Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №1311/1045/12

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 1311/1045/12

провадження № 61-17874св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник - ОСОБА_4,

відповідач - Новояричівська селищна рада Кам'янка-Бузького району Львівської області,

представник відповідача - ОСОБА_5,

заявник - ОСОБА_6,

представник заявника - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А.,

ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Новояричівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3, як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на земельну ділянку, площею 0,1190 га, розташовану по АДРЕСА_1

Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі у справ, проте вважала, що оскаржуваним рішенням порушені її права, звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не вирішував питання щодо прав, свобод, інтересів та обов'язків ОСОБА_6

У червні 2017 рокуОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки висновок про те, що нею не надано доказів того, що її померла матір є рідною сестрою померлого та вона є спадкодавцем ОСОБА_9 є передчасним. Апеляційним судом не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою ОСОБА_6 посилалась на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_9 другої черги за законом, оскільки останній був братом її матері ОСОБА_10, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Встановлено, що відповідно до витягу із акта про народження ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що її батьком був ОСОБА_12, мамою - ОСОБА_13.

Згідно з витягом із акта про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьком був ОСОБА_12, мамою - ОСОБА_14.

Отже, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_6 не доведено належними та допустимими доказами те, що батьком ОСОБА_11 та батьком спадкодавця ОСОБА_9 була одна і та ж особа, а отже і наявність родинних відносин ОСОБА_11 та спадкодавця ОСОБА_9.

Таким чином, не встановлено належність ОСОБА_6 до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_9

Крім цього, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (1272 ЦК України).

Таким чином, для виникнення права на спадкування необхідно, щоб спадкоємець прийняв спадщину у встановлений законом строк.

Встановлено, що ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_9 не приймала, жодних дій, передбачених частиною першою статті 1269 ЦК України не вчинила, та з вимогою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, не зверталася.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини 3 статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням не вирішував питання про права і обов'язки ОСОБА_6, дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає розгляду в апеляційному порядку, на підставі чого у відповідності до вимог 292 ЦПК Українизакрив апеляційне провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило