/243/1030/2017.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що законом не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Фонду державного майна України поряд із відповідальністю ВАТ «Содовий завод». Фонд державного майна України не є правонаступником товариства.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилалася на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. А тому відповідачем по справі є Фонд державного майна України, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_4 з 30 липня 1990 року по 18 січня 2002 року перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Содовий завод».

14 березня 2017 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 2/243/1030/2017 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_4 індексацію заробітної плати в розмірі 8 815,85 грн.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 зроблено висновок, що ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, суд правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ «Содовий завод» судового рішення, яке ухвалене під час процедури банкротства останнього.

Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце, тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов'язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов'язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу не залежно від її волі.

Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель